ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/501/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма Неккар 2023",
про стягнення заборгованості в сумі 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн - заборгованість зі сплати пені
за участю:
від позивача: Шевченко Антон Олександрович
установив: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма Неккар 2023" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн - заборгованість зі сплати пені.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Лізингоодержувачем зобов'язань по Договору фінансового лізингу №DNH2LNI06308 від 13.10.2014, які забезпечені порукою, у зв'язку із чим виникла заборгованість по лізинговим платежам, та відповідно обовязків відповідача на підставі Договору поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014 щодо їх оплати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином ухвалою суду від 19.06.202 копія якої направлялась на адресу, яка зазначена у позовній заяві та відповідає адресі, що зазначена у ЄДРЮОФОтаГФ (підтверджується відповіддю з ЄДРЮОФОтаГФ №1404669 від 22.05.2025 сформованій засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом суду) та яка повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти "неправильно зазначена (відсутня) адреса".
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2025 про відкриття провадження у справі є 24.06.2025.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Вказаного правового висновку притримується Верховний Суд України у своїх постановах від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 13.12.2023 у справі 873/534/23.
При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому конкретному випадку - суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Наведене свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що 13.10.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (по договору - банк/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство “Рідна природа» (по договору -Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №DNH2LNI06308 (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до пункту 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" ("Продавець") та потім передає Лізингоодержувачу, який приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки на умовах фінансового лізингу майно, найменування, кількість, вартість та технічні характеристики якого, вказуються в специфікації (додатку №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору фінансового лізингу передача банком та прийняття лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна, зазначеним у Додатку №4, що є невід/ємною частиною цього договору.
Факт передачі майна Лізингоодержувачу підтверджується копією акту прийому-передачі майна (Додаток № 4 до Договору) від 05.11.2014.
Згідно з пунктом 1.2. Договору фінансового лізингу вартість майна становить 839349,28 грн, ПДВ - 167869,86 грн, всього до сплати - 1007219,14 грн.
В силу пункту 1.4 Договору фінансового лізингу авансовий платіж Лізингоодержувача в рахунок сплати майна становить 9,45% від суми до сплати, зазначеної у пункті 1.2 цього договору, що становить 95181,47 грн та підлягає сплаті в день укладення цього договору на рахунок, що зазначений у пункті 1.5 останнього.
Для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим договором Банк відкриває рахунок 29096057010079 (п. 1.5. Договору фінансового лізингу).
За умовами пункту 2.1 Договору фінансового лізингу загальна сума цього договору становить 1007219,14 грн та складається з: суми авансового платежу (95181,47 грн) відповідно до пункту 1.4 цього договору та загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу майна (912037,67 грн) згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (п. 2.2. Договору фінансового лізингу).
Відповідно до пунктів 2.3. та 2.4. Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, зазначений у пункті 1.5. цього договору, згідно з Додатком №2:
- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 0 грн в день укладення цього договору;
- винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеному в додатку №2, що є невід'ємною частиною даного договору фінансового лізингу (п.2.3.2 Договору фінансового лізингу);
- винагороду за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі 0% від вартості майна, зазначеної у пункті 1.2. цього договору, без урахування авансу, передбаченого у пункті 1.4. даного договору, одноразово в день укладення цього договору, що становить 0 грн;
- винагороду за користування майном у розмірі, розрахованому за відповідною формулою наведеною в договорі. Винагорода за користування майном розраховується на дату, передбачену пунктом 11.1. цього договору для остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов'язань або у день повного фактичного виконання зобов'язань за даним договором. Сплата винагороди за користування майном здійснюється в українській гривні. Сума винагороди за користування майном сплачується у строк, зазначений у пункті 11.1. цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим договором.
У випадку несплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою (п. 2.4. Договору фінансового лізингу).
Згідно з пунктом 2.6. Договору фінансового лізингу з метою виконання зобов'язань з погашення заборгованості Лізингоодержувача перед Банком Лізингоодержувач доручає Банку списувати кошти зі всіх поточних рахунків Лізингоодержувача та перераховувати на рахунок, зазначений у пункті 1.5 цього договору, у будь-якій валюті при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, в межах сум, що підлягають cплaті Банку за цим договором або підлягають сплаті Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Інгосстрах", відповідно за договором страхування та розділом 5 цього договору, при настанні строків платежів(здійснювати договірне списання).
В силу пункту 2.7. Договору фінансового лізингу зобов'язання за цим договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Лізингоодержувача, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для сплати винагороди за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" згідно з пунктом 2.3.1 цього договору; далі - винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу згідно з пунктом 2.3.3 цього договору; далі - підлягає сплаті страхова премія за перший рік дії цього договору згідно з договором страхування та пункту 5.2.1 цього договору; далі - авансовий плaтiж згідно з пунктом 1.4. цього договору; далі - підлягає сплаті страхова премія за другий piк (інші роки) дії цього договору згідно з договором страхування та пунктом 5.3.1 цього договору; далі - відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктами 7.2.14, 7.2.19 цього договору; далі - для погашення неустойки згідно з пунктами 8.10-8.12 цього договору; далі - для погашення штрафу згідно з пунктом 8.14 цього договору; далі - для погашення штрафів згідно з пунктами 8.2-8.3, 8.8-8.9 цього договору; далі - для погашення пені згідно з пунктами 8.1.1, 8.4, 8.7 цього договору; далі - простроченої винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 8.1.2 цього договору; далі - винагороди за отримане в лізинг майно згідно з пунктом 2.3.2 цього договору; далі - прострочені платежі в частини викупу вартості переданого в лізинг майна; далі - викуп вартості переданого в лізинг майна; далі - винагороди за користування майном згідно з пунктом 2.4. цього договору.
У пункті 7.2.12. Договору фінансового лізингу визначено, що Лізингоодержувач зобов'язується не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
За умовами пункту 7.2.15. Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язується виплачувати лізингові платежі, що враховують: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; проценти (комісії) за отримане в лізинг майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим договором, та передбачені цим договором згідно з додатком №2 та не пізніше дати, зазначеної у додатку №2, на рахунок, вказаний у пункті 1.5 цього договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору, можуть також бути компенсовані Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листів, що надані Банком.
Відповідно до пункту 8.1. Договору фінансового лізингу у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, Лізингоодержувач сплачує Банку: - пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня ( п.8.1.1. Договору фінансового лізингу); - винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 48% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком №2 (п.8.1.2. Договору фінансового лізингу).
Згідно з пунктом 8.15. Договору фінансового лізингу строки позовної давності за вимогами про стягнення лізингових платежів, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.
Пунктом 11.1 Договору фінансового лізингу визначено що строк дії цього договору - з дати підписання до 12.10.2019.
З додатку №1 до Договору фінансового лізингу вбачається, що майном, яке передається в лізинг на підставі даного договору, є жниварка соняшникова Claas Sunspeed 8-70 вартістю 1007219,14 грн (з урахуванням ПДВ).
У додатку №2 до Договору фінансового лізингу сторони узгодили графік лізингових платежів.
13.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (по договору - Продавець") та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (по договору - Покупець/по справі - позивач) підписано договір купівлі-продажу майна № DNH2LNI06308, а 05.11.2014 сторони підписали акт прийому-передачі майна №1, за яким Продавець передав, а Покупець прийняв у власність майно - жниварку соняшникову Claas Sunspeed 8-70.
05.11.2014 року між Банком та Лізингоодержувачем підписано Акт прийому-передачі майна в лізинг.
Таким чином, АТ КБ “ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.
Договором про внесення змін від 15.12.2014 до Договору фінансового лізингу Сторони виклали Додаток №2 в новій редакції.
У додатку №2 від 15.12.2014 до Договору фінансового лізингу сторони узгодили графік лізингових платежів (п.1 Додатку №2).
Так, згідно додатку №2 від 15.12.2014 графік лізингових платежів складається з:
- Графіку відшкодування вартості майна;
- Винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.1 Договору;
- Винагороди за отримане в лізинг Майно у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.2 Договору;
- Винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.3 Договору;
- Винагороди за користування Майном у розмірі та порядку сплати згідно п.2.4 Договору.
13.10.2014 між АТ КБ “ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Магістраль» (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма Неккар 2023» ( по договору - Поручитель, Боржник/по справі - відповідач) укладено Договір поруки №DNH2LNI06308/DP (далі - Договір поруки), предметом якого є надання відповідачем по справі поруки за виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу №DNH2LNI06308 від 13.10.2014 (п. 1.1. Договору поруки) з:
- сумою Договору фінансового лізингу, що становить 1007219,14 грн на взяття у лізинг майна згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 95181,47 грн;
- з терміном дії до 12.10.2019 у відповідності до умов п. 11.1 Договору фінансового лізингу;
- зі сплатою винагороди за відкриття рахунку Фінансовий лізинг (оренда) у розмірі 0,00 грн у день укладення Договору лізингу; - зі сплатою винагороди за отримане у лізинг майно у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця;
- зі сплатою винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі 0,00% від вартості майна, зазначеної у п. 1.2 Договору фінансового лізингу, без урахування авансу, зазначеного у п. 1.4 Договору фінансового лізингу, одноразово, у день укладення Договору фінансового лізингу, що становить 0,00 грн;
- а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання Договору фінансового лізингу зобов'язання лізингоодержувача, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідно до п.1.3. Договору поруки Поручитель з умовами Договору фінансового лізингу ознайомлений.
Пунктом 1.5. Договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні Лізингоодержувачі.
Підпунктом 2.1.2 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Договору, Банк має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення банком вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Банка звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Банком як солідарний лізингоодержувач у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу незалежно від факту направлення чи ненаправлення Банком поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору.
Отже, Договором фінансового лізингу на лізингоодержувача поклачено обов'язок сплачувати лізингові платежі.
В порушення умов Договору фінансового лізингу лізингоодержувач не виконував свої зобов'язання за договором, у зв'язку із чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів.
03.10.2019 Банк Листом №Е.65.0.0.0/3-191008 звернувся до Лізингоодержувач з повідомленгням про розірвання Договору фінансового лізингу з 10.10.2019 та необхідність повернення Банку лізингового майна за актом прийому - передачі сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Факт направлення вказаного листа з повідомленням про розірвання підтверджується долученим до матеріалів справи Списком згрупованиз поштових відправлень та фіскальним чеком від 03.10.2019.
Підпунктами 10.1.2.1 та 10.1.2.4. пункту 10.1. Договору фінансового лізингу передбачено про його розірвання в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Банком про це Лізингоодержувача за три дні, у разі невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов'язання, передбаченого даним договором та у випадку, якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим.
У випадку розірвання Договору фінансового лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 Договору фінансового лізингу).
Відповідно до п. 6.1.3 Договору фінансового лізингу банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.6 Договору фінансового лізингу на лізингоодержувача покладено обов'язок повернути майно банку у випадках, передбачених п.10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Таким чином, підставність розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку випливає із зазначених вище правил , встановлених самими сторонами Договору.
Після розірвання договору, у лізингоодержувача виник обов'язок зі сплати заборгованості по лізингових платежах на дату розірвання договору та інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
У випадку розірвання Договору фінансового лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3 Договору фінансового лізингу).
Однак, Лізингоодержувач вимоги банку, зазначені у Листі №Е.65.0.0.0/3-191008 щодо погашення заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору не виконав, предмет лізингу не повернув.
За наведеного та з урахуванням умов укладеного Договору поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014, укладеного на забезпечення виконання зобов'язань по Договору фінансового лізингу між АТ КБ “ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Магістраль»(перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма Неккар 2023»), позивач звернувся із позовом до суду.
Предметом позову у справі є стягнення заборгованості в сумі 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн. - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн. - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн. - заборгованість зі сплати пені.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами умов Договору поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014, укладеного між АТ КБ “ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Магістраль»(перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма Неккар 2023») на забезпечення виконання зобов'язань по Договору фінансового лізингу №DNH2LNI06308 від 13.10.2014.
Судом встановлено, що Договір фінансового лізингу №DNH2LNI06308 від 13.10.2014 за правовою природою є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи як договору фінансового лізингу, так і договору купівлі-продажу, в частині переходу права власності на об'єкт лізингу. Договір поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014 за правовою природою є договором поруки.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частиною першою статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Згідно ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" Частиною 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193 ГК України).
Судом встановлено, що позивач, придбавши у ТОВ “Приват Лізинг» майно (об'єкт лізингу), належним чином виконав свої зобов'язання по договору та передав у платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю “Одеське природоохоронне сервісне-виробниче підприємство “Рідна природа» (Лізингоодержувачу) на підставі підписаного Акту приймання-передачі майна від 05.11.2014.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Розмір, структура та порядок сплати лізингових платежів визначені у пунктах Договору фінансового лізингу, а також в Додатку № 2 до цього Договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частини 1 та 2 статті 193 ГК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеське природоохоронне сервісне-виробниче підприємство “Рідна природа» свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість в частині відшкодування частини вартості предмету лізингу та винагороди за користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Факт розірвання Договору фінансового лізингу підтверджується обставинами зазначеними вище та узгоджується з вимогами закону та договору.
Пунктом 7.2.6. Договору фінансового лізингу на лізингоодержувача покладено обов'язок повернути майно банку у випадках, передбачених п.10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Отже, після розірвання договору, у лізингоодержувача виник обов'язок зі сплати заборгованості по лізингових платежах на дату розірвання договору та інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Слід зазначити, що на час розгляду справи в суді- доказів про повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем чи сплати простроченої заборгованості за лізинговими платежами Лізингоодержувачем - не подано, як і позивачем доведено , що станом на час подання позову про місцезнаходження предмету лізингу йому не відомо, доступ до предмету лізингу у нього відсутній.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.1. Договору фінансового лізингу сторонами погоджено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених пунктами 2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього договору та зазначених у додатку №2, Лізингоодержувач сплачує Банку: - пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня ( п.8.1.1. Договору фінансового лізингу); - та винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 48% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком №2 (п.8.1.2. Договору фінансового лізингу).
Враховуючи принципи договірних відносин , умови договору, правила закону позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість за Договором фінансового лізингу в розмірі 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн - заборгованість зі сплати пені, що судом визнається правомірним, обгрунтованим та арифметично вірним.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.
Пунктом 1.5. Договору поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014 сторони погодили, що у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні Лізингоодержувачі.
Враховуючи ту обставину, що Лізингоодержувач належним чином не виконав своїх обов'язків то вимога позивача до відповідача, як поручителя, про стягнення заборгованості по Договору фінансового лізингу є обгрунтованою та відповідає способу судового захисту, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Підпунктом 2.1.2. Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Договору, Банк має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення банком вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Банка звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Банком як солідарний лізингоодержувач у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу незалежно від факту направлення чи ненаправлення Банком поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки №DNH2LNI06308/DP від 13.10.2014 сторони взаємно домовились, що порука припиняється через 15 років після укладення цього договору (тобто 13.10.2029).
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В спірному випадку відповідач по справі заявлену позивачем заборгованість не спростував, докази сплати суду не надав.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору (позов задоволено) судовий збір по справі слідвідшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.73, 74, 77,86,129,233,237,238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма Неккар 2023" про стягнення заборгованості в сумі 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн - заборгованість зі сплати пені - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Фірма Неккар 2023" (вул. Г. Мазепи, буд.72, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код 36796638) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, Київська область, 01001, код 14360570) 1 417 438,23 грн, з них: 364 815,93 грн - заборгованість зі сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, 231 368,70 грн - заборгованість зі сплати винагороди за отримане в лізинг майно, 633 496,80 грн - заборгованість зі сплати винагороди за користування майном, 187 756,80 грн - заборгованість зі сплати пені; та 17 009,26 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 29.07.2025.
Суддя С. М. Кобецька