номер провадження справи 24/77/25
21.07.2025 Справа № 908/1585/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1585/25
за позовом приватного підприємства “СТАРТКОМ-АГРО» (код ЄДРПОУ: 40288215 юридична адреса: 55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул. Богопільська, будинок 43-А)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189, юридична адреса: 69096, місто Запоріжжя, вул. Каховська, 11 А, каб. № 8)
про стягнення 487 301,17 грн
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства “СТАРТКОМ-АГРО» до Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 487 301,17 грн за публічним договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) за паливними картками.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.05.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1585/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що на виконання умов публічного договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) за паливними картками позивачем, відповідно до виставлених постачальником рахунків-фактур, здійснено попередню оплату за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 567676,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Відповідач здійснив часткову поставку ПММ на суму 80 375,73 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024. Таким чином, позивачем не отримано товару на суму 487 301,17 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу вказаних коштів за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1585/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/77/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 12.06.2025.
Ухвалою суду від 12.06.2025 відкладено розгляд справи на 21.07.2025.
12.06.2025 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Судом заява задоволена.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 21.07.2025 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Правова позиція викладена у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду від 30.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1585/25 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 30.05.2025, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1585/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 21.07.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Стартком-Агро» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс » (постачальник) наявні договірні відносини із поставки товару.
Угода з користувачем розміщена в мережі Інтернет за адресою https://avias.ua/dokumenti-ta-instrukcii/terms_of_use.
Ця Угода є публічним Договором купівлі-продажу, згідно ст. 633 Цивільного Кодексу України, ТОВ “Інкам Фінанс », код ЄДРПОУ 40308189, пропонує всім дієздатним фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям (надалі Покупець, Користувач) купити Товар через мобільний додаток та/або сайт Продавця.
На підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур, позивачем у період з жовтня 2023 року по грудень 2024 року було сплачено попередню оплату за паливно-мастильні матеріали на загальну суму 567676,90 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, з призначенням платежу «за дизпаливо згідно рах.» (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач здійснив часткову поставку ПММ на суму 80 375,73 грн. що підтверджується відповідними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024.
У зазначених видаткових накладних наведено підставу - “Усний публічний договір ПК від 20.10.2022.
Отже, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання щодо поставки товару на суму 487 301,17 грн (567676,90 - 80 375,73), суми оплати в розмірі 487301,17 грн позивачу не повернув.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.
Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Матеріалами справи підтверджується існування договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У зв'язку з порушенням зобов'язань щодо поставки товару, позивачем, з метою досудового врегулювання спору, направлена відповідачу претензія від 31.03.2025 № 20 з вимогою повернення суми передплати в розмірі 487 301,17 грн на розрахунковий рахунок покупця.
Проте, вказану претензію, яка відповідачем отримана засобами електронного шляху, залишено без реагування, зобов'язання з поставки залишку партій товару не виконано, передплату не повернуто, доказів суду не надано.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару.
Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором купівлі - продажу зобов'язання поставити товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення грошових коштів у розмірі 487301,17 грн, які перераховані позивачем відповідачеві згідно платіжних інструкцій.
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач документально підтвердив попередню оплату товару відповідачу.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів повернення попередньої оплати на користь позивача.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 7309,52 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11 А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Приватного підприємства «Стартком-Агро» (код ЄДРПОУ 402882215, юридична адреса: 55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул. Богопільська, будинок 43-А) заборгованість у розмірі 487301 (чотириста вісімдесят сім тисяч триста одна грн 17 коп.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11 А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Приватного підприємства «Стартком-Агро» (код ЄДРПОУ 402882215, юридична адреса: 55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул. Богопільська, будинок 43-А) судового збору в розмірі 7309 (сім тисяч триста дев'ять) грн 52 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян