номер провадження справи 24/81/25
16.07.2025 Справа № 908/1659/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1659/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (вул. Тернопільська, 17, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22987900)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпродукт Плюс» (вулиця Сєдова, будинок, 12, кабінет, 2, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 44417445)
про стягнення 369270,31 грн
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпродукт Плюс» про стягнення з відповідача основну суму заборгованості 314677,58 грн, суму пені 37 397, 31 грн, нарахованих відсотків 3775,92 грн та суму інфляційних втрат 13 419, 50 грн за договором від 09.11.2021 № 050/1539 про виконання робіт з виготовлення готової продукції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.06.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1659/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 09.11.2021 № 050/1539 про виконання робіт з виготовлення готової продукції в частині повної оплати виготовленої продукції у визначений договором строк, внаслідок чого сума основного боргу становить 314677,58 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня, річні та інфляція. В обґрунтування позову посилається на приписи ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 837 ЦК України, ст. ст. 173-175, 193, 199, 222, 225, 230 231 ГК України.
Ухвалою суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1659/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/81/25. Судове засідання призначено на 07.07.2025.
Ухвалою суду від 30.06.2025 перенесено розгляд справи на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 задоволено заяву представника позивача М.О.Болишева (сформовану в системі «Електронний суд» 02.07.2025) про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2025 в режимі відеоконференції по справі № 908/1659/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 16.07.2025 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Правова позиція викладена у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на юридичну адресу відповідача (вулиця Сєдова, будинок, 12, кабінет, 2, м. Запоріжжя). Однак, дана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відтак, суд, направляючи ухвали у даній справі на юридичну адресу ТОВ «Хімпродукт Плюс» вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами ГПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.07.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бралікор» (Замовник) та Державним підприємством «Новатор» (Виконавець) укладено Договір № 050/1539 про виконання робіт з виготовлення готової продукції», за умовами п. 2.1.якого Виконавець зобов'язується за цим Договором прийняти сировину Замовника за видатковою накладною та виконати роботи з виготовлення готової продукції з сировини Замовника та сировини Виконавця, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію за видатковою накладною, та прийняти і оплатити виконані роботи у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. п. 2.4. Договору умови виконання робіт з виготовлення готової продукції викладено у цьому Договорі, з якими Замовник вважається ознайомленим та таким, що узяв на себе зобов'язання з неухильного їх дотримання з моменту підписання цього Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору, готова продукція виготовляється із сировини Замовника та із сировини Виконавця у співвідношенні, яке визначається технічними умовами, технологічним процесом виробництва або актами виробництва продукції.
Згідно п. 3.3. Договору, у випадку використання в процесі виробництва сировини Виконавця, Замовник компенсує Виконавцю вартість сировини, яка була використана Виконавцем при виготовленні готової продукції відповідно до бухгалтерської вартості такої продукції, вказаної у актах надання послуг за договором.
У відповідності до п. 4.1. Договору, Виконавець виконує за рахунок Замовника повний технологічний цикл переробки Сировини відповідно до Договору.
Роботи за цим Договором виконуються Виконавцем за самостійно розробленим графіком та наявними технічними умовами (п. 4.3.).
Згідно п. 4.4. Договору, сторони узгодили, що загальний обсяг готової продукції, що має бути виготовлений та переданий Замовникові за цим Договором, визначається з урахування положень технічних умов на виготовлення Продукції.
На підставі п. 4.6. Договору, приймання Замовником від Виконавця готової продукції здійснюється за прибутковими накладними.
Як зазначається у п. 5.1. Договору, за взаємною згодою Сторін вартість (ціна) переробки визначається за вартістю 1 тони готової продукції та складає 250 грн. (з ІІДВ) за 1 (одну) тону готової продукції. Загальна вартість виконання робіт Виконавця з переробки сировини Замовника визначається загальною кількістю готової продукції.
09.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду до Договору №050/1539 від 09.11.2021, якою сторони узгодили внесення змін до Договору та викладення наступних пунктів в такій редакції:
3.3. У випадку використання в процесі виробництва сировини Виконавця, Замовник компенсує Виконавцю вартість сировини, яка була використана Виконавцем при виготовлені готової продукції відповідно до бухгалтерської вартості такої продукції, визначеної відповідно до актів передавання сировини у виробництво. Вартість компенсації продукції включається до вартості робіт за цим договором.
4.7. Виконавець готує та підписує зі своєї сторони Акти виконаних робіт та передає їх для підписання Замовнику.
5.1. За взаємною згодою Сторін, вартість (ціна) переробки визначається за вартістю 1 тони готової продукції та попередньо складає 14 11.5, 30 гривень (чотирнадцять тисяч сто п'ятнадцять грн. 30 коп.) з ГІДВ за 1 (одну) тону готової продукції. Кінцева вартість продукції визначається додатковими угодами до цього Договору та не може відрізнятись від попередньої вартості більше, ніж на 10%. Загальна вартість виконання робіт Виконавця переробки сировини Замовника визначається загальної кількістю готової продукції.
У відповідності до п. 6.1. Договору, відвантаження готової продукції Замовнику проводиться Виконавцем в день виготовлення продукції за видатковими накладними.
Відповідно до п. 7.1.3. Договору, виконавець зобов'язується після виконання робіт у порядку, передбаченому чинним законодавство та цим Договором, скласти, підписати зі своєї сторони та видати Замовнику наступні документи: прибуткову накладну на передачу готової продукції, акти виконаних робіт, скласти податкову накладну на вартість виконана них робіт та зареєструвати її ЄРПН.
У відповідності до п.7.2.2. Договору, Виконавець має право вимагати від Замовника оплати виконаних Виконавцем робіт у порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно п.8.1.6 Договору, Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи у порядку, передбаченому цим Договором.
Відповідно до п.8.1.7. Договору, Замовник зобов'язаний виконувати належним чином свої обов'язки, передбачені цим Договором.
На виконання умов Договору Державним підприємством «Новатор» було поставлено Продукцію на загальну вартість 38 984 595, 38 грн, що підтверджується наступними накладними: № 1494 на загальну вартість 1 411 530, 00 грн; №1495 на загальну вартість 10 304 169, 00 грн; №1496 на загальну вартість 10 163 016, 00 грн; №1497 на загальну вартість 10 304 169, 00 грн; №1498 на загальну вартість 6 801 711, 38 грн.
У свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Бралікор» було здійснено оплату за поставлену продукцію на загальну суму38 669 917,80 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №43 від 13.12.2021 на загальну вартість 500 000, 00 грн; №44 від 14.12.2021 на загальну вартість 2 600 000, 00 грн; №45 від 14.12.2021 на загальну вартість 2 500 000, 00 грн; №46 від 15.12.2021 на загальну вартість 2 300 000, 00 грн; №47 від 16.12.2021 на загальну вартість 4 900 000, 00 грн; №48 від 16.12.2021 на загальну вартість 4 800 000, 00 грн; №49 від 17.12.2021 на загальну вартість 4 500 000, 00 грн; №50 від 17.12.2021 на загальну вартість 4 000 000, 00 грн; №51 від 20.12.2021 на загальну вартість 3 900 000, 00 грн; №52 від 20.12.2021 на загальну вартість 4 200 000, 00 грн; №53 від 20.12.2021 на загальну вартість 4 469 91.7, 80 грн.
19.05.2022 позивачем було виставлено рахунок на остаточний розрахунок за поставлену продукцію по договору №050/1539 від 09.11.2021 на суму 314 677, 58 грн. Однак рахунок оплачено не було.
Слід зазначити, що 24.12.2021 у відповідності з рішенням єдиного учасника від 24.12.2021 назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бралікор» було змінено на - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОДУКТ ПЛЮС», а також змінено адресу Товариства (лист №2112-2 від 20.12.2021).
Враховуючи вищевикладене, всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бралікор» переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОДУКТ ПЛЮС».
Згідно статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1595-р «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», наказів Державного концерну «Укроборонпром» від 13.07.2021 №272 «Про перетворення підприємств - учасників ДК «Укроборонпром» та від 19.10.2022 №423 «Про створення комісії з реорганізації та комісії з інвентаризації Державного підприємства «Новатор» (зі змінами), рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 25.01.2024 (протокол №2), наказу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 08.02.2024 №75, Державне підприємство «Новатор» шляхом реорганізації перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор».
На підставі пункту 1.1. Статуту 'ГОВ «Новатор», затвердженого наказом Генерального директора Акціонерного товариства «Українська оборона промисловість» від 08.02.2024 №75: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор» (далі - Товариство) створене шляхом перетворення Державного підприємства «Новатор» - учасника Державного концерну «Укроборонпром» відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». З дня його державної реєстрації Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного підприємства «Новатор».
13.02.2024 відбулась державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань).
Таким чином, позивач на момент звернення з позовом у даній справі є правонаступником сторони Виконавця за договором «Про виконання робіт з виготовлення готової продукції» від 09.11.2021 №050/1539.
Згідно довідки відділу бухгалтерського обліку і звітності ТОВ «Новатор» №046/1194 від 22.05.2025, станом на 22.05.2025 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОДУКТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44417445) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Новатор» (Код ЄДРПОУ 22987900) по Договору №050/1539 від 09.11.2021 складає 314 677, 58 грн.
З метою реалізації прав ТОВ «Новатор», направлено претензії на адресу відповідача.
21.12.2024 ТОВ «Новатор», на адресу державної реєстрації ТОВ «ХІМПРОДУКТ ПЛЮС» (вул. Сєдова, буд. 12, каб. 2, м. Запоріжжя, 69005) надіслано рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист, з повідомленням про вручення претензію №081/3334 від 19.12.2024, з вимогою погасити суму основної заборгованості по Договору №050/1539 від 09.11.2021 в розмірі 314 677, 58 грн.
Крім того, вказана вище претензія 22.12.2024 була надіслана на електрону адресу bralikovtov@gmail.соm (докази містяться в матеріалах справи).
07.01.2025, згідно трекінгу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», поштове відправлення №2901803740725 повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
28.04.2025 ТОВ «Новатор», на адресу державної реєстрації ТОВ «ХІМПРОДУКТ ПЛЮС» надіслано рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист, з повідомленням про вручення претензію №081/993 від 22.04.2025, з вимогою погасити суму основної заборгованості по Договору №050/1539 від 09.11.2021 в розмірі 314 677, 58 грн.
Також, вказана претензія 28.04.2024 була надіслана на електрону адресу bralikovtov@gmail.соm (докази містяться в матеріалах справи).
Однак претензія залишена без реагування, заборгованість не погашено.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 38 984 595, 38 грн, а відповідачем у свою чергу було здійснено оплату за поставлену продукцію на загальну суму 38 669 917,80 грн.
Жодних зауважень щодо якості продукції від відповідача не надходило.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 314 677, 58 грн, згідно рахунку на остаточний розрахунок за поставлену продукцію по Договору 21.12.2024.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість у строк до 28.12.2024.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості продукції у визначений строк не здійснив. З 29.12.2024 він є таким, що прострочив грошове зобов'язання у сумі 314 677, 58 грн.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати за отриману продукцію суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 314 677, 58 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно п. 9.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання, зобов'язань за цим Договором кожна зі сторін самостійно несе відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим Договором та нормами чинного законодавства України.
У відповідності до п.9.3. Договору, у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних робіт згідно з цим Договором, Виконавець має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НІБУ, що діє на момент прострочення, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення.
На підставі пунктів 9.3. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за період з 29.12.2024 по 23.05.2025 у розмірі 37397,31 грн.
Перевіривши розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість у сумі 314677,58 грн за період з 29.12.2024 по 23.05.2025, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 37397,31 грн є правильним. Вимоги в цій частині задовольняються судом.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 3775,92 грн за період з 29.12.2024 по 23.05.2025 та інфляції у розмірі 13419,50 грн, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є правильним.
Враховуючи вище встановлені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 13419,50 грн та три проценти річних в розмірі 3775,92 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпродукт Плюс» (вулиця Сєдова, будинок, 12, кабінет, 2, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 44417445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (вул. Тернопільська, 17, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22987900) основну суму заборгованості 314 677, 58 грн (триста чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн 58 коп.), суму пені 37 397, 31 грн (тридцять сім тисяч триста дев'яносто сім грн 31 коп.), 3% річних 3 775, 92 грн (три тисячі сімсот сімдесят п'ять грн 92 коп.) та суму інфляційних втрат 13 419, 50 грн (тринадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн 50 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпродукт Плюс» (вулиця Сєдова, будинок, 12, кабінет, 2, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 44417445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (вул. Тернопільська, 17, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 22987900) судового збору в розмірі 4 431,24 грн (чотири тисячі чотириста тридцять один грн. 24 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян