28.07.2025 Справа № 908/2238/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою,
за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача Дочірнього підприємства «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ», (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 58)
про стягнення 1 509 352,43 грн.
Без виклику учасників справи
21.07.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/01985, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 21.07.2025, (вх. № 2456/08-07/25 від 21.07.2025) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ», м. Запоріжжя про стягнення 1 509 352,43 грн. заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 і за період з 01.01.2023 по 01.04.2025.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 справу № 908/2238/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
25.07.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла Заява вих. № 02/03.3-20/02075, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 25.07.2025, (вх. № 15093/08-08/25 від 25.07.2025) про вжиття заходів забезпечення позову, якою заявник на підставі ст., ст. 136-140 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Дочірньому підприємству «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 31950278), а саме - об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, автозаправна станція літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 58.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2025 заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2238/25 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що предметом позову у справі № 908/2238/25 є стягнення з Дочірнього підприємства «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» 1 509 352,43 грн. заборгованості за договором оренди землі № 326 від 01.07.2003 за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 і за період з 01.01.2023 по 01.04.2025. Підставою позову визначено наступні обставини:
Між Запорізькою міською радою та Дочірнім підприємством «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» укладено договір оренди землі № 362 від 01.07.2003, відповідно до якого ДП «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» ТОВ «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2135 га з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 для будівництва автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, схрещення вул. Українська та вул. Гончарова.
Згідно п. 2.1 договору оренди договір укладено строком до 13.11.2049.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.
У 2005 році Дочірнє підприємство «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» (код за ЄДРПОУ 31950278) набуло у власність об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю автозаправної станції літ. А, яка розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 58, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.04.2025 № 424190673.
07.08.2007 між Запорізькою міською радою та ДП «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» ТОВ «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі № 362 від 01.07.2003, яким зокрема, визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та в розмірі 50 111,87 грн., що складає 4 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 у справі 908/2300/14 внесені зміни до Договору оренди земельної ділянки № 362 від 01.07.2003, а саме:
- «п.1.6 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 542 430,75 грн. (один мільйон п'ятсот сорок дві тисячі чотириста тридцять грн. 75 коп.) в цінах 2013 року».
- «п. 3.1 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 92 545,84 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятсот сорок п'ять грн. 84 коп.), що складає шість відсотків нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року».
30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким, зокрема, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
Зміна нормативної грошової оцінки землі призвела до зміни розміру орендної плати за договором.
Починаючи з 2016 року відповідач в належному розмірі не сплачував плату за землю (орендну плату), що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008 в загальному розмірі 1 509 352,43 грн. за період з 03.04.2017 по 28.02.2022 і за період з 01.01.2023 по 01.04.2025.
Станом на день звернення до суду претензія про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку не виконана, жодної відповіді від відповідача не отримано.
Вказані обставини свідчать про те, що ДП «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» тривалий час (за 2016-2025 роки) не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:006:0008, що призвело до виникнення значної заборгованості перед територіальною громадою міста Запоріжжя (в особі Запорізької міської ради) у розмірі 1 509 352,43 грн.
На думку заявника, з метою подальшого уникнення виконання зобов'язань ДП «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» може розпорядитись своїм майном, вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Дочірньому підприємству «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 31950278), а саме - об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, автозаправна станція літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 58.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову та дослідивши матеріали справи № 908/2238/25, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 137 ГПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зауважує, що в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає, що наведені у заяві обставини об'єктивно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню господарського судочинства, оскільки може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у цій справі, що призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Запорізька міська рада вважає. що не вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна відповідача може призвести до передачі його в іпотеку пов'язаним юридичним особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Тому, за переконанням заявника, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету більше 1,5 млн.грн., від сплати яких відповідач упродовж тривалого часу ухиляється.
Наведене вище свідчить, що Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану.
Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.
Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та вплинути на виконання цього рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 № 490/6312/19 та від 21.12.2020 № 487/5726/19.
Відповідно до наданої заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 25.04.2025 № 424190673) за Дочірнього підприємства «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 31950278) на праві власності зареєстровано нерухоме майно - об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, автозаправна станція літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 58.
Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність цих заходів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову.
Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з врахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вартості нерухомого, на яке позивач просить накласти арешт, а тому вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно в межах суми 1 509 352,43 грн., заявленої до стягнення у справі № 908/2238/25.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2238/25 шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в межах суми 1 509 352,43 грн., заявленої до стягнення.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст., ст. 86, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Запорізької міської ради, м. Запоріжжя вих. № 02/03.3-20/02075, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 25.07.2025, (вх. № 15093/08-08/25 від 25.07.2025) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, автозаправна станція літ. А, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 58, що належать на праві власності Дочірньому підприємству «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ», (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 31950278) у межах ціни позову в сумі 1 509 352 грн. (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 43 коп.), до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.
Боржником за даним заходом забезпечення позову є: Дочірнє підприємство «ЕНЕРГО-ЕКСПОРТ», (69095, м. Запоріжжя, вул.. Українська, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 31950278).
Стягувачем за даним заходом забезпечення позову є: Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915).
3. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення та набрання законної сили, а саме з 28.07.2025, виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, є виконавчим документом зі строком пред'явлення до 29.07.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 28.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н.Г. Зінченко