Справа № 127/11483/25
Провадження № 2/132/742/25
Іменем України
"25" липня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 19 600,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту №89209, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» надало відповідачеві фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, що передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000 грн; дата надання кредиту: 30.10.2019; строк кредиту 10 днів; валюта: UAН; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних. Відповідач умов договору не виконала, коштів згідно графіку розрахунків не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19 600,00 грн, яка складається з 4000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 15 600,00 грн простроченою заборгованістю за процентами. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Вказана сума заборгованості не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Калинівського районного суду від 22.05.2025 року відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача за довіреністю Пархомчук С.В. в позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутність та не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, яку було отримано 12.06.2025 року.
Відповідач була вчасно та належним чином повідомлена про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак заяву про участь у судовому засіданні не подавала, відзиву на позовну заяву не надіслала, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надіслала.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.
Так, судом встановлено, що 30.10.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено та підписано за допомогою електронного підпису договір №89209 про надання фінансового кредиту.
Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту фінансовий кредит в сумі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 10 днів, тобто до 08.11.2019. Строк дії договору 10 днів.
Відповідно до п. 1.3 цього договору за користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «ЗАЙМЕР» 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.4 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Так, відповідачем у кредитному договорі були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.
ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання перед відповідачем виконало, надало кредит в сумі 4 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 25.02.2025 №1370/02 (а.с. 26).
28.10.2021 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» уклали договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 89209 від 30.10.2019 (а.с. 17-20).
13.01.2025 на адресу відповідача надіслано досудову вимогу по кредитному договору №89209 від 30.10.2019, в якій зазначено, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а. с. 7).
Проте, відомості щодо погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що згідно з укладеним договором про надання фінансового кредиту №89209 від 30.10.2019 відповідачем отримано від ТОВ «ЗАЙМЕР» кредит в сумі 4 000 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000, грн підлягає задоволенню.
Водночас суд критично оцінює розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по зазначеному вище договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.
Суд враховує, що договором про надання фінансового кредиту №89209 від 30.10.2019 передбачено, що відповідачу кредит надано на 10 днів строком до 08.11.2019, розмір відсотків відповідно до додатку № 1 до цього договору встановлено в сумі 800,00 грн (а.с. 14-16).
Водночас на вимогу ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, тощо.
Крім того, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 15 600,00 грн, з урахуванням умов договору про надання фінансового кредиту.
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог та розміру заборгованості відповідача за процентами позивачем надано до суду виписку з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №89209 від 30.10.2019, згідно якої заборгованість останньої за період з 30.10.2019 по 13.01.2025 становить 19 600,00 грн, однак вказана виписка не містить обґрунтованого та детального розрахунку заборгованості відповідача за відсотками в сумі 15 600,00 грн, зокрема, в ній не зазначено періоду нарахування таких відсотків, процентна ставка, тощо (а.с. 8).
Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №89209 від 30.10.2019 в розмірі 4 800,00 грн, з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 800,00 грн. заборгованість за відсотками.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 593,24 грн. виходячи з обрахунку: (4 800,00 грн (розмір задоволеного позову) х 2 422,40 грн (розмір сплаченого позивачем судового збору): 19 600,00 грн. (ціна пред'явленого позову)).
У поданому позові ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 10 500,00 грн.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а. с. 11-12, 13), акт про отримання правової допомоги від 09.06.2025, згідно якого вартість наданих послуг складає 10 500 грн, з яких: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 2 000,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви 5 000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи 3 000,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції 500 грн, рахунок №09.06.2025-25 від 09.06.2025, платіжна інструкція № 3 9409 від 09.06.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 6 годин), обсягом наданих адвокатських послуг, частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 000,00 грн.
Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).
Керуючись ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором № 89209 від 30.10.2019 у розмірі 4 800,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - тіло кредиту, 800,00 грн. - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 593,24 грн. та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Суддя: