майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"25" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/723/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ"
до Комунального підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-САНАТОРНИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ТА ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ "ДЕНИШІ" Житомирської обласної ради
про стягнення 10645,12 грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-САНАТОРНИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ТА ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ "ДЕНИШІ" Житомирської обласної ради про стягнення 10645,12 грн, з яких 9393,06 грн основного боргу, 284,44 грн інфляційних витрат, 86,47 грн 3% річних та 881,15 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-103185-22 від 28.12.2022 не виконав своєчасно та у повному обсязі зобов'язання з оплати за поставлений природний газ у січні 2025 року (а.с.1-5).
Ухвалою суду від 05.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.06.2025 до суду від позивача надійшли із супровідним листом від 12.06.2025 оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с.35-41).
Ухвалою суду від 21.07.2025 з метою забезпечення повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин постановлено здійснювати розгляд справи 906/723/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.05.2025.
22.07.2025 до суду від позивача надійшла заява від 22.07.2025 (з додатками), у якій останній зазначив, що ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" у повному обсязі підтримує позовну заяву та просить її задовольнити, розгляд справи проводити без участі його представника (а.с.44-52).
Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи, дату, час та місце цього судового засідання повідомлений належним чином (а.с.34, 43).
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги створення судом в межах наданих йому повноважень усіх належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
25.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-САНАТОРНИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ТА ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ "ДЕНИШІ" Житомирської обласної ради (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-103185-22 (далі - договір) (а.с.8-11), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пп.2.1.1, 2.1.2 п.2.1 договору, постачання газу здійснюється за умови: наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу; відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів, підтвердження в установленому порядку оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об'єктів споживача), (далі - підтверджений обсяг газу).
Відповідно до п.2.3 договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 договору), що підлягає сплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ. Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.
Згідно з п.2.5 договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пп.2.5.1). На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (пп.2.5.2). Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (пп.2.5.3.). У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника (пп.2.5.4).
У п.3.1 договору погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Згідно з п.3.3 договору у редакції укладеної між сторонами додаткової угоди від 01.01.2025 №b25-6/41АР200-103185-22 (а.с.12, 37-38), сторони домовилися про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.01.2025. Ціна 1 куб.м. природного газу без урахування ПДВ становить 20,41666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,55216700 грн. Ціна 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 20,96883367 грн, ПДВ становить 4,19376673 грн. Всього ціна 1 куб.м. природного газу становить 25,16260040 грн.
В разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного п.4.2 цього договору, більше ніж на три банківські дні, постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну 1 куб.м. газу без урахування ПДВ з 01.01.2025 на рівні: 22,08333333 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,55216700 грн. Ціна 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 22,63550033 грн. ПДВ становить 4,52710007 грн. Всього ціна 1 куб.м. природного газу становить 27,16260040 грн (п.3.3.1 договору у редакції додаткової угоди від 01.01.2025 №b25-6/41АР200-103185-22).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п.3.4 договору).
Відповідно до п.3.5 договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором (п.3.6 договору).
Згідно з п.4.1 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
У вже згаданій вище додатковій угоді від 01.01.2025 №b25-6/41АР200-103185-22 до договору сторони також домовились з 01.01.2025 викласти п.4.2 договору у редакції, якою передбачено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.
У п.5.1 договору сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов'язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493; Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2494; Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2496 та гарантують їх безумовне дотримання.
Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 договору, постачальник зобов'язався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання.
Згідно з пп.5.5.2 п.5.5 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
У пп.6.2.1 п.6.2 договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Сторони домовилися про те, що укладення даного договору та обмін документами, пов'язаними з виконанням його умов, може здійснюватися також в електронній формі з використанням систем електронного документообігу (п.9.1 договору).
Сторони домовились, що датою здійснення господарської операції при виконанні умов договору буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов'язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП сторонами (п.9.13 договору).
Сторони домовилися, що Е-документ, який відправлений, підписаний КЕП, має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, може бути представлений до суду в якості належного доказу та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві. Сторони підтверджують, що всі КЕП, які використовуються ними для підписання Е-документів. належать їх уповноваженим представникам та неправомірне чи помилкове накладання КЕП на Е-документи одною із сторін не може бути підставою для невизнання/оспорювання/невиконання нею таких підписаних Е-документів, що відправлені системою іншій стороні. Всі ризики негативних наслідків неправомірного/помилкового накладання КЕП на Е-документи однієї із сторін покладаються на таку сторону.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.10.1 договору).
Додатковою угодою від 20.11.2023 №b23-1/41АР200-103185-22 до договору сторони передбачили, що відповідно до п.10.14 договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена (а.с.46).
У додатку №2 до договору сторони визначили перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, з якого слідує, що відповідачу (вул. Набережна, буд. 1 с. Дениші, Житомирський р-н, Житомирська обл.) присвоєно ЕІС-код - 56ХО00005ВМСG00F (а.с.11).
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2025 по 31.01.2025 поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1565,54 куб.м. на загальну суму 39393,06 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ТГ385010477 від 31.01.2025, підписаним сторонами шляхом накладення КЕП (а.с.13-14).
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом №ТОВВИХ-25-5567 від 07.04.2025 у відповідь на адвокатський запит від 02.04.2025 (а.с.15) повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XO00005BMCG00F (відповідач) був закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (EIC-код 56Х930000118170Р) у період з 01.01.2025 по 31.01.2025. Також підтверджено, що обсяг природного газу, використаний вказаним споживачем з ЕІС-кодом 56XО00005BMCG00F у період з 01.01.2025 по 31.01.2025 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», становить 1565,54 куб.м. (а.с.16).
Оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянуто судом під час розгляду справи по суті 25.07.2025.
За даними позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлений природний газ у січні 2025 року своєчасно та у повному обсязі не виконав, здійснив часткову оплату на суму 30000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №4305 від 18.02.2025 на суму 10000,00 грн, №4335 від 05.03.2025 на суму 10000,00 грн, №4348 від 11.03.2025 на суму 10000,00 грн та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 (а.с.48-50, 17), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 9393,06 грн.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся з даним позовом до суду та, окрім вищевказаної суми боргу, просив стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 284,44 грн та 3% річних у розмірі 86,47 грн відповідно до ст.625 ЦК України, а також 881,15 грн пені згідно з пп.6.2.1 п.6.2 договору.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-103185-22 від 28.12.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу».
За п.28 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Частинами 1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з п.2 ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Пунктами 2, 12, 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, також передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. Споживач зобов'язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-103185-22 від 28.12.2022 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.01.2025 №b25-6/41АР200-103185-22, позивач у січні 2025 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 1565,54 куб.м. на загальну суму 39393,06 грн з ПДВ, а відтак у відповідача виник обов'язок до 10.02.2025 (включно) оплатити вартість спожитого природного газу.
Проте відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку, здійснив часткову оплату на суму 30000,00 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9393,06 грн. Доказів протилежного суду не представлено.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила висновок про те, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст.13 ГПК України, втрачає сенс.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.
Зважаючи на встановлені вище обставини справи та вимоги наведених норм чинного законодавства, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд вважає, що позивачем доведено наявність обставин, на які він посилався як на підставу заявлених вимог, а відтак позов в частині вимоги про стягнення з відповідача 9393,06 грн основного боргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
За приписами ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалось вище, у п.6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19).
Так, факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу встановлено судом вище, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Як вбачається з позовної заяви на окремо наданого позивачем розрахунку, останній нарахував відповідачу 881,15 грн пені, 284,44 грн інфляційних витрат та 86,47 грн 3% річних за період прострочення сплати боргу - 9393,06 грн з 11.02.2025 по 02.06.2025 (а.с.18-20).
Відповідач доказів відсутності правових підстав для зазначених нарахувань або власного контррозрахунку суду не надав.
Судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» здійснено власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, які позивач до розрахунку не включив, та встановлено, що розміри нарахувань є більшими, ніж заявлено до стягнення.
Враховуючи викладене і те, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), суд приходить до висновку задовольнити позов в частині вимог про стягнення 881,15 грн пені, 284,44 грн інфляційних витрат та 86,47 грн 3% річних у заявлених розмірах.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Станом на час розгляду справи та ухвалення даного рішення доказів проведення розрахунків між сторонами суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними й допустимими доказами, відповідачем не спростований, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи слідує, що позивачем за подання даного позову до господарського суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №1245 від 28.05.2025 (а.с.6).
При цьому суд зауважує, що позовна заява була подана в електронній формі через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, а відтак сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 х 0,8, де 3028,00 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2025 рік, оскільки ціна позову склала 10645,12 грн; 0,8 - передбачений ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Отже позивачем внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, на суму 605,60 грн, яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі подання відповідного клопотання.
Поряд із цим, враховуючи висновок суду про задоволення позову, витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (без урахування суми переплати) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІКУВАЛЬНО-САНАТОРНИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ТА ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ "ДЕНИШІ" Житомирської обласної ради (вул. Набережна, буд. 1 с. Дениші, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12422, ідентифікаційний код 05418448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (вул. Князів Острозьких, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 43965848) 9393,06 грн основного боргу, 284,44 грн інфляційних витрат, 86,47 грн 3% річних, 881,15 грн пені та 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.07.25
Суддя Прядко О.В.
Друк: 1 - у справу;
- сторонам , представнику позивача (до ел.каб.).