Справа № 131/1120/25
Провадження № 2/131/381/2025
"22" липня 2025 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16 липня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулася до Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.
Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Позивачкою зазначено відомості щодо відповідача: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_1 , в зв'язку із чим визначено підсудність справи Іллінецькому районному суду Вінницької області.
З урахуванням того, що відповідач є громадянином Азербайджану, суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1,ч.1ст.60, ч.1ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент ознака, яка характеризує приватно правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Отже, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК України.
Оскільки позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Азербайджану, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою іноземний елемент, а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків такого розірвання в судах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2, 10 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Встановлено, що шлюб між сторонами укладено в іноземній державі, Азербайджан. Подружжя є громадянами різних держав. Слід зазначити, що ані з самої позовної заяви, ані з доданих до неї копій документів не вбачається, що подружжя спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, що визначало б законодавство країни, яке підлягає застосуванню при розірванні шлюбу. Відповідні докази суду не надані. Зауважую, що посвідка на постійне проживання, є документом, що посвідчує особу іноземця та підтверджує лише право на постійне проживання особи в Україні, однак не може підтвердити факт його (відповідача) постійного проживання в Україні.
Крім того, в позовній заяві позивачка зазначає, що переїхала на проживання до Німеччини. З приводу цього вважаю за необхідне роз'яснити та звернути увагу позивача на те, що у відповідності до норм статті 29 ЦПК України, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово
Крім того, позивачкою на підтвердження укладення шлюбу надано свідоцтво про шлюб іноземного зразка без легалізації (апостиль або консульська легалізація), офіційного перекладу на українську мову та нотаріального засвідчення такого перекладу.
Ч. 1 ст. 498 ЦПК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», передбачає, що у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за №573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
У такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
Проте, позивачка не надала до суду належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів (в двох примірниках) на офіційну мову країни Азербайджану для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Азербайджану.
Враховуючи вищезазначене, провадження у даній справі не може бути відкритим до виправлення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 177, 185,353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК