вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.07.2025м. ДніпроСправа № 904/874/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Сафорт", м. Дніпро
про стягнення попередньої оплати у розмірі 336 990 грн. та 3% річних у розмірі 1 107,91 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дайнеці А.В.
Представники:
Від позивача: Федоренко Р.В. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1363801 від 25.02.2025, т.1, а.с.44
Від відповідача: Носков Є.В. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1249068 від 13.05.2025, т.1, а.с.100
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Сафорт" про стягнення попередньої оплати у розмірі 336 990 грн. та 3% річних у розмірі 1 107,91 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 14.05.2025.
Ухвалою суду від 14.05.2025 відкладено підготовче засідання на 09.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.07.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Сафорт" виставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" рахунок № 523 від 11.12.2024 на оплату товару на суму 336 990 грн.
Позивач вказав, що платіжною інструкцією № 23625 від 11.12.2024 позивачем було оплачено виставлений рахунок у повному обсязі.
За таких обставин позивач вважає, що сторони уклали між собою договір поставки у спрощений спосіб, за яким відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач - прийняти такий товар та оплатити.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не поставив позивачу товар у встановлені строки.
Позивач вказав, що передоплату у розмірі 336 990 грн. відповідач позивачу не повернув.
За порушення відповідачем строків повернення попередньої оплати позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 107,91 грн. за період з 15.01.2025 по 25.02.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач вказав, що між ТОВ "ТД Сафорт" та ТОВ "Мета-Д" було укладено договір поставки у спрощений спосіб - деталі поставки та оплати узгоджувалися по телефону. Сторони домовились, що ТОВ "Мета-Д" проводе 100% передоплату вартості товару, а ТОВ "ТД Сафорт" поставляє товар.
Відповідач зазначив, що представник ТОВ "ТД Сафорт" виставив рахунок № 523 від 11.12.2024 та ТОВ "ТД Сафорт" зробили оплату на вказаний рахунок.
За твердженням відповідача, товар поставлявся із заводу-виробника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськ-Дах». За домовленістю між сторонами, товар перевозився автотранспортом, який надав ТОВ "Мета-Д". Вказаний автомобіль із вантажем вибув із території заводу 03.01.2025.
Як зазначає відповідач, 07.01.2025 представник ТОВ "Мета-Д" запитав у менеджера ТОВ "ТД Сафорт" де автомобіль з вантажем, оскільки з дати відвантаження вже пройшов значний час, а на місце доставки автомобіль так і не з'явився. На що менеджер ТОВ "ТД Сафорт" зауважив, що товар було завантажено в автомобіль, який надав саме ТОВ "Мета-Д" і йому невідомо де знаходиться автомобіль з товаром. Набравши номер водія, останній зазначив, що логіст, 03.01.2025 повідомив йому про місце доставки товару. Прибувши за вказаною адресою товар було розвантажено та отримано кошти за доставку.
Відповідач зауважує, що ТОВ "ТД Сафорт" не займалось організацією перевезення товару, адресу його доставки сторони не узгоджували.
Відповідач наполягає на тому, що ТОВ "ТД Сафорт" виконало свої зобов?язання з поставки товару, замовлений товар було завантажено в транспорт, який надавав ТОВ "Мета-Д", а тому відповідальність за збереження товару в дорозі та доставку його в місце розвантаження несе ТОВ "Мета-Д".
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару, сплачено на підставі рахунку № 523 від 11.12.2024.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був оплачений позивачем товар, у якому розмірі; в які строки товар мав бути поставлений відповідачем), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був поставлений відповідачем оплачений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Сафорт" виставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" рахунок № 523 від 11.12.2024 на оплату товару на суму 336 990 грн.
Платіжною інструкцією № 23625 від 11.12.2024 позивачем було оплачено виставлений рахунок у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З вищевикладеного, вбачається, що сторони уклали між собою договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату і прийняттям позивачем цього рахунку до виконання. Про прийняття рахунку до виконання свідчить Платіжна інструкція №23625 від 11.12.2024 на суму 336 990 грн.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Так, як було вказано вище, позивач виконав умови договору, платіжною інструкцією №23625 від 11.12.2024 сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 336 990 грн. у якості передоплати за товар.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Сторонами не було погоджено строку поставки товару. За таких обставин, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У претензії - вимозі від 09.01.2025 № 09/01 позивач вимагав від відповідача поставити оплачений товар або повернути грошові кошти у розмірі 336 990 грн.
Вказана претензія була направлена відповідачу 10.01.2025 поштовим відправленням №5192506146903.
Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення № 5192506146903, 28.01.2025 було повернуто відправнику у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
За таких обставин, претензію від 09.01.2025 № 09/01 слід вважати врученою відповідачу 28.01.2025.
З урахуванням приписів ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав поставити товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги від 09.01.2025 № 09/01, тобто, до 04.02.2025.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не поставив позивачу товар у встановлені строки.
Передоплату у розмірі 336 990 грн. відповідач позивачу не повернув.
Щодо заперечень відповідача про те, що він поставив позивачу спірний товар, передавши його перевізнику за замовленням самого позивача, слід зазначити про таке.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження передачі спірного товару до перевезення на адресу позивача.
Надані відповідачем документи, а саме: лист № 01/16-25 від 17.01.2025, видаткова накладна № 5 від 03.01.2025, накладна - перепустка № 5 від 03.01.2025, товарно - транспортна накладна № Р5 від 03.01.2025 підтверджують лише придбання відповідачем у ТОВ "Івано-Франківськ-Дах" листів волокнистоцементних хвилястих та листів фіброцементних плоских, однак не поставку такого товару позивачу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).
Відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Таким чином, у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 05.02.2025.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
А отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" про повернення суми попередньої оплати у розмірі 336 990 грн. є обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем строків повернення попередньої оплати позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 107,91 грн. за період з 15.01.2025 по 25.02.2025.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем було неправильно визначено період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Так, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати з 05.02.2025.
За таких обставин, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 336 990 грн. виникло з 06.02.2025.
За розрахунком суду, 3% річних на суму боргу 336 990 грн. за період з 06.02.2025 по 25.02.2025 становить 470,86 грн.
А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими у розмірі 470,86 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться рахунком на оплату № 523 від 11.12.2024 (т. 1 а.с. 10), платіжною інструкцією № 23625 від 11.12.2024 (т. 1 а.с. 11), скрін-шотами електронного листування (т. 1 а.с. 12 - 13), податковою накладною (т. 1 а.с. 14 - 16), актом звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 17), претензією з доказами направлення (т. 1 а.с. 18 - 22), платіжними інструкціями (т. 1 а.с. 23 - 29), рахунками на оплату (т. 1 а.с. 30 - 36), видатковими накладними (т. 1 а.с. 37 - 43).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться листом № 01/16-25 від 17.01.2025 (т. 1 а.с. 76), скрін-шотами електронного листування (т. 1 а.с. 77 - 89, 123 - 135), скрін-шотами веб-сайту GoogleMaps (т. 1 а.с. 90), видатковою накладною № 5 від 03.01.2025 (т. 1 а.с. 118), накладною - перепусткою (т. 1 а.с. 119 - 120), ТТН (т. 1 а.с. 121), сертифікатами якості (т. 1 а.с. 122), заявою про вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 136 - 137), постановою про визнання потерпілого (т. 1 а.с. 138).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 336 990 грн. та 3% річних у розмірі 470,86 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 637,05 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.
У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн.
На підтвердження надання Адвокатським об'єднанням "Федоренко, Сологуб і партнери" адвокатських послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" під час розгляду справи № 904/874/25 позивачем було долучено до позову: договір про надання правової допомоги №2/ЮО-0920 від 21.09.2020, ордер № 1363801 від 25.02.2025, рахунок на оплату № 23 від 24.02.2025, акт надання послуг № 23 від 25.02.2025.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У даному випадку, відповідно до рахунку на оплату № 23 від 24.02.2025 та акту надання послуг № 23 від 25.02.2025, адвокатом були надані юридичні послуги на загальну суму 20 000 грн., які складаються з:
- первинної консультації вивчення матеріалів та визначення правової позиції - 1 500 грн.;
- аналізу нормативно-правової бази і судової практики - 1 500 грн.;
- побудови позиції захисту та тактики її проведення - 2 000 грн.;
- заходи по збору доказів - 3 000 грн.;
- складання заяв, пояснень - 3 000 грн.;
- складання позовної заяви - 5 000 грн.;
- участь у судовому засіданні (1 судових засідання) - 4 000 грн..
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.
У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 20 000 грн. явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та кількості поданих доказів.
Позовні вимоги не вимагають здійснення жодних складних розрахунків. Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.
Також судом враховано часткову необґрунтованість позовних вимог позивача.
За таких обставин, клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні клопотання позивача у частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. слід відмовити.
Керуючись положеннями ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Сафорт" (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Корольової Гулі, буд. 14А, кв. 117; ідентифікаційний код: 44247586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" (місце реєстрації: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Любавичського Ребе, буд. 16; ідентифікаційний код: 36363275) суму попередньої оплати у розмірі 336 990 грн., 3% річних у розмірі 470,86 грн. витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 061,91 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 637,05 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 25.02.2025.
Суддя М.О. Ніколенко