іменем України
Справа № 126/685/25
Провадження № 2/126/659/2025
"28" липня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудь О. Г.
секретар Кучанська В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить поновити строк позовної давності для пред'явлення даного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № L6760020 від 05.12.2018 року в загальному розмірі 34028,71 грн., яка складається з суми заборгованості - 21541,29 грн., суми інфляційних витрат - 10550,47 грн., суми 3% річних - 1936,95 грн., також 2422,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № L6760020. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, однак позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 21541,29 грн., яка складалась з: тіла кредиту - 10900,00 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1558,00 грн., штрафами - 3633,29 грн. та комісією - 5450,00 грн..
01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії № L6760020, за яким ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.
Станом на дату відступлення права вимоги (01.07.2019 року) за кредитним договором № L6760020 сума заборгованості відповідача перед новим кредитором ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» за кредитним договором становила 21541,29 грн..
Позивачем на суму боргу в розмірі 21541,29 грн. нараховані інфляційні втрати в розмірі 10550,47 грн. та 3% річних в розмірі 1936,95 грн., що входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тому загальний розмір заборгованості становить 34028,71 грн..
Відповідач не виконав свого зобов'язання за кредитним договором, після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ВІН ФІНАНС», ні на рахунки попереднього кредитора.
Просить продовжити строк позовної давності для подання даного позову, оскільки він настав під час дії обмежень карантинного характеру, а також через введення в Україні воєнного стану.
Ухвалою від 01.04.2025 справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому порядку, в позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутність, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов, заяв, клопотань не подавав.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 05.12.2028 року ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № L6760020 про надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Сума кредиту - 10900 грн. Строк дії договору - 30 днів. Зокрема, сторонами будо укладено ряд додаткових угод. Сторони також погодили процентну ставку.
Згідно із договором відступлення прав вимоги № 01072019, укладеним 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Дінеро», на умовах, встановлених цим договором ТОВ «ФК «Дінеро» відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Дінеро» та боржниками (п.1.1 договору).
25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 року внесено зміни про перейменування товариства до облікових та інших документів.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.2.2 договору оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: сторони підписують акти прийому-передачі та кредитор передає новому кредитору в електронному вигляді реєстри боржників, що передаються кредитором новому кредитору в рамках даного договору. Для підтвердження дійсності прав вимог, що відступаються, кредитор надає новому кредиторові документацію в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суду необхідно з'ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «Дінеро» та чи існували ці права на момент їх переходу.
Так, у матеріалах справи наявний договір про відступлення прав вимоги № 01072019, укладений 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Дінеро».
Разом з тим, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення прав вимоги № 01072019, який є оплатним.
Крім того, до позовної заяви додано загальні умови договору кредитної лінії. Вказаний документ не містить дати та часу його складення, будь-яких відомостей про його редакцію, ким та в якому порядку він виданий або затверджений. Документ містить посилання на сторінку www.dinero.com.ua в мережі Інтернет, а також в його тексті вказується, що договір кредитної лінії, який укладається між сторонами у разі видачі кредиту, складається із спеціальних умов договору кредитної лінії (надалі Спеціальні умови кредиту) та Загальних умов договору кредитної лінії (далі Загальні умови кредиту), а також змін та доповнень до них. Кредитодавцем є ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ 41350844.
Відповідно до п. 2.1.1.1-2.1.1.2 Загальних умов, позичальник створює особистий кабінет на порталі (веб-сайті кредитодавця www.dinero.com.ua), куди в подальшому отримує пропозицію кредитодавця Спеціальних умов кредиту.
Відповідно до п. 2.1.1.3 Загальних умов, натискаючи кнопку «Прийняти», позичальник підтверджує, зокрема, встановлення договірних відносин із кредитодавцем та складення договору.
Однак, вказаний документ не містить жодних даних щодо позичальника, в ньому не згадується імені будь-якої фізичної особи, графа для підпису кредитодавця та позичальника, що, згідно Загальних умов, мають бути підписані електронним цифровим підписом порожні.
Окрім того, у спеціальних умовах для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG4832783 від 05.12.2018 графа для підпису як з боку позичальника, так і кредитодавця не заповнена.
Крім того позивачем до позову не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача, зокрема як і самого договору № AG4832783 від 05.12.2018, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» ОСОБА_1 , на підставі договору банківських виписок тощо, хоча позивач був зобов'язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, що є підставою його позовних вимог.
Також суд звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, щоб дозволили суду перевірити, чи дійсно кошти передані позичальнику у кредит.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано виписку з рахунку станом на 30.10.2019.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі № 278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Застосовуючи даний підхід до цієї справи, суд звертає увагу, що надана виписка не є первинним документом банківської установи, не підтверджує належним чином факту отримання кредиту чи користування ним.
Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, беручи до уваги наведені обставини та те, що позивач не довів факту набуття ним права грошової вимоги до відповідача, суд убачає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити.
Щодо вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, то вказані вимоги є похідними від основної позовної вимоги. Оскільки суд не задовольняє основну позовну вимогу, то і в задоволенні похідної вимоги слід відмовити.
Щодо вимоги про поновлення строку позовної даності, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Оскільки у даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відповідач не заявив про необхідність застосування позовної давності, а тому дане питання судом не досліджується.
Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. Г. Рудь