вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у видачі судового наказу
28.07.2025м. Дніпро№ 904/3897/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши заяву
заявника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» м. Київ
до боржника Дочірнього підприємства «Солонетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» смт. Солоне
про судового наказу про стягнення з боржника 167грн30коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію
ВСТАНОВИВ: На адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до боржника Дочірнього підприємства «Солонетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» про видачу судового наказу про стягнення з боржника 167грн30коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування поданої заяви заявник послався на:
- укладення між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії», та Дочірнім підприємством «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312;
- реорганізацію Дочірнього підприємства «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» шляхом приєднання до Дочірнього підприємства «Солонетеплоенерго» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради»;
- встановлення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.087.2024 у справі №904/396/23 преюдиційного факту правонаступництва боржника - Дочірнього підприємства «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» на Дочірнє підприємство «Солонетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради».
Заявник вказав, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача -споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. Договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Заявник послався на лист АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 29.12.2018 №90018/1001А та зазначив, що Дочірнє підприємство «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».
Заявник вказав, що на підставі інформації оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за березень 2019 року були складені рахунок від 11.04.2019 №0000024995080/03/О03/06307 та акт від 31.03.2019 №002557 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019року, надіслані поштовим відправленням на адресу боржника. Обсяг споживання електричної за 2 класом дорівнював 55кВт.*год на суму 167грн30коп (з ПДВ).
Заявник послався на пункт 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», Комерційну пропозицію №2 та зазначив, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Заявник стверджував, що в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору боржник не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснив інші платежі згідно з умовами цього договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 167грн30коп (з ПДВ).
Заявник повідомив про направлення на адресу боржника претензії-вимоги від 28.03.2025 №44/11-010452 на суму 167грн30коп. Це підтверджується доказом направлення листа на електронну адресу ДП «Перещепинетеплоенерго».
Суд перевірив зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Пунктом 3 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлені вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Таким чином до заяви про видачу судового наказу має додаватись копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній формі).
В обґрунтування видачі судового наказу заявник посилається на порушення Дочірнім підприємством «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» строку оплати за спожиту (куплену) електричну енергію у березні 2019 року згідно з рахунком та актом купівлі - продажу електричної енергії, виставлених споживачу на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Заявник зазначає, що підприємство приєдналося до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та комерційної пропозиції шляхом фактичного споживання електричної енергії та частковою сплатою рахунків постачальника.
Заявник посилається на договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є публічним договором приєднання, та згідно з пунктом 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору.
Заявником надав до суду копію договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"), зміни №1 від 31.01.2019 до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (додаток до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018), які не містять даних та підпису споживача.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ч.4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. ч. 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Докази наявності укладення договору в письмовій або електронній формі надаються з дотриманням вимог, встановлених статтями 91, 96 Господарського процесуального кодексу України. При цьому учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
До заяви не додано доказів підписання договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Дочірнім підприємством «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» у письмовій формі або у електронній формі.
Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість розгляду заяви про видачу судового наказу лише за умови укладання договору в письмовій, або в електронній формі.
У даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування.
Також до предмета доказування належить обставина правонаступництва Дочірнім підприємством «Солонетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» прав та обов'язків Дочірнім підприємством «Перещипенетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам статей 148, 150 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не надано доказів підписання договору в письмовій формі або його укладення в електронній формі обома сторонами.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Частиною 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 148, 150-153, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до боржника Дочірнього підприємства «Солонетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» про видачу судового наказу про стягнення з боржника 167грн30коп. - заборгованості за спожиту електричну енергію.
Ухвала набирає законної сили 28.07.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.Г. Новікова