вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2207/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ, в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 47 104,07 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 35 946,50 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 488-2 від 21.07.2022, 8 463,06 грн. - інфляції грошових коштів та 2 694,51 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 488-2 від 21.07.2022 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар.
10.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній підтвердив факт укладення сторонами договору поставки № 488-2 від 21.07.2022, факт поставки товару в повному обсязі та наявність основної заборгованості в сумі 35 946,50 грн., а також зазначив про те, що прострочення виконання зобов'язання за спірним договором відбулось по незалежним від нього причинам, однак в умовах скрутного економічного становища та воєнного стану в Україні АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" вживаються заходи щодо належного виконання зобов'язання.
Містить відзив на позовну заяву і клопотання про зменшення розміру інфляції грошових коштів та річних на 60%.
Також, за твердженням відповідача, заявлений орієнтовний розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. завищений, оскільки дана справа не відноситься до складних, виконання умов спірного договору ґрунтувалося на разовій поставці товару, час, витрачений на підготовку адвокатом позовної заяви, не може бути значним, позовна заява не містить жодного складного розрахунку.
07.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду подано клопотання про долучення доказів надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою від 12.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
22.05.2025 через систему "Елекронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2207/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 27.05.2025.
28.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій останній зазначає про допущення описки в прохальній частині позовної заяви щодо суми основної заборгованості в розмірі 35 956,50 грн., в той час, як сума основної заборгованості за договором поставки № 488-2 від 21.07.2022 становить 35 946,50 грн.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки № 488-2 від 21.07.2022.
21.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (далі - постачальник, позивач у даній справі) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - замовник, відповідач у даній справі) укладено договір поставки № 488-2 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця механічні запасні частини до техніки САТ, надалі - товар (ДК 021:2015 34320000-6 Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів), а покупець - прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначаються у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за заявкою покупця (пункт 1.2.).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар згідно специфікації протягом 50 календарних днів з дати отримання передплати від покупця згідно з п. 8.2. договору. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням із покупцем.
Згідно з пунктом 3.2. договору поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: вул. Степова, 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700.
Відповідно до пункту 3.3. договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується підписанням сторонами накладної на відпуск товару (видаткової накладної).
Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару (пункт 3.4. договору).
У пункті 3.5. договору сторонами узгоджено, що разом із товаром постачальник зобов'язується передати покупцеві належним чином оформлені видаткову накладну та інші товаросупровідні документи, що передбачені п. 6.9. договору.
Ціна договору складає 71 893,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%, що відповідає загальній сумі специфікації (пункт 7.1. договору).
Пунктом 8.1. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі.
Відповідно до пункту 8.2. договору оплата товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку від постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10 банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Згідно з пунктом 14.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2022 включно.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що ним було виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 13 від 26.07.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 29.07.2022 на рахунок ТОВ "ТФ "Юніверс" здійснено передплату у розмірі 50% за запасні частини до техніки по договору № 488-2 від 21.07.2022 в сумі 35 946,50 грн. на підставі платіжного доручення № 218082.
На виконання умов спірного договору позивачем у період з вересня по жовтень 2022 відвантажено відповідачеві товар на загальну суму 71 893,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковою накладною № 6 від 14.09.2022 на суму 44 203,00 грн. та № 9 від 17.10.2022 на суму 27 690,00 грн., а також відповідними експрес-накладними № 20400296607491 від 14.09.2022 (в якій зазначено дату одержання товару - 15.09.2022 та ПІБ представника одержувача - Зима Віктор Трохимович), № 20400300928735 від 17.10.2022 (в якій зазначено дату одержання товару - 19.09.2022 та ПІБ представника одержувача - Зима Віктор Трохимович). Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
24.03.2025 ТОВ "ТФ "Юніверс" звернулось до відповідача з претензією вих. № 24/03-1 щодо сплати заборгованості в сумі 35 946,50 грн. за договором поставки № 488-2 від 21.07.2022, на підтвердження чого позивачем залучено до позовних матеріалів відповідні докази (опис вкладення у цінний лист, накладну № 4900500100996 та фіскальний чек від 24.03.2025).
Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, оплата товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку від постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10 банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної (пункт 8.2. спірного договору).
Відповідно до платіжного доручення № 218082 від 29.07.2022 відповідачем на рахунок відповідача здійснено передплату у розмірі 50% за запасні частини до техніки по договору № 488-2 від 21.07.2022 в сумі 35 946,50 грн.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий від позивача товар на суму 35 946,50 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 03.11.2022 по 02.05.2025 в сумі 2 694,51 грн. та інфляцію грошових коштів за загальний період прострочення з листопада 2022 по квітень 2025 в сумі 8 463,06 грн.
Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов спірного договору та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначені у розрахунку суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру річних та інфляції грошових коштів на 60% господарський суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, в якій зазначено наступне.
Передбачені статтею 625 ЦК України три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення на 60 % заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних та інфляції грошових коштів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1237792 від 01.05.2025; договір про надання правових (юридичних) послуг № ПД-13/03 від 13.03.2025; завдання № 2 на надання правових (юридичних) послуг від 13.03.2025 (додаток 2 до договору про надання правових (юридичних) послуг № ПД-13/03 від 13.03.2025); акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/ПД-13/03 від 05.05.2025.
Так, 13.03.2025 Адвокатом Ромасько Євгеном Валерійовичем (далі - адвокат, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (далі - клієнт, замовник, позивач у даній справі) укладено договір на надання правових (юридичних) послуг № ПД-13/03 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору виконавець приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.
Вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг згоджуються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами (пункт 1.2.).
Згідно з пунктом 3.1. порядок здачі-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим договором визначаються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
У пункті 4.1. сторонами узгоджено, що вартість наданих правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначаються сторонами в спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.
Даний договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 включно (пункт 8.1.).
У матеріалах справи міститься завдання № 2 на надання правових (юридичних) послуг від 13.03.2025 (додаток 2 до договору про надання правових (юридичних) послуг № ПД-13/03 від 13.03.2025), в якому сторони узгодили склад і обсяг правових (юридичних) послуг, а саме: судове врегулювання спору між клієнтом та АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (код ЄДРПОУ 39389830) щодо стягнення суми боргу в сумі 35 956,50 грн. та неустойки за рахунком № 488-2 від 21.07.2022 (підпункт 1.1. пункту 1 завдання).
Відповідно до пункту 2 завдання вартість правових послуг, що надаються замовнику, є фіксованою та складає 5 000,00 грн. (підпункт 2.1.).
Вартість послуг включає:
- правовий аналіз документів;
- підготовка позовної заяви, інших необхідних документів та подання їх до суду;
- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПКУ, без обмежень їх кількості;
- отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції (підпункт 2.2.).
Загальна вартість послуг сплачується замовником у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку. Вартість послуг зміні не підлягає (підпункт 2.3.).
Акт приймання-здачі наданих послуг сторони складають в день підготовки позовної заяви виконавцем та перед направленням її до суду. Сторони визначили, що в день підписання акту приймання-здачі наданих послуг, ці послуги є такими, що надані виконавцем в повному обсязі (підпункт 2.4.).
05.05.2025 сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2/ПД-13/03, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): надання правової допомоги згідно з п. 1.1. завдання № 2 від 13.03.2025 до договору № ПД-13/03 від 13.03.2025.
Загальна вартість робіт послуг складає 5 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.
Доказів оплати наданої правової допомоги за договором № ПД-13/03 від 13.03.2025 ТОВ "ТФ "Юніверс" суду не надано. Втім, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Такий правовий висновок викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, господарським судом встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суду не надано.
Крім того, враховуючи те, що відповідачем у даній справі не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вул.Монастирського Дениса, будинок 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська обл., місто Вільногірськ, ВУЛИЦЯ СТЕПОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (49035, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Давидова, будинок 169, код ЄДРПОУ 43326719) 35 946,50 грн. - основного боргу, 8 463,06 грн. - інфляції грошових коштів, 2 694,51 грн. - річних, 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 54 526,47 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 28.07.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко