вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2443/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование", м. Дніпро
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровської обл.
про стягнення заборгованості в сумі 10 244,15 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 6 844,00 грн., що складають заборгованість за видатковою накладною № 111 від 28.05.2021, 616,52 грн. - річних, 2 783,63 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар (пускач магнітний (контактор) ПМЛ 1701 380 в 250А) за видатковою накладною № 111 від 28.05.2021.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що строк позовної давності продовжено на період дії карантину та зупинено на строк дії воєнного стану, у зв'язку з чим позовні вимоги є доведеними, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою від 19.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
20.05.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла уточнена позовна заява, до якої останнім долучено, зокрема, докази сплати судового збору у розмірі 18,16 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2531 від 20.05.2025.
Ухвалою суду від 21.05.2025 запропоновано позивачеві надати докази направлення позовної заяви б/н від 14.05.2025 з додатками відповідачеві - Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", у строки усунення недоліків позовної заяви, визначені ухвалою від 19.05.2025.
22.05.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2443/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 27.05.2025.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар (пускач магнітний (контактор) ПМЛ 1701 380 в 250А) за видатковою накладною № 111 від 28.05.2021.
Звертаючись із даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" (далі - позивач у даній справі) посилається на те, що 28.05.2021 між ним та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач у даній справі) укладено усний договір про купівлю-продаж однієї одиниці пускача магнітного (контактора) ПМЛ 1701 380 в 250А (далі - товар).
Так, на виконання вказаної домовленості, позивачем продано відповідачеві товар на суму 10 266,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи видатковою накладною № 111 від 28.05.2021, яка підписана повноважним представником відповідача - Вовчаренко Г.С. за довіреністю № 10-0000092 від 27.05.2021 без зауважень та заперечень.
Як зазначає позивач у позовній заяві, для оплати за вказаний товар відповідачеві було надано рахунок на оплату № 106 від 25.05.2021.
Відповідачем здійснено часткові розрахунки в сумі 3 422,00 грн. за отриманий відповідно спірної видаткової накладної товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою.
01.09.2022 ТОВ "Агропромоборудование" звернулось до відповідача з претензією № 01/09-22, зокрема щодо сплати заборгованості за видатковою накладною № 111 від 28.05.2021, на підтвердження чого позивачем залучено до позовних матеріалів відповідні докази (опис вкладення у цінний лист, накладну № 4900097492439).
Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частин 1-2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини, що склалися між сторонами, мають ознаки договору купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу III Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплатити переданий позивачем товар відповідно до видаткової накладної № 111 від 28.05.2021 на суму 10 266,00 грн., після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати за переданий позивачем товар відповідно до зазначеної вище видаткової накладної, здійснивши розрахунки частково в сумі 3 422,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий від позивача товар на суму 6 844,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 29.05.2021 по 28.05.2024 в сумі 616,52 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з червня 2021 по травень 2024 в сумі 2 783,63 грн.
Розрахунки річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначені у розрахунках суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску строку позовної давності, господарським судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Так, господарським судом встановлено, що прострочення в оплаті мало місце з 29.05.2021.
В той же час, суд враховує, що відповідно до пункту 12 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до пункту 19 Перехідних Положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на те, що строк позовної давності продовжено на період дії карантину та зупинено на строк дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах встановленого законом строку.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" (49061, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЛЕОНІДА СТРОМЦОВА, будинок 5А, квартира 32, код ЄДРПОУ 23942532) 6 844,00 грн. - основного боргу, 2 783,63 грн. - інфляції грошових коштів, 616,52 грн. - річних та 2 422,40 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 12 666,55 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 28.07.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко