вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2265/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ
до Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", Дніпропетровська область, м. Покров
про стягнення заборгованості за договором № 0062-02024 від 01.01.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії у загальному розмірі 14 802 459,58 грн.
Представники:
від позивача: Батовська Т.І., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Ковтуненко Р.О., адвокат.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (надалі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (надалі - відповідач) заборгованість за договором № 0062-02024 від 01.01.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії у загальному розмірі 14 802 459,58 грн., яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 14 505 496,15 грн., 3% річних 62 471,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 234 491,79 грн.
12.05.2025 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2025 о 10:30 год.
14.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 заяву представника позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 04.06.2025 о 10 год. 30 хв., проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
26.05.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.
03.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.
03.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про закриття провадження в частині сплаченого.
03.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів.
В підготовчому судовому засіданні 04.06.2025, протокольною ухвалою суду від 04.06.2025, оголошено перерву до 25.06.2025 о 12:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
18.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення щодо відповіді на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 25.06.2025 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 о 12:30 год. та вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.
01.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 121 942,60 грн.
04.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про закриття провадження в частині сплаченого відповідачем суми основного боргу у розмірі 1 121 942,60 грн.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.07.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 14 802 459,58 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № 0062-02024 від 01.01.2019 про надання послуг з передачі електричної енергії щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також зазначає про наявність у нього форс-мажорних обставин зважаючи на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким узагальнено засвідчено, що введення воєнного стану у зв'язку військовою агресією рф проти України є форс-мажорними обставинами.
Відповідач просить розстрочити сплату суми основного боргу у розмірі 13 463 310,43 грн. та судового збору у розмірі 177 629,52 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.01.2019 між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго», правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - оператор системи передач - ОСП, позивач) та Акціонерним товариством "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - користувач, відповідач) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0062-02024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Додатковою угодою від 09.02.2021 зазначений Договір викладено в новій редакції.
Пунктом 1.2. договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет (п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021).
Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (п..4.1. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021).
Відповідно до п. 5.1 Договору (п. 6.1. попередньої редакції) розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 09.02.2021) Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 5.5. Договору (в редакції додаткової угоди від 09.02.2021) Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, в порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданих послуг за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.
Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої Послуги відповідно розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуг, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передач послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п. 5.6. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021).
Згідно з пп. 1 п. 6.1., пп. 3 п. 3.3. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу. Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
12.12.2018 НКРЕКП прийнято Постанову № 1905, якою ДП “НЕК “УКРЕНЕРГО» установлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергосистемою України, у III кварталі 2019 року - на рівні 57,40 грн/МВт х год без ПДВ, у VI кварталі 2019 року - на рівні 68,46 грн/ МВт х год без ПДВ.
Постанова № 1905 від 12.12.2018 втратила чинність 01.07.2019 у зв'язку із прийняттям НКРЕКП 07.06.2019 Постанови № 954, якою для ДП “НЕК “Укренерго» на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлено на рівні 347,43 грн/МВт х год. без ПДВ.
Постанова № 954 від 07.06.2019 втратила чинність з 01.08.2019 у зв'язку із прийняттям НКРЕКП 12.07.2019 Постанови № 1411, якою для ДП “НЕК “Укренерго» на II півріччя 2019 року (з 01.08.2019) тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт х год без ПДВ. Зазначена Постанова набрала чинності з 01.08.2019.
30.08.2019 НКРЕКП Постановою № 1781 до Постанови № 1411 внесено наступні зміни:
1) у назві та пункті 2 абревіатуру “ДП» замінити абревіатурою “ПРАТ»;
2) у пункті 1 цифри “ 312,14» замінити цифрами “ 116,54»;
3) у тексті постанови слова “ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ» замінити словами “ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ».
Згідно п. 3 Постанови № 1781 вона набрала чинності з 01.09.2019.
Отже, згідно рішень НКРЕКП для Позивача були встановлені наступні тарифи:
- на липень 2019 року - 347,43 грн/МВт х год без ПДВ;
- на серпень 2019 року - 312,14 грн/МВт х год без ПДВ;
- на вересень - грудень 2019 року - 116,54 грн/МВт х год без ПДВ.13.06.2024 року, від 25.06.2024 року, 04.07.2024 року, 09.07.2024 року, 30.01.2025 року.
Так, на виконання Договору обсяги послуги, отримані Відповідачем за період з липня по грудень 2019 року були відображені в наступних актах:
- акт приймання-передачі Послуги за липень 2019 року від 31.07.2019;
- акт коригування від 28.11.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.07.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за серпень 2019 року від 31.08.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.08.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за вересень 2019 року від 30.09.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 30.09.2019;
- акт коригування від 17.02.2020 до акта коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 30.09.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за жовтень 2019 року від 31.10.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.10.2019;
- акт коригування від 30.03.2020 до акта коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.10.2019.
- акт приймання-передачі Послуги за листопад 2019 року від 30.11.2019;
- акт коригування від 18.05.2020 до акта приймання-передачі Послуги від 30.11.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за грудень 2019 року від 31.12.2019;
- акт коригування від 19.06.2020 до акта приймання-передачі Послуги від 31.12.2019.
При визначені вартості послуги, у зв'язку із зупиненням відносно Відповідача дії Постанов НКРЕКП № 954, 1411 в якості забезпечення позову в адміністративних справах, в зазначеному переліку актів за період липень-вересень 2019 року було застосовано тарифи в розмірі 57,40 грн/МВт х год без ПДВ (окрім при визначені послуги за 01.08.2019, де застосовано тариф 312,14 грн/МВт х год без ПДВ) та за період з жовтень - грудень 2019 року тариф в розмірі 68,46 грн/МВт х год без ПДВ.
У зв'язку із набранням чинності рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, яким в задоволені позовних вимог щодо скасування Постанов НКРЕКП № 954 та № 1411 відмовлено, Позивачем приведено вартість наданої Відповідачу за період липень - грудень 2019 року Послуги у відповідність до встановлених зазначеними
Постановами НКРЕКП для Позивача тарифів на послугу з передачі електричної енергії шляхом складання та направлення 07.02.2025 Відповідачу наступних актів коригування:
- акт коригування № ПРАК-0008269 від 04.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.07.2019 з урахуванням акту коригування від 28.11.2019 на суму збільшення 5 971 183,71 грн;
- акт коригування № ПРАК-0008279 від 05.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.08.2019 з урахуванням акту коригування від 31.12.2019 на суму збільшення 5 150 484,23 грн;
- акт коригування № ПРА_К-0008289 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 30.09.2019 з урахуванням акту коригування від 17.02.2020 на суму збільшення 1 208 900,91 грн;
- акт коригування № ПРАК-0008299 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.10.2019 з урахуванням акту коригування від 30.03.2020 на суму збільшення 1 086 855,09 грн;
- акт коригування № ПРАК-0008309 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 30.11.2019 з урахуванням акту коригування від 18.05.2020 на суму збільшення 1 120 664,02 грн;
- акт коригування № ПРАК-0008319 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.12.2019 з урахуванням акту коригування від 19.06.2020 на суму збільшення 1 094 697,82 грн,
всього на суму збільшення 15 632 785,78 грн.
Згідно з абз. 5 п. 5.5 Договору оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Отже, строк оплати заборгованості на підставі вищезазначених актів коригування -до 15.03.2025.
Позивач зазначив, що Відповідач, всупереч діючому законодавству України, умовам Договору оплату у зазначений період не здійснив, оплату здійснив 03.04.2025 лише частково - на загальну суму 1 127 289,63 грн згідно з платіжними інструкціями № 2438 та № 2479 шляхом зміни призначення платежу (лист № 17-03 (вх. № 27037/01) від 03.04.2025).
Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 05.05.2025 за період липень 2019 року - грудень 2019 року та на підставі вищезазначених первинних документів становить 14 505 496,15 грн з ПДВ
(15 632 785,78 грн - 1 127 289,63 грн).
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих позивачем послуг, останній звернувся з даним позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи стверджується, що між позивачем як Оператором системи передачі та відповідачем як користувачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України “Про ринок електричної енергії».
Згідно з наведеними у ст. 1 цього Закону визначеннями учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - це виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії; передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом, кодексом системи передачі, кодексом комерційного обліку, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, та має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (далі - Кодекс системи передачі), передбачено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (п. 1.1).
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з передачі.
Згідно з положеннями п. п. 5.1-5.2 Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком №6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (далі - Типовий договір).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору позивачем з липня по грудень 2019 року надано відповідачу передбачені договором послуги з передачі електричної енергії, що не заперечується сторонами. Сплату за надані послуги відповідачем проведено частково.
03.06.2025 Позивачем подано заяву про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 1 042 185,72 грн у зв'язку зі сплатою Відповідачем після подачі позовної заяви платіжною інструкцією № 63882 від 12.05.2025.
Також Відповідачем 30.06.2025 згідно з платіжною інструкцією № 64603 сплачено суму основного боргу в розмірі 1 121 942.60 грн
Таким чином, спір між сторонами припинено ще на суму основного боргу в розмірі 1 121 942.60 грн.
Отже, дана обставина свідчить про необхідність закриття провадження в частині стягнення з Акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» суми основного боргу ще в розмірі 1 121 942.60 грн.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Сума боргу основного боргу станом на дату подачі цієї заяви про закриття провадження становить 12 341 367,83 грн = 14 505 496,15 грн - 1 042 185,72 грн - 1 121 942.60 грн.
Щодо решти суми заборгованості в розмірі 12 341 367,83 грн, то відповідач не спростував, докази погашення суду не надав.
За наведеного, заборгованість у розмірі 12 341 367,83 грн підлягає задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував 3% річних за загальний період з 16.03.2025 по 05.05.2025 на суму 62 471,60 грн та інфляційні втрати за той же період на суму 234 491,79 грн.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
З приводу твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин у вигляді запровадження військового стану та вторгнення військ рф, суд зазначає наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.
Щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з ч. З, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб -стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України N0 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін
Відповідно до ч. З ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Отже, виключний характер обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути доведені належними та допустимими доказами.
Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається Відповідач, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку Відповідача, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.
У Відзиві на позовну заяву Відповідач заявляє, що наразі для нього існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення.
До них Відповідач відносить наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України:
- наявність воєнного стану, як особливого режиму правового режиму на території України, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності з посиланням на лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України;
- здійснення обстрілів та дронових атак, наявність кримінальних справ в зв'язку з цим та спричинення матеріальної шкоди;
- зміни в чисельності штату підприємства (його скорочення)
Щодо впровадження воєнного стану.
Впровадження воєнного стану в Україні, не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 (доступне на офіційному порталі Верховної Ради Про затвердження переліку об'єкті... | від 04.03.2015 № 83) ПрАТ “НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тобто, Позивач має стратегічне значення навіть в мирний час.
Так само Позивачу підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, витяг з наказу Міністерства енергетики України від 03 грудня 2024 року № 452 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 55)» додається.
НЕК “Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електричної енергії України.
Від НЕК “Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому по всій території України.
НЕК “Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/ імпорту електроенергії до/з 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн.
Магістральними мережами НЕК “Укренерго» здійснюється транспортування електричної енергії від генеруючих підприємств. Не своєчасне відновлення магістральних мереж: та інших складових системи передачі впливає на забезпечення операційної безпеки об'єднаної енергетичної системи України та може призвести до невідворотних наслідків не тільки в певному регіоні, але й для всієї країни.
Без забезпечення Позивачем роботи об'єднаної енергосистеми України не зможе працювати, зокрема і Відповідач.
Крім того, Позивач також: є об'єктом енергетичної інфраструктури та першочерговою ціллю для ракетних обстрілів та дронових атак російською федерацією, в умовах воєнного стану також: несе значні витрати на відновлювальний ремонт складових системи передачі через їх постійні пошкодження та руйнування в межах всієї України внаслідок щоденних терористичних атак з боку російської федерації.
Збитки НЕК “Укренерго» тільки від атак російських військ на енергосистему України, що відбулись на початку 2024 року, орієнтовно сягають 90-100 млн євро (Голова “Укренерго» назвав збитки для енергосистеми через останні російські обстріли - Главком, Останні російські атаки завдали збитків щонайменше на 100 млн євро - “Укренерго»)
Прибуток позивача з передачі електричної енергії формується з оплати послуг згідно до встановленого тарифу. Своєчасна оплата послуг з передачі електричної енергії забезпечує технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності, забезпечує операційну безпеку об'єднаної енергетичної системи України, а також: виконання НЕК “Укренерго» своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, що спричиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій з НЕК “Укренерго» за іншими договорами, що укладені між НЕК “Укренерго» та учасникам ринку, а також із виконання Позивачем спецобов'язку із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Отже, наслідки вторгнення рф в Україну на НЕК “Укренерго» вплинули не в меншій мірі, як на Відповідача.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи наведене, вважаю, що зазначені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон повхязує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у звхязку з цим.
На обґрунтування свого клопотання про розстрочення виконання рішення Відповідач не надав жодного доказу, про неможливість його виконання з дня набрання рішенням законної сили. Крім того, Відповідач не навів жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також Відповідач не навів докази, що вказують на ризик настання неплатоспроможності у разі виконання рішення суду.
Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що надання відстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення.
Незадовільний фінансовий стан за змістом статті 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки статтею 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини».
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява № 6962/02).
Окрім того, посилання на той факт, що можливо допустити відстрочення виконання рішення, оскільки Позивач продовжує здійснювати свою діяльність, протирічить принципу обов'язковості судового рішення, порушує принципи рівності перед законом і судом та не відповідає завданню господарського судочинства в частині справедливого та неупередженого вирішення судом спорів.
Як вже наголошувалося, тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Як НЕК “Укренерго» так і АТ “Покровський ГЗК» несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Крім того, п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі “Горнсбі проти Греції», у справі “Бурдов проти Росії», у справі “Ясюнієне проти Литви»).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява № 6962/02).
Верховний Суд в Постанові від 18.02.2020 по справі № 922/2191/19 та Постанові від 16.01.2020 по справі № 910/1820/19 зазначив наступний висновок: Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальними дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізована ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів».
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) господарського судочинства (п. 7 ч. З ст. 2 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012). За практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).
У системному розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
До того ж, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2, 7 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.
Ураховуючи викладене вище, клопотання Відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців є необґрунтоване, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не підлягає задоволенню.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", отже сума судового збору, яку сплатити позивач складає 177 629,52 грн. (14 502 459,58 грн х 1,5% х 0,8).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як вбачається, провадження у справі в частині стягнення 2 164 128,32 грн - заборгованості підлягає закриттю, у зв'язку з чим позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України судового збору у розмірі 25 969,54 грн.
Враховуючи викладене, загальна сума судового збору, що підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу складає 25 969,54 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 151 659,98 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 164 128,32 грн. - закрити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53300, Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00190928) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) основний борг у розмірі 12 341 367,83 грн., 3% річних 62 471,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 234 491,79 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 164 366,21 грн.
В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про розстрочення основного боргу та судового збору - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 28.07.2025.
Суддя В.Г. Бєлік