вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р. Cправа № 902/674/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
за участю представників
позивача Жарський І.Р. ., посвідчення №348 від 25.10.2002,
відповідач - не з'явився
третя особа - не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
до: Фізичної особи-підприємця Шпатара Бориса Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Міністерство фінансів України (вул. М. Грушевського, 12/12, м. Київ, 01008)
про: стягнення 995901,07 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 20.05.2025 Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Шпатара Бориса Васильовича та громадянки ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про стягнення заборгованості за кредитним договором №3316701474-КД-1 від 26.06.2024 у розмірі 995901,07 грн, з яких 486914,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22072,99 грн - заборгованість за процентами та перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 486914,02 грн.
Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .
28.05.2025 року до суду від Управління Державної міграційної служби надійшов лист №0501.13-3929/05.1-25 від 28.05.2025 із змісту якого вбачається, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі № 902/674/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.06.2025.
04.06.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення.
На визначену судом дату, 23.06.2025, в судове засідання з'явився представник позивача.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025 о 14:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідачів та третьої особи, ухвалою суду від 23.06.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
Судове засідання у справі №902/674/25 призначене на 09.07.2025 не відбулось з технічних проблем, що підтверджується службовою запискою № АВ 756936 та актом № 5/25 від 09.07.2025 складеним секретарем судового засідання. А тому ухвалою суду від 09.07.2025 розгляд справи відкладено до 23.07.2025.
23.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, якою повідомляється про те, що після подання позову відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 149143,19 грн. Відповідно, заборгованість Відповідачів перед Позивачем за Кредитним договором №3316701474-КД-1 від 26.06.2024 становить 846757,88 грн, з яких 412 342.50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22072,99 грн - заборгованість за процентами та перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 412 342.39 грн, які, як вбачається зі змісту поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.
На визначену судом дату, 23.07.2025, в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.05.2025, ухвалу від 23.06.2025 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 09.07.2025 направлено відповідачу1 на адресу зазначену у витязі ЄДРЮОФОП та ГФ: провул. Шевченка, буд. 5, смт Рудниця, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24723, які були вручені останньому 05.06.2025, 28.06.2025 та 24.07.2025, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень наявного в матеріалах справи.
Відповідачу2 ухвала про відкриття провадження у справі від 28.05.2025, ухвала від 23.06.2025 та ухвала про відкладення розгляду справи від 09.07.2025 направлялась, засобами поштового зв'язку, на адресу згідно з інформацією, яка міститься у відомчій інформаційній системі ДМС, Вінницька область, Тульчинський район,с-ще.Рудниця,пров.Шевченка,буд.5, які були вручені за вказаною адресою 05.06.2025, 28.06.2025 та 24.07.2025, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень наявного в матеріалах справи.
Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
У визначений судом строк відзиву відповідачів на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.07.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
26.06.2024 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Шпатар Борисом Васильовичем (Позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір № 3316701474-КД-1, відповідно до пункту 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А. 1 договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 договору, не пізніше 3 робочих днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни/строки.
Пунктами А. 1, А.2 Кредитного договору передбачено вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору: 1460000 (один мільйон чотириста шістдесят тисяч гривень).
Кредит надається на наступні цілі:
- на поповнення обігових коштів.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги.
Відповідно до пункту А.3 Договору кінцевий термін повернення кредиту - 01.06.2027 року (включно).
Пунктом А.4 Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту -29098024933905 НОМЕР_1 (в гривнях), отримувач - АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 3316701474.
Відповідно до пункту А.6 Кредитного Договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується : договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 погоджено «Тип процентної ставки за цим Договором - змінювана."
Під “змінюваною процентною ставкою» (далі - Змінювана процентна ставка) сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього Договору.
А.7.1. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з наступного:
А.7.1.1. Розмір Змінюваної процентної ставки розраховується із застосуванням такої формули: ЗПС в гривні = індекс UIRD 3M + 4 процентних пункту, де:
- ЗПС - розмір Змінюваної процентної ставки в річних, який розраховується та встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки;
- Індекс UIRD 3M - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (англ. Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, скорочено -UIRD) - індикативна ставка, що розраховується кожного робочого дня в системі Томсон Рейтерс (Thomson Reuters) за методикою розробленою спільно з Національним Банком України, на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб у гривні на строк 3 (три) календарних місяців. Дані про розмір індексу UIRD є загальнодоступними, опубліковані в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України (на дату укладення цього Договору за посиланням: bank.gov.ua/files/UIRD.xls);
- під терміном “робочий день», що використовується в цьому Договорі, розуміється - дні з понеділка по п'ятницю за виключенням святкових та неробочих днів, які встановлюються у відповідності до чинного законодавства України;
- Період дії процентної ставки - це період часу, що становить календарний квартал, який визначається для цілей розрахунку і застосування у такий період розміру Змінюваної процентної ставки, з метою нарахування процентів за користування кредитними коштами, наданими Позичальнику відповідно до умов цього Договору. В межах строку дії Договору визначається декілька послідовних Періодів дії процентної ставки, при цьому перший Період дії процентної ставки починається в дату укладення Договору, який включає таку дату та закінчується днем, що передує дню початку другого Періоду дії процентної ставки. Другий та кожний наступний Період дії процентної ставки починається з першого дня календарного кварталу.
- Дата перегляду розміру Змінюваної процентної ставки - це дата в яку здійснюється перегляд розміру Змінюваної процентної ставки, у відповідності до зазначеної у п.п.А.7.1.1 цього Договору формули, та його зміна (збільшення чи зменшення) для відповідного Періоду дії процентної ставки. Відповідно до умов цього Договору перегляд розміру Змінюваної процентної ставки здійснюється за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати початку дії Періоду дії процентної ставки, в якому буде застосована нова процентна ставка, розрахована внаслідок такого перегляду.
А.7.1.4. Максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за цим Договором, становить 35 (тридцять п'ять) % процентів річних.
А.7.1.5. Розмір Змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.7.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 17.19 (сiмнадцять цілих дев'ятнадцять сотих) % процентів річних.
Пунктом 6.1. Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Датою укладання договору є дата накладення останнього із кваліфікованих електронних підписів сторін договору.
Укладення між сторонами кредитного договору підтверджується копіями кредитного договору № 33167041474-КД-1 від 26.06.2024 та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.
Разом з тим, 28.06.2024, між позивачем та відповідачем-1 також була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва (далі -«Програма») та умов цього Договору та Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти позичальник витрачає на ціль:
фінансування оборотного капіталу.
Використання коштів в межах цілі/напрямку, передбаченої цією додатковою угодою та порядком виключає можливість використання кредитних коштів шляхом перерахування на депозитні рахунки. Перерахування коштів на депозитні рахунки є нецільовим використанням кредитних коштів та порушенням цієї Додаткової угоди та порядку.
Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені порядком, порядком надання державних гарантій та цією додатковою угодою.
Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 17,9% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 4%; ; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк повідомляє протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка Позичальника/Поручителя/ Заставодавця та інших зобов'язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка “Viber»; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVRобдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером “Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.
Якщо ця Додаткова угода укладена за 15 або менше календарних днів до дати першого щоквартального перегляду розміру базової процентної ставки, в такому випадку при здійсненні такого першого щоквартального перегляду розмір базової процентної ставки на наступний календарний квартал, що слідує за календарним кварталом, в якому укладена ця Додаткова угода, не змінюється та для такого календарного кварталу застосовується розмір базової процентної ставки, як він був визначений на дату укладення цієї Додаткової угоди, при цьому Банк не направляє Позичальнику/Поручителю Заставодавцю та іншим зобов'язаним за Договором особам повідомлення про розмір базової процентної ставки, що діятиме протягом такого календарного кварталу.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, у випадку прострочення Позичальником своїх зобов'язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.6. Додаткової угоди визначено, що строк повернення кредиту визначений договором.
Відповідно до п. 2.12. Додаткової угоди Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.13. Додаткової угоди Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_2 (п. А.4. Кредитного договору).
28.06.2024 між позивачем та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № 3316701474-ДП-1/1 (далі Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору.
Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне в майбутньому відповідно до умов кредитного договору. (п. 1.1. Договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих з користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. (п. 1.2 договору поруки).
У випадку невиконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, або невиконання поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого цим договором, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягає(ють) виконанню поручителем. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення кредитором дебетового переказу кошті з рахунків поручителя, згідно п.п. 2.1.1 цього Договору та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом договору вимоги. (п. 2.1.2 договору поруки).
Дані факти підтверджуються копіями кредитного договору № 3316701474-КД-1 від 26.06.2024 та Додаткової угоди № 1 від 26.06.2024 та протоколами перевірки кваліфікованих електронних підписів, а також копією договору поруки.
02.07.2024 на поточний рахунок відповідача-1 НОМЕР_3 було перераховано кредитні кошти у загальному розмірі 1 460 000,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_3 .
04.07.2023 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант, третя особа) та АТ КБ “ПРИВАТБАНК» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 ( та додаткової угоди від 28.05.2024 року до нього) (далі за текстом - Договір гарантії), відповідно до п. 6. якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.
28.05.2024 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем та АТ КБ “ПРИВАТБАНК» було укладено Додатковий договір №13110-05/95-1 про внесення змін до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023 (далі- Додатковий договір).
Відповідно до п. 30. Додаткового договору у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор протягом строку дії гарантії має право надіслати Гаранту вимогу (з копією агенту). Вимоги, отримані після 10 числа місяця, вважаються отриманими до 10 числа наступного місяця.
За змістом п. 33 Додаткового договору гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог:
1) Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору;
2) на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії;
3) загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії;
4) Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору;
5) здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.
Згідно із п. 35 Додаткового договору у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до п. 36 Додаткового договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу Країни та вимог, передбачених пунктами 35 і 37 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 42 цього договору за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Пунктом 42 Додаткового договору на суму простроченої заборгованості перед бюджетом банк-кредитор нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.
Згідно із п. 43 Додаткового договору пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом більше ніж на 30 днів до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної суми сплати за гарантією (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше, та сплачується або зараховується в останню чергу.
У період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування у разі виникнення простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплату на виконання гарантійних зобов'язань, пеня та інші штрафні санкції
Згідно із п. 46 Договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом більше ніж на 30 днів до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної суми сплати за гарантією (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.
Зазначене підтверджується копіями Додаткової угоди №1 від 28.06.2024, протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023 та Додатковим договором №13110-05/95-1 про внесення змін до Договору ро надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023.
Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
Відповідно до умов п.2.3.2. кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору. Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
10.01.2025 Позивачем було направлено до Відповідача Повідомлення вих. № 40626OSS0S01Y від 02.01.2025 про погашення простроченої заборгованості у термін до 01.02.2025 року. Банк повідомив відповідачів, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 01.02.2025 - строк (01-06-2027), що узгоджений п. 5.10 кредитного договору № 3316701474-КД-1 від 26.06.2024 буде вважатися таким, що настав 01.02.2025. У разі, якщо боржник мав бажання уникнути таких заходів Банк просив у термін не пізніше 01.02.2025 погасити прострочену заборгованість. Також банк повідомив, що боржник має право на звернення до банку для уточнення можливості проведення реструктуризації за кредитним договором № 3316701474-КД-1 від 26.06.2024.
10.02.2025 року Позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 295 від 10.02.2025 року , з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 661 747,22 грн. (Шістсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок сім гривень 22 копійки) на рахунок № НОМЕР_4 відповідно до пункту 35 Договору. 10.02.2025 року Позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 295 від 10.02.2025 року , з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 661 747,22 грн. ( Шістсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок сім гривень 22 копійки) на рахунок № НОМЕР_4 відповідно до пункту 35 Договору.
11.02.2025 Позивачем було направлено повідомлення до Відповідачів про надсилання вимог гаранту № 295 від 10.02.2025 року.
06.03.2025 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 661747.22 грн.
Як стверджує позивач, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором станом на 16.05.2025 становить заборгованість в розмірі 995901.07 грн., з яких: 486914,06 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 22072,99 грн. - заборгованості за процентами та перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 486914,02 грн, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.
У поясненнях щодо позову третя особа зазначає, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією. Отже, вважаємо що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Шпатара Бориса Васильовича та до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір, договір поруки, Додаткова угода № 1, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, договору поруки, Додатку та Додаткової угоди до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір з відповідними додатками до нього та договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Таким чином, укладаючи та підписуючи кредитний договір та Додаткову угоду до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Кредитного договору № 3316701474-КД-1 від 26.06.2024 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1 460 000,00 грн.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основною боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язаних може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.
Статтею 6 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено, що у 2024 році державні гарантії можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України в обсязі до 47.898.592,7 тис. гривень для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України.
Порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі, а також розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладення договору між Міністерством фінансів України та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних, зобов'язань.
Прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.
Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2024 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 472 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), які визначено в додатку, розмір і вид забезпечення, що надають такі суб'єкти господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також урегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.
04.07.2023 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (Гарант) та АТ КБ «ПриватБанк» (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій на портфельній основі на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723.
28.05.2024 між Міністром фінансів України та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Додатковий договір №13110-05/95-1 про внесення змін до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.04.2024 № 472 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 723», якою затверджено нову редакцію Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, сторони уклали цей Додатковий договір про внесення змін до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/95 від 04.07.2023.
Відповідно до п. 6 Додаткового договору Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Даним Додатковим договором визначено, що портфель - сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. 10 Додаткового договору ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд банку-кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати граничний обсяг державних гарантій за кожним окремим кредитом, визначений пунктами 14 та 15 Порядку.
Згідно з п. 30 Додаткового договору у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор протягом строку дії гарантії має право надіслати Гаранту вимогу (з копією агенту). Вимоги, отримані після 10 числа місяця, вважаються отриманими до 10 числа наступного місяця.
За умовами п. 32 Додаткового договору банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.
За змістом п. 33 Додаткового договору гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог:
1) Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору;
2) на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії;
3) загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії;
4) Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору;
5) здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.
11.02.2025 Позивачем було направлено повідомлення до Відповідачів про надсилання вимог гаранту № 295 від 10.02.2025 року.
06.03.2025 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 661747.22 грн.
Таким чином., враховуючи, що зобов'язання відповідача було забезпечено Гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі передбаченому гарантією.
Робота зі стягнення з Позичальника Простроченої заборгованості перед державою проводиться Банком -кредитором на підставі Порядку №472, статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та цього Договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до того моменту, поки банк-кредитор не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене Агентом та погоджене .з Гарантом протягом 30 Банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією Агенту) відповідного клопотання (термін погодження Гарантом такого рішення можебути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або Агента).
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти у визначеному договором розмірі.
Погашення кредиту та процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені додатком № 1 «Графік платежів» до Додаткової угоди до Кредитного договору Позичальником не здійснювалось.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банком направлено 10.01.2025 до Відповідача Повідомлення вих. № 40626OSS0S01Y від 02.01.2025 про погашення простроченої заборгованості у термін до 01.02.2025 року.
10.02.2025 року Позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 295 від 10.02.2025 року , з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 661 747,22 грн. (Шістсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок сім гривень 22 копійки) на рахунок № НОМЕР_4 відповідно до пункту 35 Договору. 10.02.2025 року Позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією № 295 від 10.02.2025 року , з проханням перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 661 747,22 грн. ( Шістсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок сім гривень 22 копійки) на рахунок № НОМЕР_4 відповідно до пункту 35 Договору.
11.02.2025 Позивачем було направлено повідомлення до Відповідачів про надсилання вимог гаранту № 295 від 10.02.2025 року.
06.03.2025 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 661747.22 грн.
Відповідачем доказів внесення платежів за користування кредитом в повному розмірі суду не надано.
З матеріалів справи та заяви позивача вбачається, що відповідач частину суми заборгованості на загальну суму 149143,19 грн, з яких 74571,56 грн заборгованості за тілом кредиту та 74571,63 заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією погасив після звернення позивача до суду із цим позовом та відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За наведених обставин, з урахуванням заяви позивача та доказів сплати грошових коштів відповідачем 74571,56 грн заборгованості за тілом кредиту та 74571,63 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення частини заборгованості за тілом кредиту в розмірі 74571,56 грн та частини заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 74571,63 грн , у зв'язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За період користування кредитом Банком нараховані проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 22072,99 грн.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач 1 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічні у мови сторони передбачили в Кредитному договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Стаття 554 ЦК України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником. Так, визначено, що правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.
Станом на момент звернення до суду відповідачами заборгованість за Кредитним договором та Договором поруки погашена не була.
Невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань з солідарного виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором є порушенням не тільки умов Договору поруки і Кредитного договору, але й вищенаведених норм Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного, оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням часткового погашення суми останньої відповідачем після відкриття провадження у справі, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 412342,50 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.
Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
З викладеного вбачається, за Додатковим Договором про внесення змін до договору про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.112 Додаткової угоди до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем, позивач правомірно пред'явив до відповідачів вимогу про стягнення з нього простроченої заборгованості за Кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 412342,39 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За період користування кредитом з 29.07.2024 по 01.02.2025 позивачем нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 22072,99 грн.
Відповідач не надав свого контррозрахунку суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заявленої до стягнення.
При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.
Умовами Кредитного договору 01.06.2027 року строк кредитування визначений до 01.06.2027 включно.
Вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором позивач пред'явив Позичальнику, зазначивши що з 01.02.2025 Кредитний договір є розірваним в односторонньому порядку.
За з 01.02.2025 позивачем проценти не нараховувались.
Враховуючи зазначене, стягненню на користь позивача підлягає заборгованість за процентами за період з 29.07.2024 по 01.02.2025 в розмірі 22072,99 грн.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і
на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному розмірі, оскільки в частині закриття провадження витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи частини в якій закрито провадження.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження в частині стягнення 74 751,56 грн заборгованості за тілом кредиту та 74571,63 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією - закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Шпатара Бориса Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 412 342,50 грн заборгованості за тілом кредиту, 22 072,99 грн заборгованості за процентами, 412 342,39 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 10 161,09 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Відповідачам - рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 29 липня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу1 (провул. Шевченка, буд. 5, смт. Рудниця, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24723)
3 - відповідачу2 (провул. Шевченка, буд. 5, с-ще Рудниця, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24723)