17.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2116/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 (суддя Юзіков С.Г.)
у справі № 904/2116/24
за позовом Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" Федорченко Андрія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС СЕРВІС УКРАЇНА"
про стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/2116/24 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "АПС СЕРВІС УКРАЇНА" на користь Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" Федорченко Андрія Володимировича 3440738,06 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 253 917,81 грн. пені за прострочення строків повернення кредиту, 330 321,77 грн. пені за прострочення строків погашення процентів,60 374,67 грн. судового збору, про що 25.11.2024 видано відповідний наказ.
28.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" надійшла заява (клопотання) про заміну у справі, Стягувача: з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар". Заява мотивована тим, що на підставі договору, укладеного 14.11.2024 з акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" № GL18N1126568, ТОВ "Фінансова компанія Вінстар" набуло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "АПС СЕРВІС Україна" за кредитним договором № 50.10.000010 від 22.02.2018, укладеним АТ "АКБ "Конкорд" з ТОВ "АПС СЕРВІС Україна".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну сторони у справі № 904/2116/24 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/2116/24 та ухвалити нове рішення, яким клопотання задовольнити, замінити стягувача (позивача) у справі № 904/2116/24 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР".
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- починаючи з 14.11.2024р. Новим кредитором за Кредитним договором № 50.10.000010 від 22.02.2018р. є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР», адреса: 04073, місто Київ, вул. Скляренка Семена, будинок 1, офіс 2, ідентифікаційний код: 44630056.
- доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №GL18N1126568 від 14.11.24р., укладеного між ТОВ «ФК «Вінстар» та АТ «АКБ «Конкорд», суду першої інстанції не надано;
- заявником була здійснена оплата за лот GL18N1126568 згідно протоколу GFD001-UA 20241014-14614 від 21.10.2024 р., відповідно до платіжної інструкції №354 від "11" листопада 2024 р у сумі 366 122,83 грн. Таким чином, відбулась заміна сторони (кредитора) у зобов'язанні через відступлення права вимоги у порядку ст. 512 ЦК України, що зумовлює підстави для заміни стягувача у виконавчому документі його правонаступником;
- порушення судом першої інстанції правил надсилання документів до Електронного кабінету учасника справи не забезпечило сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом відповідно до ст.ст.13, 42, 46 ГПК України.
Крім того, до апеляційної скарги долучено ухвалу від 04.12.2024 по справі №904/2067/24, платіжну інструкцію 354 від 11.11.2024 та повідомлення про відступлення з доказами відправки.
Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів, Суд зауважує, що скарга не містять клопотання про приєднання вказаних доказів до матеріалів справи, як і не заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуального строку для подання доказів з обґрунтуванням відповідних підстав.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При цьому учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).
Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.
Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.
До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).
Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).
Так, заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, в той час як останні вже існували на момент розгляду справи (за винятком ухвали від 04.12.2024 у справі №904/2067/24), що свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.
Під час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" не повідомляло суд про неможливість надання будь-яких доказів.
При цьому апеляційна скарга, разом з якою подані ці докази, не містять жодного обґрунтування поважності причин, з яких вони не могли бути подані раніше, як і власне необхідності їх подання до суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).
Разом з тим, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як і не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене, скаржник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а тому судом не приймаються нові докази до розгляду.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 17.07.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження здійснюється на підставі поданої ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/2116/24 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "АПС СЕРВІС УКРАЇНА" на користь Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" Федорченко Андрія Володимировича 3 440 738,06 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 253 917,81 грн. - пені за прострочення строків повернення кредиту, 330 321,77 грн. - пені за прострочення строків погашення процентів, 60 374,67 грн. - судового збору.
25.11.2024 видано відповідний наказ.
19.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" надійшла заява (клопотання) про заміну у справі Стягувача: з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар".
Заява мотивована тим, що на підставі договору, укладеного 14.11.2024 з акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" №GL18N1126568, ТОВ "Фінансова компанія “Вінстар" набуло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "АПС СЕРВІС Україна" за кредитним договором №50.10.000010 від 22.02.2018, укладеним АТ "АКБ "Конкорд" з ТОВ "АПС СЕРВІС Україна".
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі, з огляду на те, що до заяви Заявником не долучено належних доказів настання відкладальної обставини згідно з умовами Договору про відступлення прав вимоги, укладеного АТ "АКБ "Конкорд" з ТОВ "ФК "Вінстар" 14.11.2024, оскільки не надано доказів укладання ТОВ "ФК "Вінстар" договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) з іншими юридичними особами, які входили до складу всього пулу відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20241014-14614, сформованого 21.10.2024, зокрема з АТ "МР БАНК", АТ "МЕГАБАНК", ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК", АТ "БАНК ФОРВАРД", АТ "БАНК СІЧ", АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
19.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" надійшла заява (клопотання) про заміну у справі Стягувача: з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну стягувача у справі № 904/2116/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2024.
Представники Сторін та Заявника у судове засідання не прибули.
Ухвалою суду від 24.12.2024 відкладено судове засідання на 10:30 год. 15.01.2025.
У судове засідання призначене на 15.01.2025 представники Заявника Сторін не прибули.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції правил надсилання документів до Електронного кабінету учасника справи, що не забезпечило сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом відповідно до ст.ст.13, 42, 46 ГПК України, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами - довідками про доставку електронного листа (т. 1 а.с. 21, 28), які засвідчують факт надсилання ухвал суду по справі сторонам, в тому числі ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар", до Електронного кабінету.
Розглянувши в судовому засіданні заяву ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну стягувача у справі № 904/2116/24, суд встановив, що 14.11.2024 АТ АКБ "Конкорд" (Банк) з ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" (Новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № GL18N1126568, за п. 1 якого, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до Позичальників /Дебіторів/Іпотекодавця/Заставодавців/Поручителей, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2 Договору Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 171 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, з правом вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
Згідно з п. 4 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 366 122,83 грн. (триста шістдесят шість тисяч сто двадцять дві гривні 83 копійки), без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі Протоколу електронного аукціону №CFD001-UА-20241014-14614 від 21.10.2024, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України), а саме: укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до Протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, №GFD001-UA-20241014-14614, сформованого 21.10.2024, далі і вище за текстом - Відкладальна обставина. Взаємні права та обов'язки Сторін за цим Договором виникають з моменту настання Відкладальної обставини. Права вимоги переходять від Банка до Нового кредитора після настання Відкладальної обставини. До моменту настання Відкладальної обставини Права вимоги належать Банку. Сторони домовились, що у випадку, не настання Відкладальної обставини до 18 листопада 2024 року включно, права та обов'язки у Сторін за цим Договором не виникають, та Права вимоги на підставі цього Договору до Нового кредитора не переходять (п. 17-1 Договору).
У п. 15 Договору Сторони погодили, що цей Договір укладається з Відкладальною обставиною (в розумінні ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України), передбаченою пунктом 171 цього Договору, та породжує права й обов'язки у Сторін відповідно до пункту 171 цього Договору виключно після настання Відкладальної обставини, передбаченої пунктом 171 цього Договору.
Заявником також до заяви додано Додаток № 1 до Договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) із зазначенням ТОВ "АПС Сервіс Україна" в якості боржника за вищезгаданим кредитним договором на суму 3 440 738,06 грн.
З наведених документів (їх умов) вбачається, що договір про відступлення прав вимоги № GL18N1126568, підписаний 14.11.2024 Заявником з Позивачем (Стягувачем) укладений з відкладальною обставиною, якою є укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до Протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, №GFD001-UA-20241014-14614, сформованого 21.10.2024.
Відповідно до протоколу електронного аукціон №GFD001-UA-2021014-14614 лот виставлений на торги складався з Пулу активів АТ "МР БАНК", АТ "МЕГАБАНК", ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК", АТ"БАНК ФОРВАРД", АТ "БАНК СІЧ", АТ "БАНК КОНКОРД", АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК".
Частиною 1 ст. 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Укладаючи правочин з відкладальною обставиною його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї зі сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
На відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконанням обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення ними відповідного договору.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425.
За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.
Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16.
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Апеляційний суд також враховує, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, ст. 52 ГПК України не виключає можливості, суду, за наявності клопотання, зокрема, Позивача, залучити до участі у справі правонаступника Позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання.
Що ж до правонаступника відповідача, то він залучається судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує позивач (п. 8.29. постанови Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 912/164/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.
Як слідує з матеріалів справи, заявником до заяви про заміну стягувача у виконавчому документі його правонаступником долучено копії: протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20241014-14614, сформованого 21.10.2024, до складу пулу якого входили в т.ч. майнові вимоги за кредитним договором № 50.10.000010 від 22.02.2018; акту приймання документів до Договору № GL18N1126568 від 14.11.2024 про відступлення прав вимоги від 14.11.2024; платіжної інструкції № 354 від 11.11.2024 про перерахування ТОВ "ФК "Вінстар" на користь АТ "АКБ "Конкорд" 366 122,83 грн. ціни відступлення; Договору №N1126568 від 14.11.2024 про відступлення прав вимоги від 14.11.2024; Додатку №1 до Договору№ GL18N1126568 від 14.11.2024 про відступлення прав вимоги від 14.11.2024; листа АТ "АКБ КОНКОРД" "ЛІКВІДАЦІЯ" адресованого уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію: АТ "МЕГАБАНК", ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК", АТ "МР БАНК", АТ "БАНК СІЧ", АТ "БАНК ФОРВАРД", АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК", ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар"; повідомлення Заявника вих. №13/11 від 14.11.2024 Боржникові про відступлення права вимоги.
Проте, Заявник не надав доказів на підтвердження укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20241014-14614, сформованого 21.10.2024, переможцем якого став Новий кредитор (договорів з АТ "МР БАНК", АТ "МЕГАБАНК", ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК", АТ "БАНК ФОРВАРД", АТ "БАНК СІЧ", АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК"), а отже не надав доказів настання відкладальної обставини, з якою пов'язано набуття чинності Договору № GL18N1126568 від 14.11.2024 про відступлення прав вимоги від 14.11.2024.
Варто наголосити, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 ст. 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких умов, слід погодитися з правильністю висновку господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі, з огляду на те, що до заяви Заявником не долучено належних доказів настання відкладальної обставини згідно з умовами Договору про відступлення прав вимоги, укладеного АТ "АКБ "Конкорд" з ТОВ "ФК "Вінстар" 14.11.2024 та проведення відповідної оплати за відступлення прав вимоги за Основними договорами на загальну суму 366 122,83 грн.
Таким чином, заявником не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що починаючи з 14.11.2024р. Новим кредитором за Кредитним договором № 50.10.000010 від 22.02.2018р. є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР», адреса: 04073, місто Київ, вул. Скляренка Семена, будинок 1, офіс 2, ідентифікаційний код: 44630056.
Наведеним спростовуються твердження апелянта про те, що відбулась заміна сторони (кредитора) у зобов'язанні через відступлення права вимоги у порядку ст. 512 ЦК України, що зумовлює підстави для заміни стягувача у виконавчому документі його правонаступником.
При цьому щодо аргументів скаржника, що доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №GL18N1126568 від 14.11.24р., укладеного між ТОВ «ФК «Вінстар» та АТ «АКБ «Конкорд», суду першої інстанції не надано, то такі не впливають на юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, на підставі представлених суду доказів, якими не доводиться настання обставин, погоджених між АТ "АКБ "Конкорд" та ТОВ "ФК "Вінстар", з якими пов'язується момент переходу до останнього права вимоги до боржника.
Колегія суддів також відхиляє як безпідставні посилання в апеляційній скарзі на висновки суду, викладені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2024р. у справі № 904/2067/24 (тобто в іншій справі), якою клопотання ТОВ «ФК «Вінстар» про заміну позивача (стягувача) у справі №904/2067/24 - задоволено, замінено у виконавчому документі - наказі господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.24р. у справі №904/2067/24 стягувача Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (код ЄДРПОУ 34514392) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» (04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, буд. 1; код ЄДРПОУ 44630056), адже це інша справа, яка не має відношення до розглядуваної, і судом в кожному окремому випадку приймається рішення на підставі поданих зацікавленими у відповідному рішенні особами доказів, якими обґрунтовуються відповідні вимоги чи заперечення, а заявником не надано доказів набуття ним прав кредитора за Основними договорами, при тому, що відповідно до умов п. 2 Договору, які погоджені сторонами власний розсуд, новий кредитор набуває право вимоги у будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору.
Доказів оплати за Договором суду першої інстанції не надано.
Водночас, щодо посилання апелянта на здійснення оплати за лот GL18N1126568 згідно протоколу GFD001-UA 20241014-14614 від 21.10.2024 р., відповідно до платіжної інструкції №354 від "11" листопада 2024 р у сумі 366 122,83 грн, то необхідно акцентувати увагу на тому, що такі обставини в суді першої інстанції належним засвідчено не було, що втім не позбавляє заявника звернутися повторно до господарського суду з долученням відповідних доказів розрахунків та обґрунтуванням підстав для здійснення заміни кредитора.
Натомість у даній справі доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, порушень або неправильного застосування норм законодавства, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено, скаржником висновків суду не спростовано.
За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/2116/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі №904/2116/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІНСТАР".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.07.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя М.О. Дармін
Суддя А.Є. Чередко