22 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/1861/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - адвокат Ковальчук Я.В., на підставі ордера (поза межами приміщення суду),
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача, Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" (вх.№1127П),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 25.04.2025, суддя Пушко І.І.)
у справі № 917/1861/24
за позовом Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК, м. Кременчук,
до Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович, м. Кременчук, Полтавська область,
про визнання недійсним договору пожертви, скасування рішення державного реєстратора
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі №917/1861/24 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір пожертви від 01.11.2023 року, укладений між СВЯТО-УСПЕНСЬКОЮ РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА, як Пожертвувачем, та БЛАГОДІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ЛОРД", як Обдарованим, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1684. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70016163 від 01.11.2023 року. Стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" на користь Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" 4 844, 80грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оспорюваний договір від імені позивача був укладений та підписаний ОСОБА_1 як настоятелем, в той час як відповідно до п.п. 2.4, 2.6, 2.7 пункту 2 Статуту позивача (в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного договору) повноваження представляти у цивільних правовідносинах та укладати угоди від імені позивача як юридичної особи мала Парафіяльна рада як колегіальний орган. В оспорюваному договорі відсутнє посилання на рішення Парафіяльної ради, на підставі якого діяв ОСОБА_1 під час укладення та підписання вказаного Договору, копія відповідного рішення надана суду не була. Відтак, суд дійшов висновку, що зазначена особа під час укладення договору діяла з перевищенням своїх повноважень, визначених Статутом, а відповідач не міг не знати про відсутність у настоятеля повноважень щодо одноособового укладення угод від імені позивача як Релігійної громади.
Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок укладення оспорюваного Договору з володіння позивача вибуло належне йому нерухоме майно - будівля церковно-приходської школи, що, в свою чергу свідчить про порушення як майнових прав позивача, так і його інтересів щодо здійснення статутної діяльності з релігійної освіти дітей та дорослих з використанням приміщень, які перебували у власності позивача як Релігійної громади.
Благодійна організація "Благодійний фонд "Лорд", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі №917/1861/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що договір пожертви укладено в нотаріальній конторі з дотриманням цивільного законодавства та посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. При укладенні договору нотаріусом перевірено дієздатність та правоздатність сторін правочину.
Як зазначає апелянт, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зазначений як керівник юридичної особи Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука Полтавської області та Голова громади. Також зазначені повноваження ОСОБА_1 : вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.
З урахуванням законних прав Свято-Успенської релігійної громади на розпорядження нерухомим майном, яке належало церкві на праві приватної власності, наявних повноважень у ОСОБА_1 як керівника юридичної особи - Свято-Успенської релігійної громади УПЦ м. Кременчука Полтавської області, апелянт вважає, що договір пожертви є чинним.
До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази: копія заяви настоятелю Свято-Успенької Релігійної громади УПЦ м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, відповіді ОСОБА_1 про надання копій запитуваних документів: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Указу Митрополита Кременчуцького і Лубенського про благословення несення послуху клірику Кременчуцької єпархії архімандриту Іосифу ( ОСОБА_1 ), Статуту Свято-Успенської релігійної громади УПЦ м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого Розпорядженням Голови Полтавської ОДА №115 від 13.04.2009, протоколу Загальних зборів (Парафіяльних зборів) Релігійної організації "Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області" (парафії) №02/2023 від 17.10.2023.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 для розгляду справи №917/1861/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" (вх.№1127П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі № 917/1861/24. Призначено справу до розгляду на "17" червня 2025 р. о 12:00 годині.
05.06.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Як зазначає позивач, кошти на виконання оспорюваного договору пожертви від відповідача не надходили. Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 вчинялись недобросовісні дії, спрямовані на завдання шкоди інтересам релігійної громади.
Позивач також заперечує проти дослідження протоколу Загальних зборів (Парафіяльних зборів) Релігійної організації "Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області" (парафії) №02/2023 від 17.10.2023, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції.
До відзиву позивачем додано клопотання про визнання неналежним, недопустимим і недостовірним доказу - протоколу Загальних зборів (Парафіяльних зборів) Релігійної організації "Свято-Успенська релігійна громада Української Православної Церкви м. Кременчук Полтавської області" (парафії) №02/2023 від 17.10.2023.
Розгляд справи просить здійснювати без участі позивача.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.06.2025 не скористались, їх представники в судове засідання не з'явились.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 10:30год. 15.07.2025.
У зв'язку із перебуванням 15.07.2025 судді Шутенко І.А. у відпустці, з метою забезпечення принципу незмінності складу суду, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 призначено справу №917/1861/24 до розгляду на "18" липня 2025 р. о 10:30год.
14.07.2025 від позивача надійшла заява про розгляд скарги за відсутності його представника, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 задоволено заяву Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №917/1861/24, призначене на "18" липня 2025 р. о 10:30 годині провести за участю Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" надійшла заява про участь його представника - адвоката Ковальчук Ярослава Вадимовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
17.07.2025 від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/14325/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської ОДА та Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним Статуту релігійної громади у новій редакції.
Відповідач посилається на те, що за результатом розгляду справи №910/14325/24 може бути визнана недійсною нова редакція статуту Релігійної громади.
18.07.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, просить у задоволенні клопотання відмовити та визнати зловживанням процесуальними правами такі дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Як зазначає позивач, у клопотанні відсутнє обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду справи в Господарському суді м. Києва; зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Позивач посилається на те, що наведені апелянтом підстави щодо зупинення були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, наведене свідчить про необґрунтованість заявленого клопотання та про зловживання процесуальними правами.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.07.2025 представник апелянта оголосив клопотання про зупинення провадження у справі, просить його задовольнити.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, його представник у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до "22" липня 2025 р. о 12:30 годині. Постановлено судове засідання у справі №917/1861/24, призначене на "22" липня 2025 р. о 12:30 годині провести за участю Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" в особі його представника - адвоката Ковальчук Ярослава Вадимовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.07.2025 представник апелянта підтримав клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначає, що не має можливості висловити правову позицію щодо апеляційної скарги, оскільки він не підготовлений.
Просить відкласти розгляд скарги для надання представнику можливості отримання доступу до електронного кабінету та ознайомлення з матеріалами справи.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, його представник в судове засідання не з'явився.
Судова колегія зазначає, що згідно відомостей з ДП "ДСС", представник апелянта - адвокат Ковальчук Я.В. після звернення 17.07.2025 з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції отримав доступ до електронного кабінету, відтак, мав можливість ознайомитись з матеріалами справи і підготуватись до участі у справі.
Апеляційне провадження у справі відкрито ще 26.05.2025, відтак, апелянт, будучи обізнаним про розгляд його скарги судом апеляційної інстанції, мав забезпечити належну участь свого представника.
Неналежна підготовка представника апелянта для участі в судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду скарги відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судова колегія зазначає, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
У поданому апелянтом клопотанні відсутнє обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду справи №910/14325/24 в Господарському суді м. Києва.
Відповідач посилається на те, що за результатом розгляду справи №910/14325/24 може бути визнана недійсною нова редакція статуту Релігійної громади.
Однак, в обґрунтування позовних вимог, які є предметом розгляду у справі №917/1861/24 позивач посилається на положення попередньої редакції статуту Свято-Успенської релігійної громади УПЦ м. Кременчука Полтавської області, затвердженої розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №115 від 13.04.2009.
Відтак, апелянтом не доведені правові підстави для зупинення провадження у справі, тому заява відповідача задоволенню не підлягає.
При цьому, судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на зловживання апелянтом своїми процесуальними правами, оскільки звернення особою з необґрунтованим клопотанням про зупинення провадження у справі не свідчить про зловживання процесуальними правами.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, позивач звернувся з клопотанням про розгляд скарги за відсутності його представника, а неналежна підготовка представника апелянта в судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду скарги, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт посилається на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції у нього були відсутні необхідні документи, які б підтверджували повноваження ОСОБА_1 як керівника Свято-Успенської релігійної громади УПЦ м. Кременчука Полтавської області на час укладення оспорюваного Договору.
Проте, судова колегія зазначає, що відповідач на власний розсуд лише після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення звернувся до ОСОБА_1 з проханням надати відповідні документи.
Доказів об'єктивної неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції апелянт не надав.
Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 31.03.2011 за СВЯТО-УСПЕНСЬКОЮ РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ №21063795) було зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна будівлі та споруди церковно приходської школи, розташований за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук, реєстраційний номер майна 33296857.
Підставою для реєстрації права власності на вказане нерухоме майно в Реєстрі зазначене рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.03.2009.
Згідно вказаного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.03.2009 у справі №2-1631/2009, за СВЯТО-УСПЕНСЬКОЮ РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА, визнане, серед іншого, право власності на будівлі та споруди Свято-Успенської релігійної громади Української Православної Церкви м. Кременчука по вул. Макаренка, 105 в м. Кременчуці, а саме: будівля церковно-приходської школи літ. Ап, А, Аl, А2, а, аl, а2, а3, аlг, а2г загальною площею 926, 1м2, сарай літ. Б, б, вбиральня літ. В, в, бруківка літ. І, огорожа літ.№1.
01.11.2023 між СВЯТО-УСПЕНСЬКОЮ РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА в особі настоятеля ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням Голови Полтавської ОДА за №115 від 13.04.2009 року та Указу №31 Управління Кременчуцької єпархії від 16.10.2021 року, як Пожертвувачем, та БЛАГОДІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ЛОРД" як Обдаровуваним, було укладено Договір пожертви майна (оспорюваний Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Поржертвувач передає, а Обдаровуваний приймає в пожертву майно - будівлю громадського будинку, розташовану за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Макаренка Антона, будинок 105, що в цілому складається з адміністративно-церковної будівлі, літ.Ап,А,Аl,А2,а,аl,а2,а3, загальною площею 931, 5кв.м, сараю, літ. Б, вбиральні, літ. В, огорожі (далі нерухоме майно, предмет пожертви).
Передбачений в пункті 1.1. цього Договору Предмет пожертви Обдаровуваний зобов'язується використовувати лише з метою виконання своїх статутних цілей і завдань Благодійного фонду (пункт 1.3 Договору).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що вартість пожертви становить 100 000, 00 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідно до пункту 1.5 Договору, згідно з відомостями, викладених у Довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 19 жовтня 2023 року, ринкова вартість Предмета пожертви становить 18 901 786, 83 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 83 копійки.
Пунктом 2.4.1 Договору передбачено, що Обдаровуваний зобов'язаний використовувати предмет пожертви за призначенням.
Обдаровуваний набуває права власності на Предмет пожертви з моменту його прийняття. Прийняттям Предмета пожертви вважається прийняття Обдаровуваним оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункти 3.1, 3.1.1 Договору).
Оспорюваний Договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. та зареєстрований за №1684.
Як свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 02.04.2025, право власності на предмет пожертви як на нерухоме майно було зареєстроване за відповідачем 01.11.2023 на підставі оспорюваного Договору, та є зареєстрованим за відповідачем як на момент подання позову, так і на момент вирішення спору по суті.
СВЯТО-УСПЕНСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (позивач) була зареєстрована як юридична особа (код ЄДРПОУ №21063795) та діяла на момент укладення оспорюваного договору на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації за №115 від 13.04.2009.
Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Статуту СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (тут і надалі в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного Договору), органами Парафіяльного управління Парафії (Релігійної громади) є Парафіяльні загальні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Статуту передбачено, що Парафіяльні збори, серед іншого, обирають Парафіяльну раду, її голову, а також в рамках цього Статуту, Статуту УПЦ та Статуту Кременчуцької єпархії визначають порядок володіння, користування та розпорядження майном Парафії, що належить їй на праві власності.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Статуту, виконавчим і розпорядчим органом Парафії (Релігійної громади) є Парафіяльна рада, яка складається з голови, його помічника та скарбника та обирається на три роки з числа активних членів Парафії.
Підпункт 2.6 пункту 2 Статуту визначає, що Парафіяльна рада виступає у цивільних правовідносинах, укладає від імені Парафії (Релігійної громади) угоди.
Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Статуту, голова Парафіяльної ради представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також в суді, в разі необхідності дає доручення для виконання відповідних завдань. Усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. Якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником.
Будівлі, споруди, предмети культу, об'єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане Парфією, створене нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність, а також набуте на інших законних підставах, є власністю Парафії (підпункт 3.4 пункту 3 Статуту).
У подальшому члени Релігійної громади на Парафіяльних загальних зборах змінили підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об'єднання Православної Церкви України та визначили нове найменування Релігійної громади: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (код ЄДРПОУ № 21063795), з прийняттям Статуту в новій редакції, який затверджений Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм та зареєстрований розпорядженням начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546.
Рішенням Парафіяльних загальних зборів Релігійної громади (позивача), оформленим протоколом №2 від 14.10.2024, було вирішено не схвалювати договір пожертви від 01.11.2023, укладений колишнім настоятелем ОСОБА_1 , та зобов'язано голову Парафіяльної ради звернутися до суду з метою повернення нерухомого майна у власність позивача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 203 вказаного Кодексу закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до законодавчого визначення, правочином є насамперед вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Такий висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20.
Разом із тим, суд зауважує, що органи юридичної особи у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин; учасником правочину виступає юридична особа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
У спірних правовідносинах Парафіяльні збори, як вищий орган Парафії, беруть участь у набутті товариством прав та обов'язків опосередковано - через формування виконавчого органу - Парафіяльної ради, очолювану головою.
Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлені межі здійснення цивільних прав та передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 2 статті 207 цього Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Із умов Статуту СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вбачається, що настоятель ОСОБА_1 як Голова Парафіяльної ради мав повноваження на підписання Оспорюваного договору.
Тобто, правомірними є доводи апелянта щодо наявності повноважень ОСОБА_1 укласти оспорюваний Договір.
Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 2.4, 2.6, 2.7 пункту 2 Статуту СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ повноваження представляти позивача у цивільних правовідносинах та укладати угоди від імені позивача як юридичної особи мала Парафіяльна рада як колегіальний орган.
Пунктом 2.4. Статуту передбачено, що Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом Парафії і підзвітна Парафіяльним зборам та настоятелю. Парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника.
Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Статуту, голова Парафіяльної ради представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також в суді, в разі необхідності дає доручення для виконання відповідних завдань. Усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. Якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником.
У Статуті відсутні положення, що від імені СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ має діяти Парафіяльна рада саме як колегіальний орган, відтак, висновок суду першої інстанції про зворотне не ґрунтується на положеннях Статуту.
Сторони не заперечують, що ОСОБА_1 станом на дату укладення оспорюваного Договору був головою Парафіяльної ради та настоятелем, тобто мав повноваження на підписання Договору.
Повноваження скарбника на можливість підписання документів як другого підпису не стосуються обставин даної справи, оскільки оспорюваний Договір підписаний головою Парафіяльної ради.
Матеріали справи взагалі не містять відомостей обрання і наявності станом на дату укладення оспорюваного Договору посади скарбника СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Як зазначено вище, підпунктом 2.7 Статуту передбачено, що банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником.
Однак, оспорюваний Договір до таких документів не належить.
Вказаним пунктом Статуту визначено, що скарбник здійснює облік і збереження грошових сум та пожертвувань, складає річний фінансовий звіт.
Відтак, судова колегія доходить висновку, що об'єктивно відсутність підпису скарбника на оспорюваному Договорі не може свідчити про укладення Договору ОСОБА_1 з перевищенням повноважень
Колегія суддів апеляційного господарського суду також вважає безпідставним зазначення місцевого господарського суду, що в оспорюваному Договорі відсутнє посилання на рішення Парафіяльної ради, на підставі якого діяв ОСОБА_1 , оскільки положеннями Статуту не передбачено необхідності голови Парафіяльної ради отримувати окремий дозвіл Парафіяльної ради, яку він очолює, на укладення правочинів.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції, що оскільки оспорюваний Договір підписаний ОСОБА_1 як настоятелем одноособо, останній діяв з перевищенням повноважень.
Відтак, безпідставними є і висновки суду першої інстанції щодо необхідності схвалення оспорюваного Договору Парафіяльними загальними зборами, а також обізнаності відповідача про відсутність у настоятеля ОСОБА_1 необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваного Договору.
У пунктах 154- 160 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 вказано таке:
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
З огляду на приписи статей 92, 237- 239, 241 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Однак, у спірних правовідносинах відповідач добросовісно виходив з підстав наявності у ОСОБА_1 як голови Парафіяльної ради та настоятеля необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваного Договору.
На момент укладення оспорюваного Договору, ОСОБА_1 як голова Парафіяльної ради, вчиняючи дії щодо підписання Договору, проставлення відтиску печатки у Договорі, тим самим підтвердив те, що від імені СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ він діє добросовісно та має необхідний обсяг дієздатності, що він уповноважений від імені такої юридичної особи чинити дії і такі повноваження йому надані юридичною особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц дійшла висновку, що "… для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".
У постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 вказано, що суди мають встановити або реальну обізнаність третьої особи про наявність обмежень, або виходити із правової презумпції, що за всіма обставинами контрагент за договором не міг про них не знати.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Однак, відповідні належні та допустимі докази на підтвердження доводів позовної заяви позивачем суду не надано. Відтак, і не доведено правових підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним.
Згідно матеріалів справи, відповідач зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного Договору.
А зазначення місцевим господарським судом, що відповідач не надав доказів використання майна саме відповідачем об'єктивно не є підставою для визнання Договору недійсним, як і безпідставним є висновок суду першої інстанції щодо імовірного заниження вартості майна, що є предметом Договору, оскільки між сторонами у справі укладено договір пожертви.
Відповідно до статті 729 Цивільного кодексу України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Відтак, обставини вартості майна, що є предметом оспорюваного Договору не впливають на дійсність/недійсність Договору.
Щодо мети використання відповідачем нерухомого майна, що є предметом Договору, судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 730 Цивільного кодексу України, пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.
Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
З огляду на викладене, висновки місцевого суду, що відповідачем не надано докази, які б свідчили про використання нерухомого майна, що є предметом оспорюваного Договору, з метою, яка відповідає статутним цілям діяльності відповідача та призначенню майна, яка є будівлею церковно-приходської школи, не стосуються спірних правовідносин, оскільки такі докази не входять до кола доказування при розгляді спору про визнання правочину недійсним з підстав його укладення з перевищенням повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про визнання оспорюваного Договору пожертви недійсним, відтак, у задоволенні цієї вимоги суд першої інстанції мав відмовити.
Апеляційним господарським судом не встановлено і із матеріалів справи не вбачається порушення оспорюваним Договором майнових прав позивача і його інтересів щодо здійснення статутної діяльності з релігійної освіти дітей та дорослих з використанням приміщень, які перебували у власності СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
У задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70016163 від 01.11.2023 року слід також відмовити як похідній вимозі.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" слід задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК до Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" відмовити.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача; судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги у розмірі 9 084, 00грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у справі №917/1861/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК до Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" відмовити.
Стягнути з Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (будинок 107, вул. Макаренка, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, код ЄДРПОУ 21063795) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" (будинок 20 В, офіс 26/2, вул. Руставелі Шота, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 45257254) 9 084, 00 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) гривень витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.07.2025.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко