ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 липня 2025 року Справа № 906/1199/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адв. Драгіцина Т.М.
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" - адв. Шуліга В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 11.04.2025 р.
у справі № 906/1199/24 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат"
про стягнення 4 759 624,76 грн. пені та штрафу
Відповідно до рішення від 03.04.2025 р. Господарський суд Житомирської області задоволив позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 906/1199/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3437746,48 грн. пені, 1321878,28 грн. штрафу та 71394,37 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим.
Стверджує, що ТОВ "СК Магнат" не отримувало 26.10.2023 р. рознарядку на початок виконання робіт, яка відповідно до вимог п. 3.1 договору вважається дозволом на виконання робіт. Звертпє увагу, що позивачем не надано суду доказів підписання сторонами двостороннього акту щодо передачі підряднику проектно - кошторисної документації та рознарядки. За таких обставин підрядник із затримкою приступив до виконання робіт за договором, що спричинило необхідність продовження строків виконання робіт та укладення сторонами додаткової угоди №1 від 29.12.2023 р.
Також вважає невірним вважає трактування позивачем умов п.16.2 договору, де передбачено, які саме обставини можуть бути форс мажорними обставинами, а саме обставини, які визначені ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Вважає, що перелік форс - мажорних випадків не є вичерпним і форс - мажорні обставини, які зазначені підрядником, відповідають обставинам, які погодили сторони при укладанні договору - згідно з п.16.2 договору та ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
У зв'язку з цим звертає увагу на необґрунтованість доводів позивача щодо строку виконання робіт за договором та строку засвідчення форс - мажорних обставин. Стверджує, що всі сертифікати ТПП були надіслані замовнику протягом 14 днів з дня їх отримання, тому доводи позивача про порушення 14-ти денного терміну на повідомлення про наявність форс - мажорних обставин є повністю безпідставними та необгрунтованими.
Пояснює, що враховуючи наявність в договорі п.16.5, яким передбачено, що настання форс - мажорних обставин має підтверджуватись сертифікатом ТПП, можна дійти висновку, що 14-ти денний термін на повідомлення починає свій відлік з дня, коли сторона підтвердила сертифікатом ТПП існування для неї таких форс - мажорних обставин, тобто - з дня отримання сертифікату ТПП або іншого компетентного органу. Натомість, на думку відповідача, позивач не надає суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень та будує свої аргументи щодо незгоди із сертифікатами ТПП на припущеннях.
Звертає увагу, що стягнення штрафних санкцій не має бути способом отримання доходу, а має на меті лише стимулювання сторони до виконання своїх договірних зобов'язань, тоді як заявлена позивачем сума штрафних санкцій на сьогоднішній день фактично становить більш ніж 50 % від суми виконаних підрядником робіт. Зазначає, що суд першої інстанції не оцінив об'єктивно невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам, поведінці боржника, в т.ч. вжиття чи нвжиття нею заходів до виконання зобов'язань, і не зменшив суму штрафних санкцій, яка є надмірною.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подав відзив на апеляційну скаргу у якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її не обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.
Пояснює, що рознарядка є дозволом на виконання робіт, а як вбачається з матеріалів позовної заяви відповідач розпочав роботи та передавав їх за актами прийому передачі, а замовник приймав роботи, що не заперечується самим відповідачем, тому це свідчить про отримання рознарядки відповідачем та підтвердженням готовності замовника до приймання робіт.
Вважає, що :
- обставини, що зазначені у наданих відповідачем сертифікатах Торгово-промислових палат, не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання, так і від відповідальності за його невиконання;
- сертифікати ТПП засвідчують форс мажорні обставини у періоди, які не відповідають періоду/строку виконання робіт до 31.03.2024 р.;
- відповідач у відповідності до п. 16.4 договору позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань в зв'язку з пропуском 14 денного строку на повідомлення.
Звертає увагу, що сума штрафних санкцій 4 759 624, 76 грн., що заявляються до стягнення позивачем, охоплює період лише 6 місяців з 01.04.2024 р. по 24.09.2024 р., хоча у відповідності до п. 11.5 договору нарахування пені могло би проводиться протягом усього періоду прострочення, незалежно від його тривалості.
Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК МАГНАТ» у справі № 906/1199/24 без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 р. - без змін.
Представник скаржника/відповідача в судових засіданнях 08.07.2025 р. та 11.07.2025 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Представник позивача в судових засіданнях заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
16.10.2023 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" як виконавець уклали договір № ПЗ/Т-23972/НЮ /а.с. 13 - 26 у т.1/, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту будівлі цеху ТО-3 тепловозів по локомотивному депо Коростень, вул. Кузьмінського, 47А, м. Коростень Житомирської області.
Відповідно до п. 2.1 договору сума договору складає: 16416583,25 грн., ПДВ - 3283316,65 грн. Разом з ПДВ - 19699899,90 грн. згідно з договірною ціною (додаток № 2) та локальним кошторисм (додаток № 1) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 3.1 договору датою початку виконання робіт є день, наступний за днем надання замовником підряднику фронту робіт, передачі затвердженої проектно-кошторисної документації та отримання письмової рознарядки на початок виконання робіт, яка вважається дозволом на виконання робіт та є підтвердженням готовності замовника до приймання робіт.
Відповідно до п. 3.5 договору передача проєктно-кошторисної документації та рознарядки оформляється відповідним двостороннім актом, підписаним уповноваженими представниками.
Згідно п. 3.6. договору датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником па підставі оформлених акту приймання-передачі закінчених робіт (акту приймання виконаних робіт), актів про виконанні роботи за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3, при безумовному виконанні розділу 9 цього договору.
Відповідно до п. 3.7 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 90 календарних днів з моменту початку виконання робіт, згідно п. 3.1. договору, але не пізніше 31.12.2023 р.
Згідно з п. 9.1 договору приймання замовником робіт, виконаних підрядником, проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками замовника і підрядника актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3.
Згідно з п. 11.3 договору у разі, якщо підрядник порушив строк виконання робіт, визначений у п. 3.7. розділу 3 цього договору, то підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожен день такого прострочення, від вартості невиконаних та/або виконаних з порушенням строку виконання робіт, а якщо підрядник перевищує строк виконання робіт понад 30 календарних днів, останній додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості невиконаних та/або виконаних з порушенням строку виконання робіт.
Відповідно до п. 11.5 договору нарахування пені проводиться протягом усього періоду прострочення, незалежно від його тривалості.
Згідно з п. 13.1 договору підрядник до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5 %, що становить 984 995,00 грн. від вартості цього договору.
Відповідно до п. 13.8 договору у разі порушення підрядником умов цього договору, а саме невиконання робіт та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі не виконання робіт у термін, встановлений п. 3.7 цього договору, замовник стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це підрядника.
Згідно з п. 16.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором, якщо таке невиконання обумовлено настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної дії).
Згідно з п. 16.2 договору під форс-мажорними обставинами (обставинами иепереробної дії) слід розуміти обставини, визначені ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України».
Відповідно до п. 16.3 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, через які не може виконувати свої договірні зобов'язання, повинна негайно (не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів) письмово повідомити іншу сторону про такі обставини та їх вплив на виконання відповідних зобов'язань.
Згідно з п. 16.4 договору неповідомлення або не своєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 16.5 договору належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості с сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо підрядник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, підрядник зобов'язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.
Згідно з п. 17.1 договору договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо виконання та оплати робіт, а також гарантійних зобов'язань на роботи, в межах строків, визначених умовами цього договору.
Відповідно до п. 20.9 договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.
29.12.2023 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" як виконавець уклали додаткову угоду № 1 /а.с. 82 у т.1/, відповідно до якої пункт 17.1. договору викладено у новій редакції: "Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.03.2024. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо виконання та оплати Робіт, а також гарантійних зобов'язань на Роботи, в межах строків, визначених умовами цього Договору."
Також пункт 3.7 договору викладено у новій редакції: "Підрядник зобов'язаний виконати роботи не пізніше 31.03.2024 р."
Відповідно до п. 3 додаткової угоди інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
Договір та додаткова угода підписані представниками сторін та завірені їх печатками.
25.12.2023 р. сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року № 1, підсумкову відомість ресурсів та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року на загальну суму 815924,42 грн. з ПДВ /а.с. 84 - 92 у т.1/.
24.06.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" надіслало на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" вимогу про термінове закінчення надання послуг за договором, у якому просило у строк до 01.09.2024 р. виконати роботи за договором /а.с. 105 - 106 у т.1/.
Доказів одержання такого листа ТОВ «СК Магнат» матеріали справи не містять.
25.09.2024 р. сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року № 2, підсумкову відомість ресурсів, загальновиробничі витрати на будову та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 року на загальну суму 3003505,78 грн. з ПДВ /а.с. 93 - 104 у т.1/.
02.09.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" претензію на суму 4211126,53 грн., у якій повідомило підрядника про порушення строку виконання робіт за договором, у зв'язку з чим просило сплатити 2889248,25 грн. пені та 1321878,28 грн. штрафу розрахованих на підставі п.11.3 договору /а.с. 110 - 113 у т.1/.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" отримало таку претензію 11.09.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 119 у т.1/, однак залишило таку претензію без реагування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач пояснив, що 18.03.2025 р. листом від 18.03.2025 р. № 156 у відповідності до п. 10.2.4. договору він/позивач відмовився від договору № ПЗ/ Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р.
Так, 18.03.2025 р. позивач направив відповідачу лист № 156 у якому з посиланням на норми ст. 849 ЦК України та умови п. 10.2.4 договору повідомив про відмову від договору № ПЗ/ Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р. /а.с. 75 у т.2/. Відповідач отримав такий лист 24.05.2025 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 76 у т.2/.
Отже, на умовах договору № ПЗ/Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р. між сторонами відбулись правовідносини з будівельного підряду.
Відповідно до норм ст.ст. 317, 318 ГК України та ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 319 ГК України та ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Згідно зі ст. 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до норм ст..230-231 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач виконував роботи з порушенням визначеного умовами договору строку виконання, про що свідчать підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками /а.с. 84 - 104 у т.1/.
Позивач у позові заявив про стягнення з ТОВ «СК Магнат» відповідно до умов п.11.3 договору 3437746,48 грн. пені, обрахованої за період з 01.04.2024 р. по 30.09.2024 р. та 1321878,28 грн. штрафу.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про наявність форс-мажорних обставин, пославшись на сертифікат Рівненської Торгово-Промислової Палати № 5600-24-1100 від 31.05.2024 р. та сертифікат Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати № 1200-24-2113 від 20.11.2024 р. /а.с. 171 - 172 у т.1/. Посилаючись на умови п. 16.5., 16.6. та 16.1. договору та на норми ст. 617 ЦК України відповідач заперечував застосування штрафних санкцій або іншої відповідальності, встановленої як договором, так і діючим законодавством України за несвоєчасне виконання робіт.
Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач звертав увагу суду першої інстанції на те, що розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення є надмірно великим та призведе до банкрутства відповідача /а.с. 3 - 8 у т.2/.
Суд першої інстанції встановив обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов у повному обсязі, зазначивши при цьому, що докази, подані відповідачем з метою доведення існування факту форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором № ПЗ/Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р., не доводять в повному обсязі такі обставини за відсутності інших.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується частково та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Так, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а саме:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Такі висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Колегія суддів зауважує, що сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 р. у справі № 905/342/23.
Оцінивши доводи відповідача про звільнення від відповідальності у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими і враховує наступне.
Так, поданий відповідачем сертифікат Рівненської Торгово-Промислової Палати № 5600-24-1100 від 31.05.2024 р. /а.с. 171 у т.1/ містить загальні посилання на повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України та її наслідки.
Сертифікат Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати № 1200-24-2113 від 20.11.2024 р. /а.с. 172 у т.1/ містить посилання на копію листа ТОВ «СК Магнат» № 26/03/24 від 26.03.2024 р., копії актів від 01.07.2024 р., 01.08.2024 р., 01.09.2024 р., 01.11.2024 р., які складені представниками ТОВ «СК Магнат» про періоди, коли не виконувалися роботи по договору № ПЗ/Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р. у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги, копії актів від 01.06.2024 р., 01.07.2024 р., 01.08.2024 р., 01.09.2024 р., 01.10.2024 р., які складені представниками ТОВ «СК Магнат» про періоди, коли не виконувалися роботи по договору № ПЗ/Т-23972/НЮ від 16.10.2023 р. у зв'язку із стабілізаційними та екстреними відключеннями світла.
Разом з тим, такі документи суду не надані і тому у суду відсутня можливість перевірити обґрунтованість складення таких актів як доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 20.9 договору сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку
Тому той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила як форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань, оскільки необхідним є доведення причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили та неможливістю виконати конкретне зобов'язання для конкретного випадку із наданням суду доказів в порядку ст.. ст. 74, 76-78 ГПК України.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що у сертифікаті Рівненської Торгово-Промислової Палати № 5600-24-1100 від 31.05.2024 р. /а.с. 171 у т.1/ зазначено про настання форс-мажорних обставин з 15.04.2024 р., а у сертифікаті Дніпропетровської Торгово-Промислової Палати № 1200-24-2113 від 20.11.2024 р. /а.с. 172 у т.1/ зазначено про настання форс-мажорних обставин з 01.06.2024 р., тому у відповідності до п. 16.3 договору відповідач мав повідомити позивача про такі обставини не пізніше 14 календарних днів, тоді як відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини, відповідно 04.06.2024 р. через 50 календарних днів від дати настання форс-мажорних обставин (15.04.2024 р.) /а.с. 173 - 174 у т.1/ та 28.11.2024 р. через 181 календарний день від дати настання форс-мажорних обставин (01.06.2024 р.) /а.с. 175 - 176 у т.1/, тобто із значним пропуском строку.
За таких обставин відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань, як це передбачено п. 16.4 договору.
З урахуванням вищевикладеного відсутні підстави для звільнення ТОВ «СК Магнат» від відповідальності за невиконання робіт у визначені договором строки з посиланням на настання форс-мажорних обставин.
Перевіривши розрахунки позивача на а.с. 11 - 12, колегія суддів зазначає, що розрахунки позивача відповідають умовам договору і встановленим обставинам, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всупереч нормам ст. 236 ГПК України не надав оцінки доводам відповідача про те, що розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є надмірно великим за конкретних обставин у справі.
Так, відповідно до норм ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.
Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Колегія суддів, з урахуванням пояснень скаржника щодо розміру штрафних санкцій та враховуючи баланс інтересів сторін, вважає за можливе зменшити суму заявлених позивачем пені та штрафу на 95 %.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, належних до стягнення підлягають стягненню з відповідача, який порушив строки виконання робіт, колегія суддів в першу чергу враховує стан виконання сторонами зобов'язань і відсутність відомостей про збитки позивача внаслідок прострочення виконання робіт.
Так, колегія суддів враховує, що відповідно до умов п.3.1, п.3.5 договору датою початку виконання робіт є день, наступний за днем надання замовником підряднику фронту робіт, передачі затвердженої проектно-кошторисної документації та отримання письмової рознарядки на початок виконання робіт за двостороннім актом, яка вважається дозволом на виконання робіт та є підтвердженням готовності замовника до приймання робіт. Натомість позивач всупереч наведеним умовам договору не передав відповідачеві/підряднику в обумовлені строки проєктно-кошторисну документацію та рознарядку, про що мав бути оформлений двосторонній акт.
Внаслідок такого прострочення позивача/замовника відповідач/підрядник ТОВ "СК Магнат" розпочав роботи значно пізніше, що призвело до укладення додаткової угоди про продовження строку виконання робіт до 31.03.2024 р. Натомість суду не надані докази передачі проектно-кошторисної документації та рознарядки, тоді як така передача із оформленням акту є дозволом на виконання робіт та датою початку виконання робіт.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання/передачі позивачем відповідачу проєктно-кошторисної документації та рознарядки на початок виконання робіт, як це передбачено п. 3.1 договору, колегія суддів оцінює як достовірні доводи відповідача про те, що ТОВ "СК Магнат" розпочало роботи за договором не 26.10.2023 р., як про це пояснює позивач, а значно пізніше саме внаслідок поведінки замовника.
Колегія суддів враховує, що відповідач ТОВ "СК Магнат" приступив до виконання робіт і виконав їх частково, що підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року № 1 на суму 815924,42 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року № 2 на загальну суму 3003505,78 грн. з ПДВ, які підписані обома сторонами без зауважень /а.с. 93 - 104 у т.1/.
Крім того, відповідач продовжував виконувати роботи після звернення позивачем до суду з даним позовом, про що свідчить підписаний сторонами без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року № 3 від 31.12.2024 р. на суму 3794058,01 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється на 45 робочий день з дати реєстрації податкової накладної на підставі підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника акту приймання-передачі закінчених робіт (акт приймання виконаних робіт), актів про приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.
Натомість позивач/замовник Акціонерне товариство "Українська залізниця" оплату за виконані роботи виконало частково - по акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року № 1 від 25.12.2023 р. на суму 815924,42 грн., що підтверджено випискою по особовому рахунку за 24.07.2024 р. /а.с. 16 у т.2/.
Невиконання оплати у строки, визначені п. 4.3 договору, за іншими двома актами № 2 від 25.09.2024 р. та № 3 від 31.03.2024 р. на загальну суму 6797563,79 грн. представник позивача в судовому засіданні пояснила утриманням коштів належних до перерахування підряднику з сум штрафних санкцій. Натомість сума заборгованості 6797563,79 грн. очевидно перевищує суму заявлених до стягнення штрафних санкцій 4759624,76 грн.
Колегія суддів критично оцінює такі пояснення представника позивача.
Так, матеріали справи не містять будь яких доказів про те, що позивач/замовник повідомляв відповідачеві про таке утримування суми штрафних санкцій з сум належних до перерахування підряднику, тоді як звернувся до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до п. 11.12 договору замовник має право утримувати суми штрафних санкцій з сум належних до перерахування підряднику.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням. Загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов'язань як притримання визначається ст. 594-597 ЦК України, і виходячи із системного аналізу наведених норм ЦК України, грошові кошти не можуть бути притримані, оскільки є засобом платежу за надані послуги відповідно до умов договору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Відтак, хоча договором сторони передбачили право відповідача притримати утримувати суми штрафних санкцій з сум належних до перерахування підряднику, але таке право кореспондується із обов'язком позивача негайно повідомити про застосовуване притримання коштів, що передбачено законом - ч. 1 ст. 595 ЦК України. Натомість таке повідомлення відбулось в усних поясненнях суду апеляційної інстанції.
Встановлено разом з тим, що позивач відповідно до умов п. 13.1 договору отримав 984 994,95 грн. банківської гарантії за рахунок забезпечення виконання договору, що підтверджується листом АТ «Комерційний банк «Глобус» № 1-1440 від 22.04.2024 р. /а.с. 17 у т.2/.
Таким чином, за відсутності відомостей про збитки позивача внаслідок прострочення виконання робіт судом встановлено одержання банківської гарантії за рахунок забезпечення виконання договору, що вже стало фінансовою компенсацією можливих втрат позивача. Враховано при цьому, що позивач також не виконав грошове зобов'язання перед відповідачем з оплати у визначені договором строки вартості виконаних та прийнятих позивачем робіт у загальній сумі 6797563,79 грн.
Колегія суддів враховує наведені обставини в їх сукупності та оцінює баланс інтересів обох сторін у спірних правовідносинах. При цьому колегія суддів керується правовою позицією, сформованою Конституційним Судом в рішенні від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, відповідно до якої наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Суд першої інстанції наведеним обставинам та поясненням відповідача оцінки не надав всупереч вимогам ч.5 ст.236 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що стягнення заявлених пені та штрафу у повному обсязі 4759624,76 грн. призведе до одержання невиправданих додаткових прибутків кредитора/позивача, тоді як тягар відповідних виплат відповідача у значній сумі 4759624,76 грн. штрафних санкцій вже не є стимулом до виконання робіт після припинення договору з ініціативи позивача, натомість може стати надмірним тягарем і унеможливити виконання боржником інших зобов'язань.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін керуючись ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу до 5 % загальної суми, що буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі з урахуванням мети застосування фінансових санкцій. Відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 171900,00 грн. пені та 66100,00 грн. штрафу, тоді як у стягненні 3265846,48 грн. та 1255778,28 грн. штрафу суд відмовляє.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 р. у справі № 906/1199/24 підлягає зміні відповідно до п.4 ч. 1 ст.277 ГПК України.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 р. у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 р. у справі № 905/2135/19, від 05.04.2023 р. у справі № 910/18718/21 і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" задоволити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 03.04.2025 р. у справі № 906/1199/24 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 13, код ЄДРПОУ 37065126) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд., 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд., 6, код ЄДРПОУ 40081221) 171 900,00 грн. пені, 66 100,00 грн. штрафу та 71394,37 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
3. Відмовити у стягненні 3 265 846,48 грн. пені та 1 255 778,28 грн. штрафу".
Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/1199/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 28.07.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.