Постанова від 08.07.2025 по справі 910/4656/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2025 р. Справа№ 910/4656/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

при секретарі судового засідання: Нагулко А. Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдар С.А., адвокат;

від відповідача: Підлипенський Д.В., адвокат;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 (повний текст складено 04.03.2025)

у справі № 910/4656/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Юнекс Банк»

про стягнення 315 225,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (далі - ТОВ "Укроборонекспорт", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) про стягнення на користь позивача 18 772,82 грн основного боргу у вигляді надмірно утриманої пені та 6 929,34 грн майнової шкоди у вигляді сплачених позивачем на користь банку-гаранта процентів за користування кредитом, а також стягнення на користь Акціонерного товариства "Юнекс Банк" суми забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив:

- на виконання умов Договору №4600008636 про закупівлю товарів від 14.11.2023 (далі - Договір) ним (позивачем) допущено прострочення поставки відповідачеві товару вартістю 2 346 604,02 грн на 12 днів (з 10.02.2024 та 21.02.202), що має наслідком виникнення у позивача за умовами Договору зобов'язання зі сплати на користь відповідача пені у розмірі 28 159,25 грн (2 346 604,02 грн х 0,1% х 12днів). Проте відповідач листом від 07.03.2024 за №ТОВВИХ-24-3533 надіслав позивачу Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору, відповідно до якого з належної до сплати позивачу суми вартості поставленого товару в розмірі 2 346 604,02 грн відповідачем було утримано 46 932,08 грн нарахованої пені. Отже, позивач вважає, що відповідачем утримано з позивача суму пені на 18 772,82 більшу, ніж передбачено умовами укладеного між ними Договору;

- на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач (принципал) надав відповідачу (бенефіціару) банківську гарантію №2023/1/1465/V від 26 жовтня 2023 року на суму 289 523,50 грн в забезпечення виконання договору, видану Акціонерним товариством "Юнекс Банк" (гарантом);

-умовами Договору не передбачено такого виду відповідальності за порушення строків поставки товару або недопоставку товарів, як не повернення банківської гарантії та/або звернення до гаранта з вимогою щодо сплати гарантійного платежу за банківською гарантією;

-відповідач в порушення умов Договору звернувся до банку-гаранта з вимогою про виплату гарантійного платежу за банківською гарантією забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн, про що позивачу стало відомо з листа гаранта від 14.02.2024 №25.3-1248;

- сума гарантійного платежу за банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26 жовтня 2023 року у розмірі 289 523,50 грн безпідставно була перерахована банком-гарантом відповідачу 08.03.2024;

-за умовами пункту 7.19 Договору відповідач зобов'язаний повернути гаранту отримане в порушення умов Договору забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26 жовтня 2023 року у розмірі 289 523,50 грн не пізніше 01.04.2024 (протягом 5 банківських днів з дня граничної дати оплати, якою за визначенням позивача є 25.03.2024);

- відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором, ні 01.04.2024, ні на вимогу позивача, пред'явлену листом №61/04/1 від 01.04.2024, не повернув банку-гаранту забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50грн і листом від 04.04.2024 за №ТОВВИХ-24-5146 відмовив у задоволенні такої вимоги позивача;

-оскільки відповідач не повернув банку-гаранту забезпечення виконання договору в сумі 289 523,50 грн, позивач був вимушений сплатити банку-гаранту проценти за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 31.03.2024 у розмірі 6 929,34 грн, що підтверджується листом-рахунком від 01.04.2024 та платіжною інструкцією від 04.04.2024 №184;

- вимога відповідача про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26 жовтня 2023 року у розмірі 289 523,50 грн як така, що суперечить статтям 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є недійсною (такою, що не підлягає виконанню), тому у відповідності до приписів статті 216 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути банку-гаранту суму забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн та в порядку, передбаченому статті 611 ЦК України, відшкодувати позивачу сплачені ним проценти за користування кредитом у розмірі 6 929,34 грн;

-не здійснення відповідачем повернення позивачу надмірно утриманої пені в розмірі 18 772,82 грн та не відшкодування відповідачем позивачу сплачених ним процентів за користування кредитом у розмірі 6 929,34 грн, а також не здійснення відповідачем повернення банку-гаранту всупереч умовам Договору стягнутого забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн - порушує права та законні інтереси позивача як учасника господарськиї відносин і наносить збитки позивачу.

Відповідач заперечив позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними з огляду на таке:

-відповідно до умов Договору заявка на поставку № 1 вважається отриманою позивачем 07.12.2023, а тому товар мав бути ним поставлений не пізніше 05.02.2024, фактично позивачем здійснено поставку 753 штук протигазів на суму 1 955 503,35 грн (без ПДВ) лише 26.02.2024, тобто з простроченням на 20 календарних днів, тому пеня, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача, складає 46 932,08 грн;

-у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов Договору в частині дотримання строків поставки в межах спірних правовідносин настав гарантійний випадок, тому стягнення коштів за банківською гарантією №2023/1/1465/V від 26.10.2023 є правомірним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 задоволено клопотання ТОВ "Укроборонекспорт" та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Юнекс Банк" (далі - АТ "Юнекс Банк", третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові у повному обсязі, суд першої інстанції встановив обставини та дійшов таких висновків:

-з огляду на дату отримання позивачем у визначеному пунктом 5.3 Договору порядку заявки на поставку товару (07.12.2023), погоджені строки поставки (до 05.02.2024) та з урахуванням Акта приймання товарів за кількістю та якістю №24-042, відповідно до якого товар прийнятий 26.02.2024, позивачем поставлено товар у кількості 753 шт. згідно видаткової накладної №44 від 22.02.2024 на загальну суму 2 346 604,02 із простроченням на 20 календарних днів, отже за порушення позивачем строків поставки товару відповідач правомірно на підставі пункту 7.4 Договору нарахував пеню у розмірі 46 932,08 грн, яку у відповідності до вимог пункту 7.10.1 Договору мав право утримати із суми, що підлягала виплаті позивачу;

-позивачем не надано доказів на підтведження порушення відповідачем як умов Договору про закупівлю товару, так і неправомірного звернення до гаранта на підставі Договору банківської гарантії з вимогою про сплату забезпечення виконання договору;

-уклавши Договір банківської гарантії з АТ "Юнекс Банк", позивач повністю погодився з усіма його умовами, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитом;

-позивачем не доведено понесення ним збитків, а також про наявність причинного зв'язку між зверненням відповідача до гаранта про сплату забезпечення виконання договору та сплаченими відсотками за користування кредитними коштами, отже у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення як необхідної умови для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 6 929,34 грн;

- саме по собі звернення відповідача до банку-гаранта з вимогою про сплату банківської гарантії не доводить порушення прав позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем суми грошових коштів у розмірі 289 523,50 грн як на користь гаранта, так і на користь відповідача;

-у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн не на свою користь, а на користь АТ "Юнекс Банк" (гаранта), що суперечить вимогам статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не може свідчити про порушення прав чи інтересів позивача на момент звернення з цим позовом до господарського суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Укроборонекспорт" 20.03.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; стягнути з відповідача на користь позивача 18 772,82 грн основного боргу, з яких 18 772,82 грн сума надмірно утриманої пені; стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 6 929,34 грн, з яких 6 929,34 грн проценти за користування кредитом; стягнути з відповідача на користь позивача суму забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не врахував:

- висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №910/5723/18 і у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, згідно з якими необгрунтоване звернення відповідача (бенефіціара) до третьої особи (гаранта) з вимогою про сплату грошової суми є правопорушенням, яке стосується прав апелянта (принципала), оскільки здійснення платежу за вимогою відповідача надає банку-гаранту звернутися до позивача (принципала) з регресними вимогами;

-обраний спосіб судового захисту, а саме звернення принципала (позивача, апелянта) до бенефіціара (відповідача) з позовною вимогою про сплату на користь гаранта (третьої особи) суми гарантійного платежу за банківською гарантією забезпечення виконання договору є ефективним, оскільки не потребує додаткових звернень до суду, а саме спочатку звернення гаранта до суду з регресними вимогами до принципала щодо сплати суми банківської гарантії, сплаченої бенефіціару, і наступного звернення принципала до суду з вимогою до бенефіціара про повернення коштів у розмірі суми банківської гарантії, стягнутих з принципала на користь гаранта;

-позивач (апелянт) свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі;

-умовами Договору не передбачений такий вид відповідальності за порушення строків поставки товару, як не повернення банківської гарантії та/або звернення до гаранта з вимогою щодо сплати гарантійного платежу за банківською гарантією;

-наявний безпосередній зв'язок між виконанням позивачем своїх зобов'язань як постачальника щодо поставки товару, хоча і з порушенням строків визначених змістом зобов'язання, та правом на повернення суми забезпечення виконання договору поставки після настання вказаних обставин, що прямо встановлено пунктом 7.19 Договору;

-відповідач в порушення своїх зобов'язань у відповідності до пункту 7.19 Договору 01.04.2019 не повернув гаранту (третій особі) забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50грн;

-сума потиправно неповернутої відповідачем гарантії обліковується у банку-гаранта на рахунку обліку кредитної заборгованості позивача і на неї третьою особою з 08.03.2024 нараховуються відсотки, які позивач був вимушений сплатити гаранту у розмірі 6 929,34 грн, тому сплачені позивачем вказані проценти є майновою шкодою, яку відповідач зобов'заний відшкодувати позивачу;

-здійснений відповідачем розрахунок пені не відповідає умовам Договору, оскільки відповідач не тільки розпочав нарахування пені раніше передбаченого Договором терміну (05.02.2024 замість 10.02.2024), але й неправильно визначив дату припинення такого нарахування (25.02.2024 замість 21.02.2024), що призвело до утримання відповідачем з позивача суму пені на 18 772,82 грн більше, ніж передбачено умовами Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Укроборонекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі № 910/4656/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укроборонекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2025 о 15 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4656/24.

03.04.2025 матеріали справи № 910/4656/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Укроборонекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Укроборонекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/4656/24, розгляд справи призначено на 23.06.2025 о 15 год 00 хв.

У судовому засіданні 23.06.2025 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву у справі №910/4656/24 до 10 год 30 хв 08.07.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.

Позиція інших учасників справи.

09.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

За твердженням відповідача, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні надано належну оцінку обставинам справи, зокрема факту наявності неналежного виконання Договору позивачем, наявності підстав для нарахування штрафних санкцій і застосування оперативно-господарських санкцій, а також правильно встановлено факт настання гарантійного випадку та правомірності отримання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" суми банківської гарантії.

07.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від АТ "Юнекс Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить відмовити позивачу у задоволенні вимог апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, оскільки, за твердженням третьої особи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому АТ "Юнекс Банк" посилається на висновки Верховного Суду, відповідно до яких правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 у справі №910/3500/19).

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.07.2024 з'явилися представники позивача та відповідача.

Третьою особою 20.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заяву в порядку, передбаченому частиною 3 статті 196 ГПК України, про розгляд справи за відсутності її представника. Також у цій заяві третя особа повідомила суд, що нею підтримується позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, з проханням відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 14.11.2023 за результатами проведеної процедури публічної закупівлі № UA-2023-10-03-009472-a між ТОВ "Укроборонекспорт" (постачальник) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) було укладено Договір № 4600008636 про закупівлю товарів (далі - Договір).

За укладеним Договором сторонами узгоджено такі умови:

- постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця Індивідуальне обмундирування (Протигази) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1);

-найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, отрок поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (пункт 1.2);

-ціна цього Договору становить 4 825 133,10 грн (чотири мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч сто тридцять три гривні 10 копійок), крім того ПДВ 965 026,62 грн (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч двадцять шість гривень 62 копійки). Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 5 790 159,72 грн (п'ять мільйонів сімсот дев'яносто тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 72 копійки) (пункт 3.1);

- розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього Договору, на умовах визначених цим Договором (пункт 4.1);

- покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки ( пункт 4.2);

- постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, яка є Додатком 1 до цього Договору. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки товару не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають та підписують додаткову угоду. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України (пункт 5.1);

- відвантаження постачальником не вказаних у Специфікації товарів не допускається. Відвантажені постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем. Дозволяється поставка товару, передбаченого Додатком 1 до цього Договору, окремими партіями в різні проміжки часу, з урахуванням умов п. 5.1 цього Договору. Оплаті підлягає кожна окрема партія товару (пункт 5.2);

- поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно Специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього Договору. Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - Заявка) від покупця, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання Заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур'єром під розписку. До моменту отримання оригіналу Заявки постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов'язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами (пункт 5.3);

- датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару)(пункт 5.8):

- видаткової накладної (підпункт 5.8.1);

- документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: завірені постачальником копії Сертифікатів про експертизу зразка, Декларації про відповідність (підпункт 5.8.2);

- документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар (підпункт 5.8.3);

- товарно-транспортної накладної (підпункт 5.8.4);

- рахунку-фактури (підпункт 5.8.5);

- документу про експлуатацію товарів: паспорт, настанова (підпункт 5.8.6);

- інших, необхідних документів: Декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, складена виробником або його уповноваженим представником; сертифікат(и) експертизи типового зразка (модуль В) (з усіма додатками та доповненнями), виданий(і) призначеним органом, що підтверджує(ють) відповідність засобу індивідуального захисту суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я, встановленим Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771 (підпункт 5.8.7);

- за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором (пункт 7.4);

- зобов'язання постачальника, встановлені даним Договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно (пункт 7.10):

- покупець має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених цим Договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу постачальника вказану в умовах цього Договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника (підпункт 7.10.1);

- відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі "Індивідуальне обмундирування (Протигази)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2023-10-03-009472-a, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 03 жовтня 2023 року, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 289 507,99 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сім гривень 99 копійок), що становить 5% (п'ять відсотків) ціни цього Договору (пункт 7.13);

- термін (строк) дії Гарантії - до "04" лютого 2025 року включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього Договору постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього Договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої Гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язання постачальником за цим Договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього Договору (пункт 7.15);

- забезпечення виконання Договору повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов Договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин (пункт 7.19);

-повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) постачальнику або баку-гаранту у разі надання постачальником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі (пункт 7.19.1);

-повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта (пункт 7.19.2);

-моментом належного виконання зобов'язання покупця щодо повернення оригіналу банківської гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) покупця (пункт 7.19.3);

- сторони погоджують, що первинний Електронний документ (акт виконаних робіт/наданих послуг, видаткова накладна тощо) складається в момент здійснення господарської операції. Дата складання, зазначена як обов'язковий реквізит в первинному електронному документі, вважається датою належним чином оформленого первинного документа для цілей бухгалтерського та податкового обліку, за умови його підписання стороною, яка отримала цей Електронний документ. Датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ та складання податкової накладної буде вважатися дата складання первинного документа, який містить відомості про господарську операцію, незалежно від дати накладання сторонами КЕП (пункт 13.9);

-цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1).

Специфікацією, що є Додатком 1 до Договору, сторони погодили: найменування товару - протигази фільтруючі Defender m50 у кількості 1858 шт. (компл.) на загальну вартість 5 790 159, 72 грн з ПДВ; строк поставки - 60 календарних днів з дати отримання постачальником заявки; місце поставки - м. Боярка, Київська область.

На виконання умов Договору, 26.10.2023 між позивачем (принципал) та АТ "Юнекс Банк" (гарант) укладено Договір на приєднання № 2023/1/1465/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ "Юнекс Банк" (про надання гарантії) (далі - Договір на приєднання), відповідно до пункту 1.1 якого гарант надає принципалу гарантію на наступних умовах:

вид гарантії - гарантія забезпечення виконання договору;

сума гарантії - 289 513,50 грн;

забезпечення - поручителем виступає: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ;

бенефіціар - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України";

договір або інший правочин, який згідно із законодавством України має силу договору, або посилання на реквізити тендерної документації про проведення торгів, де передбачено основне зобов'язання - Тендерна документація для процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: "Індивідуальне обмундирування (Протигази)", затверджена Рішенням уповноваженої особи (протокол №23-1210 від 03.10.2023) зі змінами, внесеними згідно протоколу №23-1210-зм від 10.10.2023;

номер закупівлі - UA-2023-10-03-009472-а;

строк дії гарантії - до 04.02.2025 включно.

Пунктом 1.4 Договору на приєднання встановлено, що у випадку сплати гарантом бенефіціару суми гарантії або її частини за рахунок власних коштів, заборгованість принципала, з дня такої сплати, обліковується на рахунку обліку кредитної заборгованості та на неї нараховуються відсотки за користування кредитом, у розмірі 0,1 % від суми фактично сплачених гарантом на користь бенефіціара коштів за кожний день заборгованості, з фактичного дня сплати гарантом коштів бенефіціару по день, що передує дню погашення заборгованості.

Гарант після отримання комісійної винагороди, вказаної в пункті 1.3, надає принципалу гарантію (оформлену належним чином) для передачі її бенефіціару (пункт 1.5 Договору на приєднання).

Відповідно до пункту 1.6 Договору на приєднання гарантія, що надається гарантом, становить невід'ємну частину цього Договору на приєднання. Принципал, підписуючи Договір на приєднання, гарантує та засвідчує, що умови гарантії, яка надається гарантом на підставі цього Договору на приєднання, йому відомі та він повністю з ними згоден.

АТ "Юнекс Банк" (гарантом) 26.10.2023 на виконання умов Договору на приєднання видана Банківська гарантія №2023/1/1465/V на забезпечення виконання договору (далі - Банківська гарантія), за змістом якої:

- повна (максимальна) сума - 289 513,50грн;

- гарант зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT банка-гаранта, сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обгрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором;

-гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 04 лютого 2025 року;

-фома представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу банка-гаранта;

- повернення принципалу цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї Банківської гарантії;

-дострокове припинення цієї Банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара;

-ця гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.

У відповідності до узгоджених умов за Договором відповідачем на електронну поштову адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) 07.12.2023 направлено заявку № 1 на поставку товарів у кількості 1857 шт. (вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023), за адресою: 08151, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49.

Направлення позивачу оригіналу заявки № 1 на поставку товарів (вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: опису вкладення в цінний лист за № 0306506308951 з відбитком календарного штемпеля відділення зв'язку АТ "Укрпошта" від 06.12.2023; конверту із штрих-кодом відправлення 0306506308951 та зазначенням адреси одержувача - позивача; відстеження зазначеного поштового відправлення за номером 0306506308951, яке свідчить про його прийняття - 06.12.2023 та вручення адресату -11.12.2023.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару у кількості 1858 шт. на загальну суму 5 790 159,72 грн, позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні №165 від 23.11.2023 на загальну суму 3 116,34 грн, №194 від 26.12.2023 на загальну суму 934 902,00 грн, № 5 від 16.01.2024 на загальну суму 2 505 537,36 грн, № 44 від 22.02.2024 на загальну суму 2 346 604,02 грн.

Відповідач посилаючись на умови пункту 5.8 Договору, за яким передбачено, що датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених у підпунктах 5.18.1-5.18.7 пункту 5.18 Договору документів, надав до матеріалів справи копії:

Актів невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості:

-№1605 від 24.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно до службової записки №165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами огляду товару комісією висловлені зауваження щодо якості, комплектності та пакування, які полягають, зокрема, у неможливості встановлення технічної характеристики товару, його технічнічній невідповідності та відсутності необхідної документації. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;

-№1610 від 29.11.2023 щодо проведеної перевірки взірців товару відповідно видаткової накладної №165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за результатами повторного огляду товару разом з представниками ТОВ "Укроборонекспорт" зауваження, вказані в Акті невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості №1605 від 24.11.2023 згідно видаткової накладної №165 від 23.11.2013 не були усунуті, а саме стосовно технічної невідповідності. За висновком комісії товар не підлягає оприбуткуванню;

Актів приймання товарів за кількістю та якістю:

-№1619 від 29.11.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно до видаткової накладної №165 від 23.11.2023 в кількості 1 шт., за висновком комісії: зауваження, вказані в Акті №1610 від 29.11.2023, усунуто; товар підлягає оприбуткуванню;

-№ 1672 від 28.12.2023 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної №194 від 26.12.2023 в кількості 300 шт., які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;

-№24-010 від 22.01.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної №5 від 16.01.2024 в кількості 804 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню;

-№24-042 від 26.02.2024 щодо перевірки ТМЦ відповідно видаткової накладної №44 від 22.02.2024 в кількості 753 шт. (компл.), які за висновком комісії підлягають оприбуткуванню.

З огляду на вказані обставини та умови пунктів 5.3, 5.8 Договору і Специфікації до Договору, відповідач вважав, що позивачем допущено прострочення з поставки товару у кількості 753 шт. на загальну суму 2 346 604,02 грн, так як товар за умовами Договору мав бути поставлений у строк 60 календарних днів з дати отримання заявки (07.12.2023), тобто не пізніше 05.02.2024, а фактична поставка зазначеної кількості товару відбулася 26.02.2024, що підтверджується складеним та підписаним відповідачем Актом приймання товарів за кількістю та якістю №24-042 від 26.02.2024.

У зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за Договором, тобто настанням гарантійного випадку, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 13.02.2024 звернулось до банку-гаранта з Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26.10.2023 у розмірі 289 513,50 грн.

Банк-гарант направив позивачу (принципалу) повідомлення-вимогу за вих. № 25.3-1248 від 14.02.2024, відповідно до якої просив перерахувати в строк не пізніше 19.02.2024 грошові кошти в сумі 289 513,50 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно з пред'явленою ним Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26.10.2023.

Докази перерахування ТОВ "Укроборонекспорт" грошових коштів у сумі 289 513,50 грн на вимогу АТ "Юнекс Банк" у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що ТОВ "Укроборонекспорт" допущено прострочення поставки товару за Договором на 20 календарних днів, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 28.02.2024 направлено на електронну адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com) вимогу за №ТОВВИХ-24-3095 про сплату у строк до 06.03.2024 нарахованої пені у розмірі 46 932,08 грн (2 346 604,02 грн х 0,1% х 20 календарних днів).

Доказів виконання позивачем у добровільному порядку пред'явленої відповідачем вимоги про сплату пені у заявленому розмірі матеріали справи не містять.

04.03.2024 позивач надіслав відповідачу лист за вих. № 54/03/1 "Щодо надання інформації", в якому звернувся з проханням відкликати Вимогу щодо сплати повної суми банківської гарантії та повернути забезпечення виконання договору (Банківську гарантію №2023/1/1465/V від 26.10.2023), а також здійснити оплату вартості поставленого товару у загальній сумі 2 346 604,02 грн у порядку визначеному пунктом 4.2 Договору.

У відповідь на лист за вих. № 54/03/1 від 04.03.2024 відповідач надіслав позивачу лист за вих. № ТОВВИХ-24-3401 від 05.03.2024, відповідно до якого наполягав на правомірності стягнення гарантійного платежу на підставі Банківської гарантії у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов Договору в частині дотримання строків поставки.

Відповідач надіслав на електронну адресу позивача Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору від 14.11.2023 №4600008636 (лист від 07.03.2024 за №ТОВВИХ-24-3533), в якому зазаначив, що станом на 07.03.2024 позивачем не виконано направлену раніше письмову Вимогу від 28.02.2024 №ТОВВИХ-24-3095 про сплату штрафних санкцій (пені), у зв'язку з чим відповідач повідомляє про застосування до позивача оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 7.10.1 Договору, та утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 46 932,08 грн із суми грошових коштів 2 346 604,02 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі видаткової накладної від 22.02.2024 №44.

Банком-гарантом 08.03.2024 на виконання умов Банківської гарантії №2023/1/1465/V від 26.10.2023 було здійснено перерахування на рахунок бенефіціара (відповідача) суму гарантійного платежу у розмірі 289 513,50грн, що підтверджується платіжною інструкцією №214 від 08.03.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.

В цей же день, 08.03.2024, банк-гарант надіслав на адресу позивача (принципала) листом за вих. №25.3-1835 повідомлення про сплату вимоги бенефіціара по банківській гарантії, в якому поінформував позивача про належне виконання ним умов Банківської гарантії та здійснене перерахування бенефіціару (відповідачу) коштів в сумі 289 513,50 грн, а також повідомив про те, що з 08.03.2024 нараховуватиме принципалу (позивачу) відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, передбаченому пунктом 1.4. Договору на приєднання (надання банківської гарантії). У зазначеному листі банк-гарант вказував на необхідність відшкодування принципалом (позивачем) банку в повному обсязі фактично сплаченої суми за Банківською гарантією та інші витрати, пов'язані з цією гарантією, у строк вказаний у повідомленні, але не пізніше ніж через 90 днів після здійснення гарантом платежу на користь бенефіціара.

Оплату поставленого за Договором товару відповідач здійснив декількома платежами, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій, зокрема: 13.02.2024 в сумі 3 116,34 грн; 13.02.2024 в сумі 934 902,00 грн; 20.02.2024 в сумі 2 505 537,36 грн; 28.03.2024 в сумі 2 299 671,94 грн.

Позивач 01.04.2024 звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 61/04/1, в якій:

- не погоджуючись із здійсненим відповідачем розрахунком пені та утриманям з нього пені у розмірі на 18 772,82 грн більше, ніж передбачено умовами Договору, просив перерахувати йому суму надмірно утриманої пені у розмірі 18 772,82 грн. При цьому, як убачається зі змісту вказаної вимоги, позивач наполягає на тому, що заявка на поставку товарів була отримана ним 11.12.2023, отже строк поставки товару в 60 календарних днів з дати отримання постачальником заявки закінчується - 09.02.2024. Тобто, за твердженням позивача, пеня підлягає нарахування за період з 10.02.2024 до 21.02.2024 (видаткова накладна №44 від 22.02.2024, за якою здійснена поставка товару в кількості 753 шт. на загальну суму 2 346 604,02 грн), і складає 28 159,25 грн (2 346 604,02 грн х 0,1% х 12 днів);

- посилаючись на виконання ним своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі і на відсутність в Договорі такого виду відповідальності за порушення строків поставки як звернення до гаранта з вимогою щодо сплати гарантійного платежу за банківською гарантією, просив повернути банку-гаранту забезпечення виконання договору у розмірі 289 513,50 грн, як отримане в порушення умов Договору.

За результатами розгляду зазначеної вимоги (вих. № 61/04/1 від 01.04.2024) відповідач листом за вих. № ТОВВИХ -24-5146 від 04.04.2024 повідомив позивача про коректність здійсненого ним розрахунку пені, сума якої визначена із врахуванням умов укладеного між сторонами Договору. Крім того, відповідач звернув увагу на положення пункту 7.19 Договору, відповідно до яких обов'язок покупця повернути забезпечення виконання договору встановлений за умови повного та належного виконання постачальником умов Договору, а оскільки позивач неналежно виконав умови Договору забезпечення виконання Договору не повернуто.

04.04.2024 позивач сплатив проценти за користування кредитом згідно з листом-розрахунком банку-гаранта від 01.04.2024 (Інформація про проценти за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 31.03.2024) у сумі 6 929,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 184 від 04.04.2024.

Вважаючи, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на підставі повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору (№ТОВВИХ-24-3533 від 07.03.2024) утримало суму пені, яка на 18 772,82 грн є більшою, ніж передбачено умовами Договору, неправомірно пред'явило вимогу банку-гаранту та безпідставно отримало гарантійний платіж за Банківською гарантією у розмірі 289 513,50 грн, який повинно було повернути не пізніше 01.04.2024, але у вказаний строк не здійснило повернення вказаної суми на адресу банка-гаранта, у зв'язку з чим позивачем сплачено на користь банка-гаранта проценти за користування кредитом у розмірі 6 929,34 грн у відповідності до приписів пункту 1.4 Договору на приєднання (надання банківської гарантії), ТОВ "Укроборонекспорт" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі та просило стягнути з відповідача на свою користь 18 772,82 грн надмірно утриманої пені та 6 929,34 грн майнової шкоди у вигляді сплачених процентів за користування кредитом, а також стягнути з відповідача на користь АТ "Юнекс Банк" суму забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції Договір, на підставі якого виник спір між сторонами у даній справі, є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статями 173, 174, 175 ГК України, статями 11, 202, 509 ЦК України, і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.

Під виконанням зобов'зання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.

Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем на електронну адресу позивача (ukrboronexport.ltd@gmail.com), що погоджена сторонами у пункті 14.12.2. Договору, 07.12.2023 направлено заявку № 1 на поставку товарів у кількості 1857 шт. (вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023), за адресою: 08151, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49, що підтверджується наявними в матеріалах справи скриншотом електронної пошти відповідача та наданим відповідачем разом з відзивом на позов електронним документом - листом за вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023, підписаним представником відповідача за допомогою КЕП.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що за узгодженими сторонами умовами у пункті 5.3 Договору датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем, до моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов'язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Крім того, матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем обов'язку і в частині направлення позивачу оригіналу заявки № 1 на поставку товарів (вих. № ТОВВИХ-23-17634 від 06.12.2023) у відповідності до вимог пункту 5.3 Договору, а саме: поштою цінним листом (з описом вкладення). Наявні у справі докази, надані позивачем, свідчать про надіслання відповідачем на адресу позивача 06.12.2023 оригіналу заявки №1 і вручення поштового відправлення адресату 11.12.2023.

Таким чином, у відповідності до умов пункту 5.3 Договору заявка № 1 на поставку товару отримана позивачем - 07.12.2023, що відповідає даті надіслання відповідного електронного повідомлення відповідачем позивачу.

Отже, за досліджених та встановлених обставин, враховуючи умови Договору та Специфікації, що є Додатком 1 до Договору, позивач повинен був здійснити поставку товару у строк до 05.02.2024.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 5 790 159,72 грн окремими партіями за видатковими накладними: №165 від 23.11.2023 на загальну суму 3 116,34 грн, №194 від 26.12.2023 на загальну суму 934 902,00 грн, № 5 від 16.01.2024 на загальну суму 2 505 537,36 грн, № 44 від 22.02.2024 на загальну суму 2 346 604,02 грн.

Суд першої інстанції при дослідженні та встановленні обставин щодо виконання позивачем обов'язку з поставки товару правомірно виходив зі змісту пункту 5.8 Договору, за яким датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі пакету документів, до якого входить, зокрема, й видаткова накладна.

Отже, з огляду на погоджені строки поставки та з урахуванням підписаного відповідачем 26.02.2024 Акта приймання товарів за кількістю та якістю № 24-042, за яким товар за видатковою накладною №44 від 22.02.2024 у кількості 753 шт. прийнято без зауважень та застережень, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем поставлено товар у кількості 753 шт. згідно видаткової накладної № 44 від 22.02.2024 на загальну суму 2 346 604,02 грн із простроченням на 20 календарних днів (з 06.02.2024 по 25.02.2024). Тобто, позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у повному обсязі, але з порушенням встановленого Договором строку.

Відповідач здійснив оплату за поставлений за Договором товар у загальній сумі 5 743 227,64 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій.

Іншу частину коштів, у сумі 46 932,08 грн, що підлягали сплаті за товар відповідач утримав відповідно до пункту 7.10.1. Договору, про що надіслав позивачу повідомлення за вих. № ТОВВИХ-24-3533 від 07.03.2024 про застосування оперативно-господарської санкції за невиконання обов'язку зі сплати пені за порушення строків поставки товару.

За приписами статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК Україи розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 7.4 Договору сторонами погоджено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим Договором.

Як убачається з матеріалів справи, за порушення позивачем строків поставки товару на 20 календарних днів відповідач нарахував пеню у розмірі 46 932,08 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений розрахунок є арифметично правильним, а пеня за порушення строків поставки товару у розмірі 46 932,08 грн нарахована правомірно, у відповідності до умов укладеного сторонами Договору.

Позивачем не спростовано встановлених обставин щодо порушення ним строку поставки товару на 20 календарних днів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором.

Як передбачено пунктом 7.10.1 Договору, сторони узгодили, що зобов'язання постачальника, встановлені даним Договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені статтею 236 ГК України, зокрема, але не виключно: покупець має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених цим Договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу постачальника вказану в умовах цього договору, про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.

Статтею 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлених у частині 1 статті 236 ГК України, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 236 ГК України).

Згідно зі статею 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Докази звернення відповідача до суду з позовною заявою про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої відповідачем на підставі пункту 7.10.1 Договору, в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на погодження сторонами у Договорі такої оперативно-господарської санкції як утримання покупцем суми нарахованих штрафних санкцій з сум, які підлягають виплаті постачальнику, суд першої інстанції правомірно виснував про те, що утримана відповідачем сума пені у розмірі 46 932,08 грн відповідає умовам Договору, а отже доводи позивача в частині стягнення з відповідача надмірно утриманої суми пені у розмірі 18 772,82 грн є необгрунтованими, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог у цій частині позову відсутні.

Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі про неправомірну відмову судом першої інстанції у відшкодуванні сплачених ним процентів за користування кредитом в сумі 6 929,34 грн за рахунок відповідача.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначав, що оскільки сума потиправно неповернутого відповідачем гарантійного платежу обліковується у банку-гаранта на рахунку обліку кредитної заборгованості позивача і на неї третьою особою з 08.03.2024 по 31.03.2024 нараховувалися відсотки, які позивач був вимушений сплатити банку-гаранту у розмірі 6 929,34 грн, тому сплачені позивачем вказані проценти є майновою шкодою, яку відповідач зобов'заний відшкодувати позивачу.

За приписами пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'зку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Як вже зазначалося, позивач визначав, що збитками у даних спірних правовідносинах є сума сплачених ним процентів банку-гаранту у розмірі 6 929,34 грн на підставі пункту 1.4 Договору на приєднання (надання банківської гарантії), яку позивач сплатив у зв'язку з не поверненням відповідачем банку-гаранту забезпечення виконання договору у розмірі 289 513,50 грн.

З матеріалів справи та тверджень позивача убачається, що ним сплачені на вимогу банку-гаранта проценти за користування кредитом в сумі 6 929,34 грн, які нараховані йому за період з 08.03.2024 по 31.03.2024.

Водночас, вказуючи, що вказані проценти позивач вимушений був сплатити через протиправне не повернення відповідачем суми гарантійного платежу на адресу банка-гаранта, позивач у позовній заяві (пункти 12, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4) та в апеляційній скарзі (пункти 14, 14.1, 14.2, 14.3, 14.4) зазначає, що відповідач у відповідності до умов пункту 7.19 Договору був зобов'язаний повернути банку-гаранту отримане забезпечення виконання договору у розмірі 298 513,50 грн не пізніше 01.04.2024 (протягом п'яти банківських днів з дня граничної дати оплати).

Тобто, за викладеними обгрунтуваннями позивача, до 01.04.2024 дії (бездіяльність) відповідача щодо не повернення отриманого забезпечення виконання договору за Банківською гарантією не носять характеру протиправного, оскільки строк виконання такого зобов'язання (повернення гарантійного платежу) у період, за який нараховані і сплачені позивачем проценти за користування кредитом (з 08.03.2024 по 31.03.2024), ще не настав, таке зобов'язання, за доводами самого позивача, не можна вважати простроченим.

Отже, позивачем не доведено як протиправної поведінки відповідача у період з 08.03.2024 по 31.03.2024, так і розміру шкоди, наявність яких, серед всіх чотирьох умов, є необхідними для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Відсутність будь-якої із чотирьох загальних умов виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем як умов Договору, так і неправомірного звернення до банку-гаранта на підставі Договору на приєднання (про надання гарантії) з вимогою про сплату запезпечення виконання договору, оскільки на момент такого звернення (13.02.2024) з боку позивача мало місце неналежне виконання ним умов Договору в частині поставки товару в повному обсязі, а на момент перерахування банком-гарантом гарантійного платежу (08.03.2024) - неналежне виконання позивачем умов Договору, яке полягало у порушенні строку поставки. Відповідно до умов Банківської гарантії, виданої на підставі Договору на приєднання, нею забезпечувалося як невиконання, так і неналежне виконання принципалом (позивачем) своїх зобов'язань за Договором перед бенефіціаром (відповідачем).

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 1.4 Договору на приєднання (про надання гарантії) встановлено, що у випадку сплати гарантом бенефіціару суми гарантії або її частини за рахунок власних коштів, заборгованість принципала, з дня такої сплати, обліковується на рахунку обліку кредитної заборгованості та на неї нараховуються відсотки за користування кредитам, у розмірі 0,1 % від суми фактично сплачених гарантом на користь бенефіціара коштів за кожний день заборгованості, з фактичного дня сплати гарантом коштів бенефіціару по день, що передує дню погашення заборгованості.

Таким чином, уклавши Договір на приєднання (про надання гарантії) з АТ "Юнекс Банк", позивач повністю погодився з усіма умовами, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитом.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено понесення ним збитків, протиправної поведінки відповідача як при зверненні до банку-гаранта з вимогою про сплату запезпечення виконання договору, так і щодо не повернення гарантійного платежу у період з 08.03.2024 по 31.03.2024, причинного зв'язку між зверненням відповідача до гаранта з вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією, неповерненням зазначеного забезпечення виконання договору у спірний період та сплаченими позивачем відсотками за користування кредитними коштами за період з 08.03.2024 по 31.03.2024, а отже наявності у діях відповідача повного складу правопорушення як необхідної умови для покладання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суд пешої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 6 929, 34 грн.

Щодо аргументів скаржника про необгрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь банку-гаранта, який у даній справі має статус третьої сторони, суми забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн.

За змістом частини 1 статі 546 ЦК України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини 1 статті 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (далі - Положення №639).

Відповідно до підпунктів 7, 8 п. 2 розділу І вказаного Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку; Гарантійний випадок - одержання гарантом/контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Згідно зі статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, 26.10.2023 між позивачем (принципалом) та АТ "Юнекс Банк" (гарантом) укладено Договір про приєднання № 2023/1/1465/V, відповідно до якого гарант надає принципалу гарантію на суму 289 513,50 грн, бенефіціаром виступає ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", строк дії гарантії - до 04.02.2025 включно. На виконання умов Договору на приєднання АТ "Юнекс Банк" видана Банківська гарантія №2023/1/1465/V на забезпечення виконання договору для її пред'явлення бенефіціару.

Відповідно до пункту 36 розділу V Положення №639 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Підпунктом 11 пункту 3 розділу І Положення №639 передбачено, що належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.

Положення №639 не дає визначення достовірності вимоги. Водночас зі змісту пункту 54 (авізуючий банк (резидент), отримавши від іншого банку гарантію, перевіряє достовірність цієї гарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), пункту 69 (банк-гарант (резидент), отримавши від іншого банку контргарантію, перевіряє достовірність цієї контргарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)) випливає, що під перевіркою достовірності вимоги слід розуміти перевірку того, що вимога подана (підписана) бенефіціаром (від його імені), а не іншою особою.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару за Договором у повному обсязі, однак з порушенням встановленого строку, у зв'язку з чим ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", як бенефіціар, звернувся до банку-гаранта з вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією забезпечення виконання договору №2023/1/1465/V від 26.10.2023.

Обставина щодо поставки позивачем відповідачеві товару за Договором з простроченням позивачем не заперечується.

Матеріалами справи підтверджено, що гарант перерахував на рахунок бенефіціара суму гарантії у розмірі 289 513,50 грн згідно з платіжною інструкцією №214 від 08.03.2024.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем суми грошових коштів у розмірі 289 513,50 грн як на користь гаранта, так і на користь відповідача.

За приписами частин 1, 2 статі 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Положеннями частин 1, 2 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, після виконання договірних зобов'язань по наданій гарантії, банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові у встановлених законом та договором випадках.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначив, що якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України.

Водночас, у даній справі, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн на користь банка-гаранта, а не на свою (принципала) користь.

На зазначену обставину правомірно звернув увагу суд першої інстанції та при цьому врахував, що у розумінні приписів статей 15 та 16 ЦК України, статті 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивачем не надано доказів та документів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для його звернення до господарського суду в інтересах іншої особи - АТ "Юнекс Банку".

При цьому, заявивши позов в інтересах третьої особи (банка-гаранта), позивач наполягає на порушенні відповідачем прав та інтересів не цієї третьої особи, а своїх прав, вважаючи себе потерпілим у спірних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №910/5723/18 і у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, оскільки правовідносини у зазначених справах і у справі, яка розглядається, істотно відмінні насамперед за змістовним критерієм та суб'єктним складом, що вказує на їх нерелевантність.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції по суті спору у справі, яка розглядається, не суперечать позиції Верховного Суду, викладеній у зазначених скаржником постановах, зокрема і позиції об'єднаної палати, викладеній у пунктах 53, 56 постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, на які посилається скаржник.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необгрунтованість заявлених ТОВ "Укроборонекспорт" позовних вимог про стягнення з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь АТ "Юнекс Банк" суми забезпечення виконання договору у розмірі 289 523,50 грн.

У зв'язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОБОРОНЕКСПОРТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/4656/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/4656/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4656/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.07.2025

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга