28 липня 2025 року
м. Київ
справа № 490/11828/23
провадження № 61-9288ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, Приватного акціонерного товариства «Промислово-страхова компанія», приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи: Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом.
Позивач мотивував своє рішення тим, що 06 липня 2020 року Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . Це відбувалося в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке виконувалося приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д. О., в рахунок погашення заборгованості на користь АТ «Райффайзен Банк». Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 06 липня 2020 року № 489253 переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , який виявив бажання придбати об'єкт за 484 480,00 грн. Оскільки позивачем вже був сплачений ДП «СЕТАМ» гарантійний внесок за участь у торгах у сумі 24 224,00 грн, то йому залишалося внести на розрахунковий рахунок приватного виконавця Куліченка Д. О. грошові кошти у сумі 460 256,00 грн. Вказана сума була перерахована позивачем на рахунок приватного виконавця 14 липня 2020 року. 16 липня 2020 року приватним виконавцем Куліченком Д. О. було видано акт про реалізацію предмета іпотеки. 31 липня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міхняєвою А. А. видано свідоцтво №548 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2022 року у справі № 490/5608/20, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, визнано недійсним правочин, укладений за результатами прилюдних (електронних) торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , що оформлений актом приватного виконавця Куліченка Д. О. про реалізацію предмета іпотеки від 16 липня 2020 року, відповідно до якого переможцем став позивач, а також визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 548 від 31 липня 2020 року. Підставою для прийняття такого рішення стали численні порушення норм діючого законодавства, допущені приватним виконавцем Куліченком Д. О. під час здійснення зведеного виконавчого провадження, зокрема, і передача майна на примусову реалізацію під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В порядку досудового врегулювання ситуації ДП «СЕТАМ» добровільно повернуло позивачу сплачений гарантійний внесок за участь у торгах у сумі 24 224,00 грн, однак банк повертати гроші отримані ним від приватного виконавця Куліченка Д. О. 28 липня 2020 року у сумі 415 997,15 грн відмовився.
29 травня 2023 року приватний виконавець Куліченко Д. О. зупинив свою діяльність. Після цього виконавчі провадження, які перебували у нього на виконанні, були передані приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Крегулу І. І., а згодом приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химичу О. М.
У період здійснення діяльності приватного виконавця Куліченка Д. О. з 10 серпня 2019 року до 09 серпня 2020 року його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами була застрахована у ПрАТ «Промислово-страхова компанія».
Позивач зазначав, що з огляду на те, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, протокол їх проведення, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів визнані недійсними в судовому порядку, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідачів, які безпосередньо їх отримали, або яким були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна, відпала.
Наслідком визнання результату електронних торгів недійсними є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.
Посилаючись на положення ст.216, 1190, 1194, 1212 ЦК України, позивач просив: 1) стягнути з АТ «Райффайзен Банк» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 415 997,15 грн, отриманих від реалізації нерухомого майна; 2) стягнути з ПрАТ «Промислово - страхова компанія», приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О. М., приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. в солідарному порядку безпідставно набуті грошові кошти у сумі 44 258,85 грн, отриманих від реалізації нерухомого майна вказаного вище, а також відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця; 3) розподілити судові витрати.
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Райффайзен Банк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 липня 2025 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 460 256,00 грн (415 997,15 + 44 258,85), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2025 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 09 липня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, Приватного акціонерного товариства «Промислово-страхова компанія», приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича Олександра Миколайовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи: Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями приватного виконавця відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник