Рівненський апеляційний суд
Іменем України
24 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/12175/25
Провадження № 11-сс/4815/196/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025180000000280 від 15.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року задоволено клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 13 серпня 2025 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що підстави, на які посилається сторона обвинувачення при обґрунтуванні ризиків, є лише припущеннями та не підкріплені жодними належними і допустимими доказами. Зазначає, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 не залишав її місця, після аварії одразу самостійно перекинув автомобіль, щоб визволити з-під нього потерпілого, вжив усіх необхідних заходів для виклику швидкої допомоги та поліції. Вважає, що слідчим суддею не враховано заяву потерпілої ОСОБА_9 , згідно якої родина ОСОБА_6 частково відшкодувала кошти та допомагає з похованням ОСОБА_10 і просила застосувати до підозрюваного більш м'яким запобіжний захід.
Наголошує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, є єдиним годувальником у сім'ї, оскільки його мати не працює через тяжкий психологічний стан, зумовлений втратою чоловіка та зникненням безвісти в ході військового бою сина (старшого брата підозрюваного), працює на будівництві, не мав наміру вчиняти ДТП і не бажав настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, не переховувався, співпрацює з органом досудового розслідування, а також визнає вину та щиро розкаюється.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17 червня 2025 року та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти її задоволення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 інкримінується те, що 15 червня 2025 року приблизно о 06 год. 20 хв. він, у порушення підпунктів б) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9, пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ИЖ 412 ИЭ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Кулініча в с. Малий Мидськ, Рівненського району Рівненської області зі сторони с. Великий Мидськ, Рівненського району поблизу будинку № 12 вказаної вулиці проявив неуважність до дорожньої обстановки й не врахував її, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, виїхав на праве трав'яне узбіччя по ходу руху, де допустив занос з наступним виїздом за межі лівого краю проїзної частини та перекиданням вказаного транспортного засобу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир даного транспортного засобу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм загинув на місці події.
16 червня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: протоколом огляду місця події, речовими доказами, допитом свідків, результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Алкотест 6820», результат якого становив 0, 95‰ та іншими матеріалами в їх сукупності.
Крім того, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так злочин, за яким ОСОБА_6 повідомлено про підозру, у відповідності до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, на думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик незаконного впливу на свідків, які проживають в тому ж населеному пункті, що й підозрюваний, тому вплив може бути здійснений з метою зміни ними показань у справі або відмови від їх надання.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 вказав, що дані ризики є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 є єдиними годувальником в сім'ї та усвідомлюючи про безальтернативність покарання прагне до ухвалення вироку закінчити домашні справи та допомогти матері.
Однак, в ході розгляду апеляційної скарги прокурор наголосила на тому, що згідно показів свідків підозрюваний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в день ДТП неодноразово керував транспортним засобом, в якому знаходилися малолітні діти, при цьому покази підозрюваного та свідків містять розбіжності, тому до з'ясування всіх обставин справи продовжують існувати ризики, вказані у клопотанні слідчого, у зв'язку з чим обраний запобіжний захід є виправданим.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , спосіб його вчинення та наслідки, які призвели до смерті особи, колегія суддів прийшла до висновку, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього.
Доводи захисника про міцні соціальні зв'язки ОСОБА_6 та визнання вини не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати щодо підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження - під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Крім того, сторона захисту не позбавлена права в подальшому звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025180000000280 від 15.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3