Справа № 158/1457/25 Провадження №33/802/492/25 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.
Доповідач: Гапончук В. В.
28 липня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Мисковця І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Мисковця І.А., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605(шістсот п'ять) гривень 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 травня 2025 року о 21 год. 30 хв. в м. Ківерці по вул. Київській Луцького району Волинської області, керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», д.н.з « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова). Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер 6810, тест №5283, вміст алкоголю в організмі - 2,03 проміле, чим порушив вимоги п.п. 2.9А ПДР України.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції захисник Мисковець І.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення права на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи попри подання до суду заяви про відкладення судового розгляду. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи що сплив строк проведеної повірки приладу Драгер та вказане свідчить про його несправність.
Крім того ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому працівники поліції не є уповноваженими особами на складання протоколу стосовно нього. Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Захисник просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності останнього та за участі захисника Мисковця І.А.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Мисковця І.А., який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Перевіряючи доводи апелянта про недотримання судом першої інстанції права на справедливий суд та захист апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не передбачена.
Слід акцентувати увагу на те, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 та його захисника про дату і час судового розгляду, представлення інтересів першого у суді професійним адвокатом, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист та справедливий суд, у зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи за відсутності сторони захисту. Наявність клопотання захисника про відкладення судового засідання з підстав не отримання інформації на запит адвоката не є поважною причиною неявки останнього в суд першої інстанції, оскільки саме до компетенції суду належить вирішення даного процесуального прохання, що, в свою чергу, не позбавляло суддю можливості розглянути клопотання за відсутності учасників справи.
Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу до розгляду, чим фактично відновлено, на думку захисника, втрачену можливість реалізувати право на надання пояснень та додаткових матеріалів щодо обставин справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 не позбавлений передбаченого законодавством права на захист.
Зі змісту доводів апеляційної скарги, які в повному обсязі були підтримані захисником вбачається, що не заперечується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, однак заперечується наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, що ставиться йому у вину.
Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують з врахуванням наступного.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі-Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно із ч. 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться наявними у матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330645 від 14.05.2025; роздруківкою приладу Драгер тест №5283 (встановлений результат 2.03%); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортами працівників поліції.
Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні згаданого вище адміністративного правопорушення належним чином підтверджується відеозаписами з боді камер працівників поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано спілкування поліцейського з ОСОБА_1 у ході якого в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп'яніння запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу. Також на відеозаписі зафіксовано момент проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, його результат становив 2.03 проміле та після проведення огляду останній будь-яких чітких заперечень чи незгоди з встановленим результатом проведеного огляду не висловлював. Водночас усвідомивши протиправність своїх дій, можливість притягнення до адміністративної відповідальності різко почав заперечувати факт керування транспортним засобом, вказував про необхідність викликати йому швидку допомогу для доставлення його до медичного закладу, однак надалі в ході спілкування з працівниками поліції відмовився від проведення згаданого огляду в медичному закладі.
Зафіксованим також є факт роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених законодавством, а також ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення шляхом зачитування його змісту.
Так, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта про недостовірність показів приладу Драгер 6810 під час проведення освідування ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки погрішність приладу «Драгер» стосовно вимірювання температури повітря не може свідчити про те, що даний прилад надає неправильні показники стосовно вимірювання промілей алкоголю.
Разом з цим, даний прилад постійно перебуває у службовому автомобілі працівників поліції, де температура повітря може мати інший показник. За таких обставин різниця в градусах Цельсію не може слугувати підставою для твердження про те, що даний прилад встановив помилкові показники промілей алкоголю під час проведення огляду ОСОБА_1 .
Водночас, визначення таких термінів, як калібрування, періодична повірка засобів вимірювальної техніки та повірка засобів вимірювальної техніки, містяться у п.п.10, 17, 18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон).
Калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу;
- періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал);
- повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Зміст вказаних термінів дає можливість побачити, що відмінність повірки від калібрування полягає в тому, що повірка - це перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - це приведення до певних стандартів.
Законом встановлено порядок проведення калібрування та повірок, а також відмінності таких операцій. Зокрема, нормами Закону встановлюється обов'язковість проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Разом з цим, згідно ст. 27 Закону калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.
Тобто, повірка згідно Закону - це обов'язкова процедура, а калібрування - процедура добровільна і необов'язкова.
Враховуючи встановлений під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» результат у розмірі - 2.03 проміле про похибку не може йти мови, оскільки така похибка в приладі «Драгер 6810» можлива лише ±0,04 проміле, що жодним чином не впливає на встановлений результат, який значно перевищує допустиму норму алкоголю в крові - 0.2 проміле.
Поміж тим, у разі незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду він міг пройти освідчення на стан сп'яніння у спеціалізованій медичній установі. Однак він не виявив бажання повторного проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, а також суду не надано доказів спростування перебування ОСОБА_1 14.05.2025 у стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 , нібито, складено не уповноваженою на те особою, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), в тому числі й за статтею 130 КУпАП.
Передбачене п. 22 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних силах України» право військовослужбовців служби правопорядку, направляти у разі необхідності на медичний огляд водіїв військових транспортних засобів, не є виключним правом тільки військовослужбовців військової служби правопорядку. Таке право згідно чинного законодавства мають і поліцейські, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Посилання захисника на вимоги ст. 266-1 КУпАП, не є слушними, оскільки вказана норма статті передбачена лише для тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин. Матеріали справи не містять даних, що військовослужбовець ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, в матеріалах справи достатньо доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу захисника Мисковця Ігоря Анатолійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук