СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14363/25
пр. № 1-кп/759/1597/25
29 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080001456 від 24.04.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої в ПРАТ «МХП» на посаді фінансового директора, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , такої, що судимості не має,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України;
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_5 ,
представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 ,
цивільний відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»,
захисник ОСОБА_7 ,
обвинувачена та цивільний відповідач ОСОБА_3 ,
24.04.2025 приблизно о 17 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mazda-3», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по Кільцевій дорозі неподалік будинку № 16-В по вул. Зодчих в м. Києві, скоїла зіткнення з мотоциклом «Honda cbr 600 rr», номерний знак НОМЕР_2 , що рухався під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого пасажир останнього ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Так, 23.04.2025, приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_3 , керуючи на підставі посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів технічно справним автомобілем «Mazda-3», номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по Кільцевій дорозі в м. Києві зі сторони вул. Григоровича Барського в напрямку проспекту Л.Курбаса, наближаючись до будівлі «Шиномонтаж» що під № 16-В по вул. Зодчих у м. Києві.
В цей же час у попутному напрямку по першій смузі для руху зі швидкістю приблизно 50 км/год рухався мотоцикл «Honda cbr 600 rr», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 з пасажиром ОСОБА_5 .
В подальшому у ОСОБА_3 , виникла необхідність виконати маневр правого повороту для заїзду до будівлі шиномонтажу. Продовжуючи керувати автомобілем «Mazda-3», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другій смузі з п'яти наявних, ОСОБА_3 , не переконавшись, що маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не надала переваги в русі мотоциклу «Honda cbr 600 rr», номерний знак НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_8 рухався у попутньому напрямку по першій смузі, що призвело до зіткнення, чим порушила вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які діють з 01.01.2002 зі змінами.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої стопи: багатоуламковий перелом п'яткової кістки зі зміщенням уламків, що потребувало проведенню оперативного втручання (відкритої репозиції уламків перелому правої п'яткової кістки, метало остеосинтез титановою пластиною та гвинтами з кістковою аутопластикою), що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995.
Порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху та заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнала у повному обсязі та дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зазначивши, що керуючи автомобілем, вона здійснила маневр повороту з другої смуги та скоїла зіткнення з мотоциклом. В подальшому водія та пасажира мотоцикла забрала швидка медична допомога. Після ДТП ОСОБА_3 добровільно перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_5 5000 гривень в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинувачену ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, суд визнає доведеним, що своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до необережних нетяжких злочинів, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , яка перше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштована, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.
Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачена добровільно сплатила на користь потерпілого 5000 гривень. Суд не визнає часткове відшкодування потерпілому заподіяної шкоди обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , з огляду на співмірність такої суми з розміром завданої шкоди.
За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі положень ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати на правничу допомогу в розмірі 27252 гривень (а.с. 98-101).
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
Оскільки обвинувачена належним чином виконувала свої процесуальні обов'язки, суд не вбачає підстав для застосування до неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Під час підготовчого судового засідання 21.07.2025 потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 про відшкодування завданої майнової шкоди та просив суд:
-стягнути зі страхової компанії ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 страхову (регламентну) виплату у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи в сумі 100 902 гривень 75 копійок, страхову (регламентну) виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим в розмірі 32268 гривень 88 копійок, страхову виплату суми моральної шкоди, заподіяної потерпілому, в розмірі 13317 гривень 16 копійок;
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 гривень 00 копійок.
Отримавши позовну заяву, суд через систему «Електронний суд» повідомив ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про час та дату судового засідання, а також надіслав на електронну адресу цивільного відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» for-pzu@pzu.com.ua позовну заяву з додатками (а.с. 77-80).
В судове засідання, призначене на 14 год. 00 хв. 28.07.2025 представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не з'явився, про причини неявки не повідомив. Заслухавши думку прокурора, потерпілого (цивільного позивача) та його представника, захисника та обвинуваченої, які висловили думки про необхідність продовження судового засідання за відсутності представника ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», враховуючи положення ст.ст. 22, 26, 28, 135 КПК України, суд провів судовий розгляд за відсутності представника цивільного відповідача «СК «ПЗУ Україна».
Під час судового розгляду потерпілий підтримав цивільний позов та просив його задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачена під час судового розгляду частково визнала цивільний позов та зазначила, що визнає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму 45000 гривень.
Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 гривень 00 копійок, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відтак єдиною правовою підставою для звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є завдання її внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Інших підстав для звільнення від обов'язку відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, чинне законодавство не містить. За обставинами даної справи відсутні обставини, які б свідчили про завдання моральної шкоди в дорожньо-транспортній пригоді внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що вказує на необхідність відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 .
Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_3 не заперечувала свого обов'язку щодо відшкодування завданої моральної школи та зазначила, що визнає цивільний позов частково.
За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, в зв'язку з чим він проходив лікування та реабілітацію. Ці обставини суттєво та тривало вплинули на звичайний перебіг життя потерпілого та завдали фізичних та душевних страждань, що зумовило спричинення йому моральної шкоди. Разом з тим, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення особи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стало спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, йому завдано моральної шкоди в розмірі 120000 гривень, яка підлягає стягненню на його користь з обвинуваченої, що буде відповідати принципам законності та справедливості.
Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 страхової (регламентної) виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи в сумі 100902 гривень 75 копійок, страхової (регламентної) виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим в розмірі 32268 гривень 88 копійок, страхової виплати суми моральної шкоди, заподіяної потерпілому, в розмірі 13317 гривень 16 копійок, суд дійшов наступних висновків.
В цивільному позові ОСОБА_5 зазначив, що своїми діями водій ОСОБА_3 завдала йому також матеріальної шкоди і, посилаючись на те, що на момент ДТП транспортний засіб «Mazda-3», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в страховій компанії ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, поліс ОСЦПВ №221977281, посилаючись на положення ст.ст. 20-24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути вищезазначені кошти зі страхової компанії.
Згідно з положеннями ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
За приписами ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).
Посилаючись на наявність полісу ОСЦПВ №221977281, як на підставу пред'явлення позовних вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», потерпілий ОСОБА_5 та його представник не надали суду копії цього полісу.
Під час судового розгляду представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 повідомив, що він не може надати суду копію страхового полісу, і, пославшись на свій негативний досвід у витребуванні подібних документів, отриманий в рамках інших справ, висловив думку, що слідчий чи прокурор повинен був надати суду цей поліс, а якщо його немає, то суд з власної ініціативи повинен витребувати документи, які не надані потерпілим та його представником.
Разом з тим, представник потерпілого надав суду документ під назвою «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» (а.с. 102).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час розгляду справи потерпілий та його представник не надали суду доказів того, що вони намагалися самостійно отримати поліс ОСЦПВ №221977281, на існуванні якого ґрунтуються вимоги ОСОБА_5 про стягнення коштів з страховика, не повідомили про існування об'єктивних обставин, які перешкоджали їм реалізувати права зі збирання доказів, не подавали суду клопотань про витребування необхідних на їх думку доказів.
За таких обставин, враховуючи, що за приписами ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 22 КПК України) та диспозитивність (ст. 26 КПК України), в також, що відповідно до положень ст. 93 КПК України суд не є суб'єктом, який уповноважений збирати докази в інтересах одного з учасників судового провадження, суд не вбачає підстав для витребування будь-яких доказів з власної ініціативи та вирішує цивільний позов на основі документів, наданих потерпілим, його представником та іншими учасниками судового провадження.
Здійснюючи в порядку ст. 94 КПК України оцінку наданих учасниками судового провадження та досліджених під час судового розгляду доказам, суд констатує, що жоден з них не містить фактичних даних щодо осіб, відповідальність яких застрахована відповідно до полісу ОСЦПВ №221977281, розміру страхових сум, наявність чи відсутність франшизи, особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу та інші умови, які мають значення при вирішенні цивільного позову щодо страхового відшкодування.
Разом з тим, суду не надано доказів того, що поліс ОСЦПВ №221977281 передбачає обов'язок страховика - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатити ті кошти, про стягнення яких ОСОБА_5 просить суд.
Оцінюючи посилання ОСОБА_5 на положення ст.ст. 20-24 Закону України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як на правову підставу стягнення коштів зі страховика, суд визнає їх безпідставними у зв'язку з тим, що надані суду докази не містять фактичних даних про дату видачі та початку дії полісу ОСЦПВ №221977281, відтак суду не надано доказів того, був цей поліс видавався чи почав діяти після набрання чинності Законом України від 21.05.2024 № 3720-IX.
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 370 КПК України передбачають, що судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відтак суд не може ухвалити рішення на основі припущень чи надуманих обставин, які не мають належного доказового підтвердження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в частині стягнення з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 страхової (регламентної) виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи в сумі 100902 гривень 75 копійок, страхової (регламентної) виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим в розмірі 32268 гривень 88 копійок, страхової виплати суми моральної шкоди, заподіяної потерпілому, в розмірі 13317 гривень 16 копійок, у зв'язку з необґрунтованістю вказаних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 27 252 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят дві) гривні 00 копійок на відшкодування витрат на надання правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судові витрати у розмірі 10 696 (десять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок за залучення експертів при проведенні експертиз (висновок експерта від 14.05.2025 № СЕ-19/111-25/28043-ІТ, висновок експерта від 05.06.2025 № СЕ-19/111-25/28044-ІТ, висновок експерта від 25.06.2025 № СЕ-19/111-25/37400-ІТ).
Речові докази:
-автомобіль «Mazda-3», номерний знак НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_9 ;
-мотоцикл «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , - повернути власнику ОСОБА_8 ;
-диск СD-R з відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена на будівлі «Шиномонтаж» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині відмовити ОСОБА_5 в задоволенні цивільного позову.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1