СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8111/25
пр. № 2/759/4366/25
28 липня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17.04.2025 року ТОВ «Діджі Фінанс» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 1000351234 від 05.04.2021 року у розмірі 15955,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 05.04.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1000351234, відповідно до якого позивальнику було надано у користування кредитні кошти в розмірі 5200,00 грн., з встановленим строком користування 30 календарних днів, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22 відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 1000351234 від 05.04.2021 року.
Позивач зазначив, що в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором, а відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредиту в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15955,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою судді від 12.06.2025 року було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. 20.05.2025 року представником відповідача до суду було подано відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.04.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладеного договір № 10003512634, відповідно до умов якого позичальник надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5200,00 грн., з встановленим строком користування 30 календарних днів, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, які становлять 456,25 % річних (а.с. 31-36).
30.04.2021 року, 14.05.2021 року, 28.05.2021 року, 18.06.2021 року, 08.07.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про зміну умов кредитного договору № 1003512634 від 05.04.2021 року.
05.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22 відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 10003512634.
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло грошової вимоги до відповідача у сумі 15955,00 грн., з яких: 5200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10755,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначає позивач та вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 10003512634 від 05.04.2021 року станом на 17.09.2024 року становить 15955,00 грн., з якої: 5200,00 грн. - заборгованість за кредитом, 10755,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
Варто зазначити, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Таким чином, жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, матеріали справи не містять, а відтак позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаними кредитними договорами у розмірі, зазначеному у розрахунках.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.В. П'ятничук