Справа № 752/6530/25
Провадження № 2/752/5069/25
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 червня 2025 року головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Солодовник Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
у березні 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 6 403,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб- сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 4329689. Дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Відповідач уклала договір про споживчий кредит № 4329689 від 30.05.2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 1 600,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, а тому 13.09.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним Договором № 4329689 від 30.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором становить 6 403,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 1 600,00 грн; заборгованість за відсотками становить 4 803,20 грн. Вказану заборгованість відповідачем до цього часу так і не погашено, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4329689 від 30.05.2021 року в сумі 6 403,20 грн, судові витрати у виді суми сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін на 17.06.2025 року. Відповідачу наданий строк для надання відзиву (а.с. 98-99).
У судове засідання 17.06.2025 року сторони в справі не з'явилися.
В позовній заяві міститься клопотання представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» про розгляд справи без його участі.
Відповідач відзиву на позов не подала, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталася. На адресу суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням відповідача.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 30.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4329689, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора (а.с. 45-52).
За умовами вказаного кредитного договору ТОВ «Мілоан» надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 600,00 грн (п. 1.2. договору) строком на 20 днів (п. 1.3. договору) з 30.05.2021 року по 19.06.2021 року (п. п. 1.3, 1.4 договору) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,20 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.5.2. договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. договору). Комісія за надання кредиту становить 0.00 грн, яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. договору.
Пунктом 2.3.2. Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:
а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;
б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору (п. 2.3.2 Договору).
За правилами п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Згідно з п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через вебсайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 6.3. договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на вебсайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан2, що розміщені на вебсайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
Згідно із п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З копії платіжного доручення № 47529597 від 30.05.2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором перед відповідачем належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1 600,00 грн (а.с. 56).
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 4329689 станом на 18.08.2021 року становить 6 403,20 грн, з яких: 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 803,20 грн заборгованість по процентах за користування кредитом (а.с. 22-23).
Між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» 13.09.2021 року укладено договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс2» право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги (а.с. 25-30).
Відповідно до умов договору факторингу № 07Т та витягу з додатку до вказаного договору, відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 4329689, укладеним 30.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 21)
Представником позивача 28.02.2025 року було надіслано відповідачу вимогу про погашення кредитної заборгованості та надано термін для добровільного врегулювання позивачем зобов'язань (а.с. 57-60).
Всупереч умовам договору відповідач не виконала своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.03.2020 року в справі № 404/502/18 вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, який оформлено ними в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Більше того, відповідачем не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про неправильність наданого позивачем розрахунку, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось.
Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, отримала кредитні кошти та, взявши на себе зобов'язання з їх повернення та сплати процентів за користування ними, належним чином взятих зобов'язань не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 6 403,20 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з цією позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що стверджується платіжною інструкцією від 28.02.2025 року № 4329689 (а.с. 93).
Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Крім того, ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 01/11 від 12.02.2025 року (а.с. 38-43), укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; додаткову угоду 4329689 від 19.02.2025 року до Договору № 01/11 про надання правової допомоги від 12.02.2025 року (а.с. 44); свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності серії КС № 11306/10, відповідно до якого Міньковська А.В. має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 78-79); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) № 4329689 від 19.02.2025 року (а.с. 14), відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 4 000,00 грн (правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи; формування додатків до позовної заяви (письмові докази).
Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявила.
Таким чином, з огляду на викладене з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 512-514, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 403 (шість тисяч чотириста три) гривні 20 копійок, сплачений судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 12 856 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк