Справа № 2601/176/12
Провадження № 4-с/752/71/25
Іменем України
09 червня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М., розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, скасування постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_1, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал»,
10.04.2025 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сяміної Д.М. на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка М.В., скасування постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_1, заінтересована особа ТОВ «ФК «Стандарт Капітал».
В обгрунтування заявлених у скарзі вимог заявником зазначено, що 20.02.2025 року приватний виконавець Борейко М.В. відкрив провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2601/176/12-ц від 15.09.2014 року. В межах цього ж виконавчого провадження були прийняті постанови: - про стягнення основної винагороди виконавця (256 748, 25) грн.; про розмір мінімальних витрат (570, 50 грн.); про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; про опис та арешт квартири АДРЕСА_2 (07.04.2025 ).
Водночас, Голосіївським районним судом м. Києва ухвалою від 09.02.2022 року було здійснено заміну стягувача на ТОВ «ФК «Стандарт Капітал» у провадженні №73332980, що здійснюється державним виконавцем. Відкриття другого виконавчого провадження приватним виконавцем з того ж виконавчого документа є грубим порушенням: ч. 1 ст. 37, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 19 Конституції України.
Постанова від 04.07.2025 року про опис та арешт квартири є незаконною та такою , що підлягає скасуванню з тих підстав, що примусове стягнення на єдине житло є неправомірним. Відповідно до ст. 379 ЦК України, примусове стягнення на єдине житло можливе лише у випадках, прямо передбачених законом. Крім того , боржник є інвалідом з дитинства, його єдиним доходом є пенсія по інвалідності . В арештованій квартирі також проживає його мати - пенсіонерка та інвалід ОСОБА_2 , а тому держава зобов'язана забезпечити захист житлових прав таких осіб.
Під час опису майна боржника, останній відсутній у країні з поважних причин, оскільки у зв'язку з воєнним станом та небезпекою життю тимчасово виїхав за кордон, а п. 15 Постанови ВРУ №2102-ІХ та роз'яснень Мін'юсту, виконавцям рекомендовано утримуватися від звернення стягнення на житло під час війни, особливо щодо соціально вразливих категорій.
Також представник заявника стверджувала, що квартира боржника перебуває в іпотеці, а тому звернення стягнення можливе лише у порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку».
Просила: визнати протиправними дії приватного виконавця Борейка М.В. щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1; скасувати всі постанови, у його межах - про стягнення винагороди, про витрати провадження, про арешт коштів, про опис та арешт квартири від 07.04.2025 року; зобов'язам виконавця припинити провадження НОМЕР_1.
Скаржник ОСОБА_1 , або ж його представник у судове засідання для розгляду скарги не з'явилися повторно.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко М.В. та заінтересованої особи стягувача ТОВ «ФК Стандарт Капітал» про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомилт.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Суд, дослідивши письмові докази, доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 13 ЦПК України регламентує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на звернення із скаргою до суду передбачено ст. 447 ЦПК України. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців закріплено пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що 20.02.2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко М.В., розглянувши заяву стягувача ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» відкрив виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №2601/176/12-ц виданого 15.09.2014 року Голосіївським районним судом міста Києва щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 2 567 482, 52 грн. (а.с.4-5).
Як видно зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 20.02.2025 року
ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.02.2022 року у справі №2601/176/12 замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал»
Цією ж постановою приватного виконавця Борейка М.В. зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
20.02.2025 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 приватним виконавцем Борейком М.В. також прийнято постанови про стягнення основної винагороди виконавця (256 748, 25) грн.; про розмір мінімальних витрат (570, 50 грн.); про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , а також 07.04.2025 року постанову про опис та арешт квартири АДРЕСА_2 .
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно п. 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
При цьому, відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII вказано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до доп. 1 частини 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Борейка М.В., заявник скарги оскаржив дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з тих підстав, що виконавчий документ може виконуватися лише одним органом, а у провадженні державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МУ МЮ(Київ) також перебуває виконавче провадження з приводу виконання цього ж виконавчого листа №73332980 на підтвердження чого суду надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №73342980 від 15.11.2023 року.
Як видно зі змісту постанови про відкриття провадження №73332980 від 15.11.2023 року прийнятої державним виконавцем Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Куц О.ВА. виконавче провадження було відкрито за заявою стягувача про примусове виконання постанови №44774220 виданої 06.02.2023 року Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 256748, 25 грн.. Боржник ОСОБА_1 , стягувач Голосіївський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а відтак твердження заявника скарги, що відкриваючи виконавче провадження № 77269375 приватний виконавець Борейко В.М. порушив вимоги ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу суду.
Заявник скарги також оскаржив постанови приватного виконавця Борейка В.М. прийняті у межах виконавчого провадження № 77269375, а саме: про стягнення основної винагороди виконавця (256 748, 25) грн.; про розмір мінімальних витрат (570, 50 грн.); про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; про опис та арешт квартири АДРЕСА_2 (07.04.2025 ).
З аналізу змісту скарги встановлено, що фактично боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1 оскаржуються постанови про арешт майна боржника та про опис та арешт майна (коштів) боржника, яким є квартира АДРЕСА_3 .
Згідно п. п. 23 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року: при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Разом з тим забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання (частина друга статті 52 Закону України "Про виконавче провадження". Наведений у додатку до Закону про виконавче провадження перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно. Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням вимог статті 63 Закону про виконавче провадження, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку"). Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п'ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.
За даними переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є додатком до Закону України «Про виконавче провадження», нерухоме майно у вигляді житлового приміщення не є таким на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом.
Відповідно до правил статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Водночас, що стосується тверджень заявника скарги, що на арештоване приватним виконавцем Борейком М.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 нерухоме майно не може бути звернено стягнення, оскільки воно є предметом іпотеки, то на підтвердження зазначених обставин заявником скарги не надано суду належних та допустимих доказів.
Таким чином, встановлені судом обставини є підставою для висновку суду, що приватним виконавцем Борейком М.В. не допущено порушень Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження НОМЕР_1 за заявою стягувача ТОВ «ФК «Стандарт Кепітал» з приводу примусового виконання виконавчого листа №2601/175/12-ц виданого 15.09.2014 року Голосіївським районним судом міста Києва та прийнятті постанов про стягнення основної винагороди виконавця (256 748, 25) грн.; про розмір мінімальних витрат (570, 50 грн.); про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника (накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , а також 07.04.2025 року постанову про опис та арешт квартири АДРЕСА_2 .
Заявником скарги не наведено переконливих доказів того, що дії (чи бездіяльність) державного виконавця призвела до порушення його прав та інтересів, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючисьст. 451 ЦПК України, суд, -
скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, скасування постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_1, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал», залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття355 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).
Суддя: К.Г. Плахотнюк