Справа № 752/17817/25
Провадження № 2-к/752/9/25
про залишення заяви без розгляду
28 липня 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Кирильчук І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання та реєстрацію розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання та реєстрацію розірвання шлюбу.
В обґрунтування поданої заяви заявником не наведено жодних мотивів її подання. Водночас у прохальній частині заяви міститься прохання до суду «внести відомості про розірвання мого шлюбу з громадянином Франції та ОСОБА_2 , укладеного 04.12.2018 року».
Заяву зареєстровано в суді з індексом «2-к», що відповідає категорії справ про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні. Разом з тим, у тексті заяви відсутні будь-які посилання на процесуальні норми, якими керувався заявник при її складанні, а також не зазначено, в якому саме процесуальному порядку має здійснюватися її розгляд.
Отже, враховуюче те, що судді надійшла в провадження справа про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню при вирішенні поданої заяви суд буде керуватись положеннями Глави 1 Розділ IX ЦПК України.
Згідно з ч.1ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Частина 1ст. 466 ЦПК України передбачає, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2)ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.
Тобто, у клопотанні про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню повинні бути усі сторони справи, в якій ухвалювалося відповідне рішення іноземним судом, незважаючи на те, що боржника у цій справі немає, оскільки рішення не підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Питання, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 464 ЦПК України, про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Разом з тим, у поданій заяві не зазначено відомостей про боржника, не вказано його місця проживання (перебування), місцезнаходження або наявності майна в Україні, що унеможливлює вирішення питання про визначення територіальної підсудності відповідно до вимог ст. 464 ЦПК України.
Таким чином, подана заява не відповідає встановленим процесуальним вимогам, що перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Суд, відповідно до ч.4 ст.466 ЦПК України, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Частиною першою ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є верховенство права (п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.
За правилом ст.ст. 27, 28, 464 ЦПК України діє інститут реєстрації особи з метою визначення територіальної підсудності розгляду цивільних справ.
На території Голосіївського району м. Києва місця реєстрації, зареєстрованого місця проживання (перебування) заявник не має.
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.462, 464 ЦПК України, суддя -
заяву ОСОБА_1 про визнання та реєстрацію розірвання шлюбу, - залишити без розгляду та повернути разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І. А. Кирильчук