23 липня 2025 рокуСправа №: 695/2413/25
Номер провадження 3/695/1362/25
23 липня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №326579 від 10.05.2025 ОСОБА_1 10.05.2025 о 20 год. 00 хв. в с. Богуславець по вул. Лісова, 19, керував автомобілем ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 , маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та нечітка мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 076, 2489. Від керування транспортним засобом був відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Для розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву у якій просив провадження у справі закрити за відсутності складу правопорушення, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння заперечує, вказує, що він дійсно перебував в салоні автомобіля коли до нього під'їхали працівники поліції та почали повідомляти, що він нібито керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак автомобіль був в нерухомому стані, в нього не було навіть ключів від нього, оскільки він посварився з дружиною, а тому просто перебував у ньому.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
Таким чином, знаходження біля транспортного засобу або всередині, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Однією з головних умов для огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що саме ця особа у такому стані керувала транспортним засобом.
Тобто, факт вживання особою алкоголю до проведення огляду або відмову особи у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння повинен бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи додані наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР 1 №326579 від 10.05.2025, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить виклад обставин події з вказівкою на те, що ОСОБА_1 о 20 год. 00 хв. керував автомобілем по вул.. Лісова 19 в с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області, хоча сам протокол складено по вул.. Б. Хмельницького 4 в с. Богуславець Золотоніського району Черкаської області о 23 год. 13 хв.;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.05.2025, які вказували, що 10.05.2025, близько 20 год. 00 хв. під'їжджаючи до свого будинку по АДРЕСА_2 помітили автомобіль ВАЗ номерний знак та точно марку якого назвати не можуть, який на великій швидкості заїхав до них у неогороджену частину двору. За кремом автомобіля перебував ОСОБА_1 , якому вони зробили зауваження та який заднім рухом автомобіля здійснив зіткнення з електроопором після чого поїхав в невідомому напрямку. Свідки вказують, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
- направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлені ознаки алкогольного сп'яніння а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Акт складено о 23 год. 10 хв.;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого огляд проводиться у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, не стійка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До матеріалів справи долучено чотири DWD-RW-диски з відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників поліції. Використання таких відеореєстраторів регламентується статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженою наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.
Зазначені відеозаписи були ретельно досліджені судом.
Диск за №1 містить два відеозаписи на яких зафіксовано як працівники поліції оглядають місце події із свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складають схему місця ДТП та фіксують їх пояснення.
Диск за №2 містить також два відеозаписи. На відеозаписі під № 2025_0510_214048_0000000_002489_0011 зафіксовано як працівники поліції підходять до автомобіля, який є нерухомим з вимкненим двигуном та відкритими передніми дверима зі сторони переднього пасажира на місці якого знаходиться, ймовірно дружина, ОСОБА_1 , яка з ним про щось розмовляє. Із вказаного відеозапису вбачається, що останній розпочато о 21 год. 42 хв. 10.05.2025р. відеозапис під №2025_0510_221049_0000000_002489_0012 містить фіксацію, як працівники поліції складають матеріали про адміністративне правопорушення.
Диск за №3 містить два відеозаписи за №2025_0510_224049_0000000_002489_0013 та №2025_0510_231049_0000000_002489_0014 на яких зафіксовано як працівники поліції складають матеріали про адміністративні правопорушення.
Диск за №4 містить чотири відеозаписи. На відеозаписі під №000021_100076_20250510213713_0009 також зафіксовано як працівники поліції підходять до автомобіля, який стоїть з вимкненим двигуном, в подальшому оглядають автомобіль, фіксують у нього наявність пошкодження та складають матеріали про адміністративні правопорушення. На відеозаписі під №0000021_100076_20250510220715_0010 зафіксовано як до працівників поліції підходить невідома особа, зі слів син ОСОБА_1 та свариться з працівниками поліції вказуючи на те, що працівники поліції під'їхали до автомобіля в якому знаходиться ОСОБА_1 , автомобіль не рухався, а ОСОБА_1 в ньому спав, тому вони не могли його зупинити та не могли бачити щоб він керував цим транспортним засобом, оскільки цього не було. Інші відеозаписи під №0000021_100076_20250510223715_0011 та №0000021_100076_20250510230715_00121 фіксують лише як працівники поліції складають матеріали про адміністративні правопорушення.
За результатами перегляду вказаних відеозаписів судом встановлено, що відеозапис починається з того, що працівники поліції підходять до автомобіля, який не рухається, двигун вимкнений. Жоден з наданих відеозаписів не містить фіксації факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ..
На всіх відеозаписах ОСОБА_1 послідовно заперечує факт керування автомобілем, наголошуючи, що він ним не керував.
Таким чином, суд констатує, що всі відеозаписи фіксують лише процес складання працівниками поліції матеріалів про адміністративні правопорушення, а також постійні заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом.
Виходячи зі змісту статей 9, 245 та 280 КУпАП суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами. Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об"єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з"ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Однак дослідивши додані до матеріалів справи докази суд приходить до висновку, що матеріали справи не свідчать беззаперечно та поза розумним сумнівом про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаного висновку суд приходить виходячи із аналізу вказаних вище доказів у їх взаємозв'язку, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено 10.05.2025 о 23 год. 13 хв., тобто більш ніж через три години після ймовірного часу керування транспортним засобом, що ставиться йому в провину (20 год. 00 хв.);
- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, долучений до матеріалів справи, розпочинається з моменту, коли працівники поліції підходять до автомобіля ВАЗ 21053, д.н.з. НОМЕР_1 , у якому перебуває ОСОБА_1 разом із можливою дружиною. При цьому двигун автомобіля вимкнений, і автомобіль не перебуває у русі. Це свідчить про те, що працівники поліції не були безпосередніми свідками факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;
- до матеріалів справи не долучено пояснень ще однієї особи, яка зафіксована на відеозаписі та яка, зі своїх слів, оскаржувала дії працівників поліції, вказуючи, що ОСОБА_1 нікуди не їхав, автомобіль стоїть на місці давно, а ОСОБА_1 у нетверезому стані спить у ньому, а працівники поліції не могли бачити як він керував вказаним автомобілем, оскільки цього не було. Відсутність цих пояснень у матеріалах справи викликає сумніви у повноті зібраних доказів;
- з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції склали протокол не за місцем події, вказаної у протоколі, та не були свідками факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факту наявності у нього в цей момент ознак алкогольного сп'яніння безпосередньо під час керування;
- повідомлені працівниками поліції обставини ґрунтуються лише на поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які нібито бачили, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом. З матеріалів даної справи вбачається, що працівники поліції безпосередньо не виявляли таких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 о 20 год. 00 хв 10.05.2025, а посилаються виключно на пояснення свідків, які вказували, що ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння. Однак такі пояснення є суперечливими, оскільки з пояснень самих свідків вбачається, що ОСОБА_1 відразу після їх прибуття поїхав у невідомому їм напрямку. При цьому свідок ОСОБА_2 не підходила до автомобіля ОСОБА_1 , а посилається на розмову її чоловіка ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .. Свідок ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому такі висновки він робить виходячи тільки з поведінки ОСОБА_1 .. При цьому свідки не запам'ятали ні марки автомобіля ні номерних знаків такого автомобіля. Крім того свідки ні в письмових поясненнях ні на доданому відеозаписі не вказували про ознаки стану сп'яніння ОСОБА_1 , які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому вказані свідки не змогли чітко розгледіти марку автомобіля та його номерні знаки. Такі докази є сумнівними та не можуть бути прийняті як беззаперечні, оскільки їхня цінність зводиться до припущень.
Окремо суд зауважує що формулювання правопорушення , а саме ознак алкогольного сп'яніння, про які вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, є не чітким.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно п. 2 Розділу І вказаного вище Порядку за №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, працівник поліції, який вважає, що особа керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повинен встановити ознаки такого сп'яніння.
Разом із тим із вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення не зрозуміло станом на який момент встановлено у ОСОБА_1 такі ознаки алкогольного сп'яніння. Станом на 20 год. 00 хв. працівники поліції не могли встановити такі ознаки, оскільки вони були відсутніми на місці пригоди, а свідки про вказані ознаки не повідомляли, водночас, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказаним автомобілем не керував, а тому, навіть за наявності стану алкогольного сп'яніння, його дії не підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Як вказувалось вище, частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість чи відмова саме водія транспортного засобу від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як роз'яснено у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу у рух та зворушення з місця.
Належних та достатніх доказів у справі, якими зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений в протоколі період, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Оскільки матеріалами справи не містять достатніх доказів, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на думку суду всі наступні вимоги працівників поліції, ОСОБА_1 не зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а також його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Середа Л.В.