Справа № 645/3093/25
Провадження № 2/645/1932/25
29 липня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Мартинова О.М., розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту, -
встановив:
13.05.2025 року до Немишлянського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , якою остання просить суд зняти арешт з належного їй житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено її батьком ОСОБА_2 під час розлучення та поділу майна з її матір'ю ОСОБА_3 . При цьому вказує, що оскільки батьки її померли, то накладений арешт втратив свою законну підставу.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки порушені вимоги п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
20.05.2025 року копія ухвали суду направлялася на адресу позивача, вказану нею в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом, який повернувся до суду з відміткою «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 29.07.2025 року вказані в ухвалі Немишлянського районного суду м.Харкова від 20.05.2025 року не усунуті.
Відсутність вказаних в ухвалі Немишлянського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 року даних перешкоджає суду прийняти позовну заяви з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, зважаючи, що позивач ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали суду від 20.05.2025 року, подану заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Відповідно до положень ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 про зняття арешту - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://fr.hr.court.gov.ua. на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Суддя О.М. Мартинова