Справа № 369/5276/24
Провадження № 2/369/2009/25
12.05.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/5276/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 лютого 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області було зареєстровано шлюб, від якого народились двоє синів, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09.10.2019 у справі № 371/138/19 наш шлюб з Відповідачем було розірвано. З цього рішення вбачається, що спору з Відповідачем про місце проживання дітей не має. Діти продовжували проживати за місцем своєї реєстрації, в належній позивачу на праві власності квартирі, а саме: АДРЕСА_1 .
В подальшому, а саме в період починаючи з 22.10.2021 року Відповідач переїхала проживати до свого співмешканця в Дніпропетровську область м. Кривий Ріг, узявши з собою неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 і жодним чином не повідомила позивача про прийняте нею рішення.
Як зазначає позивач, хоча позивач ніколи не відмовлявся від утримання своїх дітей, належним чином, сумлінно виконував покладені на нього чинним законодавством обов'язки щодо утримання дітей, Відповідач, тим не менш 06.09.2022 року звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів в порядку пунктів 4,5 ч. 1 ст. 161 СК України.
Наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 369/8332/22 стягнуто з Позивача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду (06.09.2022 року).
06.09.2023 Фастівським ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 по примусовому виконанню зазначеного вище Наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Станом на дату подачі цього позову до суду позивач заборгованості зі сплати аліментів не має.
Позивач вважає, що дії Відповідача щодо пред'явлення згаданого вище Наказу є протиправними, такими що порушують права та інтереси їх спільного сина, ОСОБА_4 , Відповідач зловживає своїм правом на отримання аліментних виплат від позивача, оскільки син, ОСОБА_4 починаючи з 09.03.2023 року фактично перестав мешкати разом з Відповідачем, проживає разом з позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Жодних дій щодо спільного проживання з ОСОБА_5 після зазначеного періоду Відповідач не вчиняла.
Як зазначає позивач, починаючи з 09.03.2023 ОСОБА_4 фактично проживає з позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Зазначений факт підтверджується наступними доказами, копії яких додаються до цього позову, а саме:
1. Актом депутата Боярської міської ради VIII скликання Фастівського району Київської області Вентова А.А. про фактичне місце проживання ОСОБА_6 від 25.01.2024, з якого, зокрема, вбачається, що з жовтня 2018 в квартирі АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані: 1. ОСОБА_1 , 1973 р.н., 2. ОСОБА_7 , 2002 р.н. (старший син Позивача та Відповідача), 3. ОСОБА_4 . 2007 р.н.;
2. Актом обстеження умов проживання сім'ї, що був складений головним спеціалістом Служби у справах дітей Боярської міської ради Мартиновою Уляною Миколаївною, у відповідності до якого в квартирі АДРЕСА_2 проживають та мають постійне місце реєстрації: 1. ОСОБА_1 , 1973 р.н., 2. ОСОБА_7 , 2002 р.н. (старший син Позивача та Відповідача), 3. ОСОБА_4 . 2007 р.н.;
3. Витягом з реєстру територіальної громади від 14.02.2024 № 2023/001388253, з якого вбачається, що задекларовне місце проживання ОСОБА_4 , 2007 р.н., є квартира АДРЕСА_2 ;
4. Довідкою Вільшанської гімназії Романівської селищної ради від 02.02.2024 № 5, 3 якої вбачається, що ОСОБА_4 проживає разом з батьком за адресою: квартира АДРЕСА_2 . Вважаю за необхідне зазначити, що мій син ОСОБА_5 навчається у згаданій школі в екстернатному режимі, тобто віддалено, за індивідуальним графіком.
Таким чином, на думку позивача, наведені вище докази підтверджують ту обставину, що ОСОБА_4 починаючи з 09.03.2023 року постійно проживає з баткьом та знаходиться на його утриманні, що є підставою для звільнення позивача від обов'язку зі сплати аліментів та стягнення з Відповідача частина її доходів на утримання сина, який станом на момент подачі цього позову до суду проживає разом з позивачем.
На підставі зазначеного позивач ОСОБА_1 просив суд:
- припинити з 9.03.2023 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 : Місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 частки від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягуються на підставі Наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 369/8332/22;
- стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь АДРЕСА_1 ) на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2024 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.07.2024 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вона зазначила наступне.
З моменту переїзду у м. Кривий Ріг мама з сином проживали та продовжують проживати у кв. АДРЕСА_5 , що підтверджується актом про фактичне проживання особи поза місцем реєстрації. Відповідач не заперечує, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та навчається у Вільшанскій гімназії Романівської селищної ради у режимі он-лайн, проте та обставина, що він фактично проживає разом з батьком, як про це вказано у акті депутата Боярської міської ради від 25.01.2024 р., акті обстеження умов проживання Служби у справах дітей Боярської міської ради ОСОБА_8 та довідці Вільшанскої гімназії Романівської селищної ради від 02.02.2024 р. №5 не відповідає дійсності, що власне може підтвердити і сам ОСОБА_4 , виклик якого, як свідка буде порушуватись в окремому клопотанні.
Зазначила, що в акті депутата Боярської міської ради від 25.01.2024 р. вказано, що ОСОБА_4 з жовтня 2018 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 проте не вказано по який саме період. Як вже зазначалось вище, Позивач, Відповідач та їх спільні діти незважаючи на розірвання шлюбу продовжували проживати разом аж до жовтня 2021 року.
Акт складений ОСОБА_9 , головним спеціалістом ССД БМР, не може бути належним доказом на підтвердження факту проживання сина разом з батьком, оскільки даним актом посвідчувалися умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В акті відсутні відомості/свідчення осіб які б могли підтвердити, що ОСОБА_4 мешкає саме за цією адресою, в акті відсутня інформація з якою саме метою проводилось вказане обстеження умов проживання.
З моменту видачі судового наказу (з 19.12.2022 р.) Позивачем жодного разу не порушувалось питання про його скасування або припинення стягнення за ним, таким чином можна дійти висновку, що Позивач погоджувався з правовими підставами та обставинами за якими його було винесено.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що ОСОБА_4 увесь час проживав та продовжує проживати разом з Відповідачем, підстави для припинення стягнення з Позивача на користь Відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина відсутні, так як і підстави для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 з Відповідача на користь Позивача.
Відповідачка вважає, що Позивачем не доведено, що син ОСОБА_4 проживає з ним, та повністю знаходяться на його утриманні, тобто, що змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь Відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині стягнення аліментів з Позивача не можуть бути задоволені, так само як вимога про припинення стягнення аліментів оскільки Позивачем не підтверджено належними та допустими доказами, що син перебуває на його утриманні та є істотною обставиною для припинення стягнення аліментів.
На підставі зазначеного відповідачка ОСОБА_3 просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та про стягнення аліментів відмовити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані з розглядом даної справи - витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
23.10.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив у якій він зазначив, що відповідачка не виконала вимог закону щодо реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_4 , не надала доказів, щ підтверджують обставини проживання ОСОБА_4 з нею у співний період.
Окремим аргументом на спростування доводів Відповідача, на думку позивача, може бути те, що Відповідач забрала сина з приміщення суду 28.04.2024 року, що, як він вважає, свідчить про те, що станом на цю дату син ніяк не міг проживати з відповідачем.
За таких обставин, на думку позивача, зазначені у тексті відзиву доводи можуть бути спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Наведені аргументи та заперечення в тексті відзиву не підтверджені належними та допустимими доказами, що свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.
На підставі зазначеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
18.02.2025 року протокольною ухвалою суду задоволено заяву відповідача про виклик та допит в судовому засіданні у якості свідка дитини ОСОБА_4 . Представник відповідача ОСОБА_2 повідомила суд, що забезпечить явку свідка у наступне судове засідання.
У судовому засіданні 05.05.2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
У судовому засіданні 05.05.2025 року відповідачка ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, оскільки син проживає з нею.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 20.03.2007 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 20.03.2007 року складено відповідний актовий запис № 76. Батьками особи зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 09.10.2019 року у цивільній справі № 371/138/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 02.02.2002 року за актовим записом № 11, розірвано.
Судовим наказом від 19.12.2022 року у цивільній справі № 369/8332/22 виданим Києво-Святошинським районним судом Київської області наказано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) божника, щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду (06.09.2022 року).
Відповідно до довідки про пошук з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 26.03.2024 року на підставі судового наказу відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, що не заперечується сторонами.
У довідці № 5 від 02.02.2024 рок, виданої директором Вільшанської гімназії Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком в АДРЕСА_1 , дійсно навчається у 9 класі гімназії на екстернатному навчанні.
Згідно акту обстеження умов проживання, складеному службою у справах дітей Боярської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батько, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син.
Суд звертає увагу, що зазначений акт обстеження умов проживання не містить дати його складання/дати проведення умов обстеження квартири.
Згідно акту депутата Боярської міської ради VІІІ скликання Фастівського району Київської області Вентового А.А., складеного 25.01.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 2018 року проживають та зареєстровані: ОСОБА_1 , 1973 року народження, ОСОБА_7 , 2002 року народження, ОСОБА_4 , 2007 року народження. Про цей факт свідчать сусіди, підпис яких міститься в акті.
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади, виданого Боярською територіальною громадою № 2023/001388253 від 14.02.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 12.08.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту про фактичне проживання особи поза місцем реєстрації складеного 05.07.2024 року мешканцями квартир 2/51, 2/65, 2/67 за їх підписами, з жовтня 2021 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_7 , дійсно мешкає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до змісту статті 180 СК України зобов'язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття мають саме батьки.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Але, якщо мати, одержуючи аліменти на дитину, не проявляє щодо неї турботи, а одержані кошти витрачає на себе - лише тоді мова може йти про припинення стягнення аліментів на її ім'я. Стороною відповідача не спростовано та не доведено письмовими доказами, що аліменти, призначені на утримання дитини, витрачаються саме за призначенням, тобто на неповнолітнього сина. Тому суд приймає до уваги покази самого неповнолітнього сина щодо відношення до нього та матеріального утримання його батьком та матір'ю.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Тобто, держава визнає захист прав і свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку.
Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Отже, за змістом зазначених норм права, походження дитини від певної особи визначається за фактом народження дитини від цієї особи в шлюбі або поза ним, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, документом закладу охорони здоров'я про народження дитини дружиною та свідоцтвом про народження дитини, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі актового запису про народження.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов'язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов'язків щодо утримання дитини.
Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.
За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов'язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).
При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.
Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.
Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов'язку. При цьому, зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.
Позивач посилався на факт стягнення з нього аліментів на підставі судового наказу та зазначив, що заборгованості зі сплати аліментів не має, обов'язки зі сплати аліментів виконував добросовісно.
Зазначене позивачем та не подання ним до суду заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, тобто відсутність у позивача на протязі декількох років бажання вчинити дії щодо скасування судового наказу (у зв'язку з проживанням та перебуванням дитини на його утриманні як зазначає позивач), на думку суду, також, підтверджує факт не проживання дитини з позивачем, а перебування дитини на утриманні та вихованні матері.
Про це свідчить добровільна сплата позивачем аліментів та користь відповідача на утримання сина.
Так, згідно із законодавством України, аліменти на дитину присуджуються тому з батьків, з ким дитина проживає, і зобов'язання щодо їх сплати покладається на другого з батьків. Це означає, що той з батьків, з ким дитина проживає, має право на отримання аліментів, а інший зобов'язаний їх сплачувати, якщо це передбачено рішенням суду.
В даному випадку обов'язок з сплати аліментів покладено на позивач судовим наказом.
Крім того, оскільки дитина навчається екстернатно, тобто без безпосереднього візиту до гімназії її місце проживання не прив'язано до відповідного населеного пункту та вона має можливість навчатися відділено.
Отже навчання дитини в гімназії не може слугувати фактом, який підтверджує проживання дитини з батьком.
Оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти проживання дитини разом з матір'ю, як отримувачем аліментів на утримання дитини, не перебування дитини на безпосередньому утриманні батька, а наявність у дитини місця реєстрації за адресою позивача, що не підтверджує факту проживання дитини у квартирі, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141, 142 ЦПК України, але позивачем вимог про розподіл судових витрат не ставились, тому суд це питання не розглядає.
Керуючись ст.ст. 7, 179, 180, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 110, 141, 258-259, 263-265, 268,274-279, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та про стягнення аліментів, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_8 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 29.07.2025 року.
Суддя А.В. Янченко