Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1070/25
номер провадження 1-кп/368/174/25
29.07.2025 року Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12025111230001095 від 23.05.2025 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребені Кагарлицького району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, в силу ст.. 89 КК України вважається таким що не має судимостей,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.. 309 ч. 1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4
- сторони захисту -
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 приблизно о 14 год. 00 хв. 23.05.2025, перебуваючи біля недіючого сміттєзвалища, розташованого неподалік вулиці О. Шестопала в с. Стайки Обухівського району Київської області, побачив дикоростучі сухі рослини коноплі. В цей час у нього виник умисел на незаконне придбання наркотичних засобів, а саме канабісу, для особистого вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичних засобів, діючи умисно, з метою власного вживання, без мети збуту, він відразу ж підійшов до цих рослин коноплі та зірвав з них листя, тим самим придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Після цього вказану речовину рослинного походження він там же руками подрібнив до придатного для вживання шляхом куріння стану, тим самим здійснивши виготовлення наркотичного засобу, для власного вживання, без мети збуту. Зазначену подрібнену речовину він згорнув у два паперових згортки, які помістив до своєї нагрудної сумки, таким чином почав незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, для особистого вживання без мети збуту. Після чого ОСОБА_3 , зберігаючи у своїй нагрудній сумці зазначений наркотичний засіб, на велосипеді поїхав у своїх справах по селу Стайки Обухівського району Київської області, чим здійснив перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, для власного вживання, без мети збуту.
23.05.2025 в період часу з 17 год. 57 хв. по 18 год. 08 хв., під час затримання підозрюваного у вчиненні кримінального проступку ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_2 , проведено обшук ОСОБА_3 . В ході обшуку, в нагрудній сумці ОСОБА_5 , виявлено і вилучено два паперових згортки із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу у вигляді сухої подрібненої речовини рослинного походження.
Згідно висновку експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/111-25/32490- НЗПРАП від 10.06.2025, вищевказана надана на дослідження речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 13,36 грама, якого ОСОБА_3 незаконно придбав, виготовив, зберігав та перевозив для власного вживання, без мети збуту.
Канабіс, згідно зі Списком №1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 №770 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України), є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Згідно з Таблицею №1 затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я), маса канабісу в перерахунку на суху речовину до 5 г є невеликими розмірами, від 500 до 2500 грам - великими розмірами.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 309 ч. 1 КК України визнав повністю та пояснив, що він пішов збирати равлики, щоб здати, і побачив три стеблини коноплі, які зірвав і там же подрібнив, склавши в папір і поклав до рюкзака. Здавши равликів, він пішов на роботу, де по дорозі його і зупинили працівники поліції. Взяв рослини коноплі для власного вживання і наміру продати не мав. Кається, більше робити таке не буде.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , повністю визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.. 309 ч. 1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: як незаконне виготовлення, придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що мали місця діяння, у вчиненні яких обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.
Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
Згідно паспорта 007188423, виданого 03.12.2021 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гребені Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.
Згідно вимоги про судимість № 3447/109/1603/02-25 від 11.07.2025 р. станом на 14.07.2025 року ОСОБА_3 в силу ст.. 89 КК України вважається таким що не має судимостей.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.
Згідно характеристики, виданої Ржищівської міською радою на гр. ОСОБА_3 про те, що у виконавчому комітеті Ржищівської міської ради Київської області відсутні інформація щодо ОСОБА_3 .
Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.
Так, санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України - кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого, а саме: визнання вини, де його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, має місце постійного проживання, позитивно характеризується, наявності обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання та думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді пробаційного нагляду, а тому суд вважає, що належним та достатнім є призначення обвинуваченому покарання буде у виді пробаційного нагляду в межах санкції статті КК України.
Відповідно до положень ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
На підставі п.. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки протягом пробаційного нагляду:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , процесуальні витрати на користь держави вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-25/32490-НЗПРАП від 10.06.202025 р. в сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню: два паперові згортки з вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку поміщено спеціального пакету № 2400786 та пристрій для куріння з нашаруванням речовини коричневого кольору, який поміщено спеціального пакету № 2955762, які передано на зберігання до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1