Справа № 366/1343/25
Провадження № 3/366/980/25
Іменем України
12 червня 2025 року селище Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП,
07.05.2025 до Іванківського районного суду Київської області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В. Розгляд справи призначено на 21.05.2025 та відкладено на 12.06.2025, у зв'язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції, яка повернулася з відміткою про отримання, а також через офіційний веб-сайт судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.
Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується, підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, проте, станом розгляду справи він не цікавився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, суддя розцінює неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності неповажною та приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У судовому засіданні дослідженні наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 709580 від 29.04.2025, копія заяви ОСОБА_2 адресована начальнику поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_3 , від надання яких він відмовився згідно ст. 63 Конституції України.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 709580, складеного ДОП ВП № 1 Вишгородського РУП старшим лейтенантом поліції Сергієнком Д.І.: 20.04.2025 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 домовився з ОСОБА_2 про надання послуги із перевезення за заздалегідь обумовлену суму оплати в розмірі 1000 гривень. Оплату не здійснив та таким чином вчинив відносно ОСОБА_2 шахрайство, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За змістом п. 169.1.1. ст. 169 ПК України сума податкової соціальної пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн, а тому, 0,5 розміру податкової соціальної пільги у 2025 році становить 1514,00 грн (3028/50% = 1514 грн), що використовується для кваліфікації за ст. 51 КУпАП, з цього слідує, що 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (далі нмдг) * 1514 грн = 757 грн, а 2 нмдг *1514 грн = 3028,00 грн, аналогічні розміри прожиткового мінімуму були встановлені і у 2024 році.
Отже, відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 (757 грн) до двох (3028,00 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 709580 від 29.04.2025 ОСОБА_1 інкриміновано вчинення шахрайства на суму 1000 грн.
Однак досліджені докази, які містяться в матеріалах справи не підтверджують даного факту, а саме не містять підтвердження ціни послуги з перевезення, а також підтвердження здійснення такої послуги взагалі.
У матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення: показання/пояснення свідків, фото-, відеофіксації факту вчинення правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Винуватість особи в учиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Таким чином, суд не має достатніх підстав для визнання, поза розумним сумнівом, винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст. 251 КУпАП обов'язок доказування обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній належний доказ кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, суддя вважає, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У зв'язку із закриттям провадження у справі, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 204-1, 245, 247, 251, 280, 283, 288 КУпАП, суд
1.Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 20.11.2023) за ч. 2 ст. 51 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя Віталій МОВЧАН