Справа № 364/661/25
Провадження № 2/364/370/25
про залишення позову без руху
29.07.2025 , суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л.,
ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом
ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , № тел: НОМЕР_2 , електронна пошта та електронний кабінет відсутні)
до
ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , № тел: НОМЕР_4 , електронна пошта та електронний кабінет відсутні)
про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,
22.07.2025 на адресу Володарського районного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява. Ознайомившись з позовом та матеріалами справи, суддя встановила, що такий підлягає залишенню без руху, оскільки позов подано з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.
Так, за вимогами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Слід зазначити, що за умовами статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Натомість позивачка долучила до позовної заяви неналежні письмові докази, зокрема : рішення Володарського районного суду Київської області ( справа № 357/1604/25) про розірвання шлюбу, яке засвідчено нею власноруч.
Тобто до позовної заяви долучено судове рішення не посвідчене (не завірена копія), як того вимагає та передбачає інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. Копії судових рішень, що набрали законної сили або підлягають негайному виконанню повинні бути прошиті, пронумеровані, засвідчені та скріплені відповідною печаткою суду).
Вказуючи на належність засвідчення копії слід зазначити, що лише у разі якщо неможливо видати копію судового рішення в суді, який ухвалив судове рішення, така копія може бути виготовлена з ЄДРСР за заявою особи судом, якому визначено територіальну підсудність справ, або судом апеляційної інстанції за підсудністю, встановленою законом.
Однак, позивачка не клопочеться перед судом, про долучення до матеріалів справи належної копії зазначених вище письмових доказів та не вказує, що вони позбавлені можливості самостійно отримати такі.
Позивачка також не дотрималася положень п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, де зазначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК України, ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Тобто, ціна позову повинна бути визначена на момент пред'явлення позову з урахування грошової оцінки - об'єктивної ринкової вартості об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Однак, позивачкою в позовній заяві не вказано ціну позову, яка відповідає фактичній (ринковій) вартості спірного майна на день звернення до суду, виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Зокрема, позивачка зазначила ціну позову в розмірі 159300 грн, при цьому як вбачається з матеріалів справи таку «ціну позову» було взято з договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.08.2024.
До позовної заяви не долучено звіт про оцінку ринкової вартості нерухомого майна. Отже позивачкою не надано доказів, які б підтверджували ціну позову у встановленому законом порядку.
З огляду на наведене, приходжу до висновку що позовна заява, хоч і містить ціну позову, однак, відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, дійсної ціни позову, що наразі впливає на встановлення правильності сплати судового збору. Згідно з п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що наявні перешкоди для прийняття позовної заяви до свого провадження.
Згідно правил ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 даної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачка, усуваючи недоліки, повинна:
- додати до позовної заяви належним чином засвідчену копію судового рішення;
- зазначити дійсну вартість спірного майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (звіт про оцінку майна).У разі необхідності доплати судовий збір.
Слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
При цьому враховую позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, пункту 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuzv. Poland" N 28249/95).
З огляду на встановлені обставини та наведені вимоги закону, подану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці строк для усунення виявлених недоліків. Роз'яснити положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, за якими в разі, якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - залишити без руху.
Повідомити позивачку про необхідність виправити зазначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Роз'яснити позивачці, що у разі невиконання позивачкою ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачці зі всіма доданими документами.
Копію ухвали направити позивачці не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г. Л. Моргун