Справа № 357/11460/25
1-кс/357/1564/25
28 липня 2025 року м. Біла Церква
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023112030000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2023, стосовно підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 1, 3 ст. 362 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, з вищою освітою, розлученої, утриманців не має, працюючої укладальницею-пакувальницею у ФГ «Чудова марка» м. Біла Церква, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання,
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , підозрювана ОСОБА_4 , її захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 1, 3 ст. 362 КК України.
На обгрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112030000107 від 17.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України.
Згідно пункту 1 наказу Міністерства юстиції України №1059/5 від 25.06.2015 року «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» в редакції станом на 04.08.2017, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» є адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України. Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення реєстрів, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до цих реєстрів, а також інші заходи (дії), передбачені законодавством.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», власник системи надає користувачеві відомості про правила і режим роботи системи та забезпечує йому доступ до інформації в системі відповідно до визначеного порядку доступу.
Державним підприємством «Національні інформаційні системи» державному реєстратору Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 надано ідентифікатор доступу до Єдиних та Державних реєстрів, зокрема до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 2 частини 1, пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) від 01.07.2004, в редакції станом на 25.10.2021, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно статті 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» від 05.07.1994, в редакції станом на 25.10.2021, інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів. Порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користувачем можливості обробляти в системі та правила обробки цієї інформації.
Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону встановлені загальні засади державної реєстрації, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону, державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
Відповідно до статті 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону, під час проведення державної реєстрації державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Відповідно до статті 23 Закону, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону, передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно пункту 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі Порядок № 1127) у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви. У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.
Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Згідно частини 2 статті 9 Закону, пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Відповідно статті 10 Закону:
1.Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.
2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.
3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.
5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Встановлено що, 21.12.2018 до Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, що за адресою: 09010 с. Малі Єрчики, вул. Центральна, 16, надійшла заява №31912755, складена від імені директора ТОВ «ЮНІС-АГРО» (код ЄДРПОУ 37870083) ОСОБА_7 , про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224080900:02:012:0014 з додатками: ПРОТОКОЛ Загальних зборів спілки громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське», серія та номер: 7, виданий 28.11.2018, видавник: Спілка громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське»; АКТ Приймання - передачі земельної ділянки, серія та номер: 10, виданий 30.11.2018, видавник: Підписано між Спілкою громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське» та ТОВ «Юніс Агро»; Державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: КВ, виданий 02.11.1995, видавник: Великоєрчиківська сільська Рада народних депутатів Сквирського району Київської області; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер: НВ-3213222452018, виданий 27.12.2018, видавник: Відділ у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Державним реєстратором ОСОБА_4 вказану заяву за №31912755 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2018 о 11 годині 40 хвилин та сформовано друковану форму заяви, розпочато її розгляд.
В подальшому, 27.12.2018 о 09 год. 36 хв. державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: 09010 с. Малі Єрчики, вул. Центральна, 16, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всупереч вимогам ст.ст. 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 та пункту 12 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, будучи достовірно обізнаною про порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, без належних для того законних підстав прийняла рішення №44851634 щодо заяви №31912755 від 21.12.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та несанкціоновано змінила інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відкрила розділ та внесла відомості про речові права на нерухоме майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме запис №44851634 про реєстрацію за ТОВ «ЮНІС-АГРО» (код ЄДРПОУ 37870083) права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224080900:02:012:0014, з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна №1732833932240.
Крім того, 21.12.2018 до Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області, що за адресою: 09010 с. Малі Єрчики, вул. Центральна, 16, надійшла заява №31913196, складена від імені директора ТОВ «ЮНІС-АГРО» (код ЄДРПОУ 37870083) ОСОБА_7 , про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права приватної власності на земельнуу ділянку з кадастровим номером 3224080900:02:001:0001 з додатками: АКТ Приймання - передачі земельної ділянки, серія та номер: 10, виданий 30.11.2018, видавник: Підписано між Спілкою громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське» та ТОВ «Юніс Агро»; ПРОТОКОЛ Загальних зборів спілки громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське», серія та номер: 7, виданий 28.11.2018, видавник: Спілка громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське»; АКТ Приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: 9, виданий 30.11.2018, видавник: Підписано між Спілкою громадян - співвласників майна та землі колективної власності реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Великоєрчиківське» та ТОВ «Юніс Агро»; Державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: КВ, виданий 02.11.1995, видавник: Великоєрчиківська сільська Рада народних депутатів Сквирського району Київської області; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер: НВ-3213222322018, виданий 27.12.2018, видавник: Відділ у Сквирському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Державним реєстратором ОСОБА_4 вказану заяву за №31913196 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2018 о 11 годині 46 хвилин та сформовано друковану форму заяви, розпочато її розгляд.
В подальшому, 27.12.2018 о 09 год. 49 хв. державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: 09010 с. Малі Єрчики, вул. Центральна, 16, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всупереч вимогам ст.ст. 3, 10, 18,24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 та пункту 12 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, будучи достовірно обізнаною про порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, повторно, без належних для того законних підстав прийняла рішення №44852266 щодо заяви №31913196 від 21.12.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та несанкціоновано змінила інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відкрила розділ та внесла відомості про речові права на нерухоме майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме запис №44852266 про реєстрацію за ТОВ «ЮНІС-АГРО» (код ЄДРПОУ 37870083) права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224080900:02:001:0001, з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна №1732871232240.
За таких обставин, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 362 КК України, у зв'язку з чим 16 липня 2025 року її повідомлено про підозру.
Обґрунтованість підозри підозрюваної ОСОБА_4 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення - повністю підтверджується зібраними по провадженню доказами, а саме: Наказом Міністерства юстиції України про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 №2425/7 від 04.10.2024; наказом Міністерства юстиції України про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 №3055/5 від 24.10.2024; актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_4 №5416/19.1.1/24 від 24.10..2024; відповідю на лист слідчого від Міністерства юстиції України №179365/216238-11-24/33.3 від 30.12.2024; відповідю на запит слідчого від ДП «НАІС» 58938/19.2-17 від 09.12.2024 з додатками; протоколом тимчасового доступу до документів від 26.02.2025 з додатком; протокол огляду документів від 04.03.2025 з додатками; відповідю на лист слідчого від Сквирської міської ради №03-1960 від 05.05.2025; заявою від Сквирської міської ради №03-3172 від 14.07.2025; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 від 07.05.2025; висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи №С2101/06-2025 від 06.06.2025.
Під час досудового розслідування встановлена наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обгрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, не працевлаштована, не має постійного джерела доходів. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_4 наслідків спонукатиме її змінювати місце проживання та уникати орган досудового розслідування, суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, з метою попередження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, і для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків у провадженні, є обґрунтована необхідність у застосуванні щодо неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання із покладенням на неї строком на два місяці наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження за кожним викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з території України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи клопотання, просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Підозрювана ОСОБА_4 заперечила проти вимог клопотання та просила у їх задоволенні відмовити. Вказала на те, що з моменту повідомлення про підозру вона співпрацює зі слідством, не переховується, з'являється за кожним викликом, а тому не вбачає підстав для застосування щодо неї запобіжного заходу. Вона має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, але наміру виїжджати за кордон вона не має.
Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_6 просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є добропорядною та законослухняною громадянкою України, яка має постійне місце проживання, не змінювала його протягом тривалого часу, має позитивну репутацію у трудовому колективі, не притягувалася раніше до кримінальної відповідальності, активно співпрацює з органом досудового розслідування, належно виконує покладені на неї процесуальні обов'язки. Вона має сталі соціальні зв'язки, включаючи офіційне місце роботи, що свідчить про її вкоріненість у місцевій громаді та відсутність будь- яких передумов до ухилення від органів слідства чи суду. Таким чином, наведені прокурором припущення щодо нібито відсутності у ОСОБА_4 працевлаштування, джерел доходу та, як наслідок, можливості переховування - є безпідставними, надуманими, не підтвердженими жодним належним доказом і не відповідають фактичним обставинам.
Можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для констатації факту існування ризику переховування підозрюваного від органів правопорядку та єдиною підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, стороною досудового розслідування не наведено жодного реального факту. Наявність теоретичного та примарного ризику переховування від органу досудового розслідування у кримінальному провадженні не може бути самостійною підставою застосування запобіжного заходу, оскільки це буде необгрунтованим та надмірним заходом відносно ОСОБА_4 що є грубим порушенням завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.
Захист категорично заперечує проти задоволення клопотання, оскільки воно є необгрунтованим, не доводить наявності передбачених законом ризиків та не відповідає принципу необхідності і пропорційності обмеження прав людини.
Сторона захисту вважає, що задоволення клопотання прокурора про покладення на підозрювану ОСОБА_4 обов'язку з'являтись за кожним викликом (відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України) створює серйозні ризики легалізації недобросовісної процесуальної практики з боку органу досудового розслідування - зловживання правом виклику.
Зокрема, слідчим неодноразово надсилались повістки підозрюваній на щоденні дати: 21 липня 2025 року на 10 годину, 23 липня 2025 року на 10 годину, 24 липня 2025 року на 16 годину, 25 липня 2025 року на 12 годину, а також навіть у вихідний день - 26 липня (субота) на 10 годину, ще одна повістка на 28.07.2025 (сьогодні) на 10:00 в поліцію. При цьому в зазначені дні будь-які слідчі дії за участю ОСОБА_4 не проводились. Такі дії органу досудового розслідування мають репресивний характер, свідчать про зловживання процесуальними повноваженнями та перетворюють інструмент виклику не на засіб забезпечення провадження, а на форму тиску на підозрювану.
Зазначена поведінка органу досудового розслідування є прямою перешкодою для належного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов'язків та ставить під загрозу її працевлаштування. Це, у свою чергу, становить непропорційне обмеження її конституційного права на працю, закріпленого у ст. 43 Конституції України, яка гарантує кожному можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
16.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених чч. 1, 3 ст. 362 КК України.
21.07.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Прокурорм у клопотанні викладені та в суді доведені обставини, що дають підстави на час розгляду клопотання обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 1, 3 ст. 362 КК України, а у матеріалах клопотання містяться відповідні докази, на які посилається прокурор у клопотанні.
Встановлюючи, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до клопотання підставами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Злочин, про підозру у вчиненні якого повідомлено ОСОБА_4 , згідно з ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, так як санкція ч. 3 ст. 362 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Слідчий суддя зазначає, що лише одна тяжкість підозри не може бути підставою для встановлення ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
Цей ризик необхідно оцінювати у розрізі всіх відомих даних про особу підозрюваного, його процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У ході судового засідання, слідчим суддею встановлено, що підозрювана раніше не судима, розлучена, утриманців не має, працевлаштована, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце реєстрації та проживання.
Даних про те, що вона не з'являлася на виклики слідчого чи прокурора, слідчому судді не надано. Навпаки, стороною захисту надано відомості про те, що підозрювана прибувала на виклики слідчого у визначені ним дні: 21.07.2025, 23.07.2025, 24.07.2025, 25.07.2025 та 26.07.2025.
Отже, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , усі відомі дані про підозрювану ОСОБА_4 , слідчий суддя доходить до переконання, що ризик її переховування від органу досудового розслідування, слідчого судді чи суду відсутній. Докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні не дають достатні підстави вважати, що підозрювана може уникати слідства та суду.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до вимог чч. 1, 3 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України.
Враховуючи, що прокурором не доведено обставини, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя, приходить до висновку про відсутність підстав для обрання стосовно підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Таким чином, клопотання органу досудового розслідування є необґрунтованим, доводи прокурора не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 177, 179, 193, 194, 196, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у завдоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42023112030000107, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 1, 3 ст. 362 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 10:30 год 29.07.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1