Справа № 183/5369/24
№ 1-кп/183/1186/25
29 липня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024170030000565 від 27.02.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, з не повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
В обґрунтування клопотання зазначено, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та перебуваючи на посаді гранатометника 14 мотопіхотного відділення 5 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат» 13 січня 2024 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявив, та незаконно був відсутній на військовій службі до 19 квітня 2024 року.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем.
Обвинувачений ОСОБА_4 на судові засідання не з'являється, хоча в установленому законі порядку, завчасно повідомлений про дату та час судових засідань. Вищевказані дії дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 переховується від суду.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами зокрема: актом службового розслідування, щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , показами свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
За таких обставин покладення обов'язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного заявник клопотання просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні обвинувачений погодився із клопотанням. Пояснив, що обвинувальний акт отримував. Знає, що йому пред'явлене обвинувачення у самовільному залишенні військової частини. Номер телефону НОМЕР_3 належав йому, але він його загубив в січня 2025 р.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час розгляду клопотання встановлено, що в провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024170030000565 від 27.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувальний акт від 24.05.2024 р. у вказаному кримінальному провадженні був направлений до суду 28.05.2024 р..
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор в судовому засіданні пояснив, що маються ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Судом враховується, що на теперішній час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Дане кримінальне провадження перебуває в провадженні суду з 28.05.2024 р.
В судові засідання, які призначалися на 02 та 23 липня 2024 р. обвинувачений викликався шляхом направлення йому повістки на номер телефону. В призначені дні обвинувачений в судові засідання не з'являвся, про причини не явки суду не повідомив.
За клопотанням прокурора ухвалою від 15.08.2024 р. суд надав дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказана ухвала не була виконана.
Ухвалою суду від 18.06.2025 р. було задоволено клопотання прокурора про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказана ухвала суду виконана та обвинувачений 28.07.2025 р. був затриманий.
В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні отримав, номер телефону на який суд направляв йому повістки про виклик належав йому.
Таким чином судом встановлено, що обвинувачений будучи обізнаним про знаходження в суді кримінального провадження не вживав заходів щодо явки до суду та повідомлення суд про свої контактні дані.
У зв'язку з цим судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується суд звертає увагу на наступне.
На підтвердження існування цього ризику прокурором не надано жодного доказу.
Таким чином існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведено.
При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого злочину, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу (відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України), суд вважає можливим застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При цьому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обвинуваченому слід рахувати з дня його затримання - з 28.07.2025 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. (3028 грн. х 80).
Враховуючи викладене суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 369, 372, 376, 392-395 КПК України, суддя,
Клопотання прокурор про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти до 25 (включно) вересня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1