22.07.2025 Справа №607/12578/25 Провадження №2/607/3874/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей,
ОСОБА_2 через представника звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , просить стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 у розмірі 1/3 (третини) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Позов мотивує тим, що спільні діти перебувають на її утриманні, а між сторонами не досягнуто згоди з приводу розміру аліментів.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка та її представник не з'явилися у судове засідання, надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача не заперечила проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.05.2014, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/8824/16-ц від 18.10.2016.
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 27.05.2015.
Також, після розірвання шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 15.02.2019.
Відповідно до довідки ОСББ «С.Будного,20» від 01.04.2021 №3 (а.с. 10) діти проживають разом із матір'ю.
Заслухавши відповідача, дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, зважаючи на таке.
Згідно статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу вимог статті 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Неповнолітні діти перебувають на утриманні матері, а тому, в її користь слід стягнути із відповідача аліменти.
Зважаючи на матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, його вік, відсутні відомості про поганий стан здоров'я, матеріальне становище позивачки, суд доходить переконання, що аліменти на утримання неповнолітніх доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід визначити в розмірі 1/3 частин усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку починаючи з дня подачі позову до досягнення дітьми повноліття.
Такий розмір є наближеним до встановленого законодавцем гарантованого мінімального розміру аліментів на двох дітей та безумовно стягується у разі звернення до суду із такими вимогами із заявою про видачу судового наказу.
Менший розмір аліментів, не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей та забезпечення їх рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Отже, позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 280-283, 352-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити. Стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 (третини) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи із 19.06.2025 щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяця підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , тел. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 25.07.2025.
Головуючий суддяВ. М. Позняк