Справа № 595/551/25
Провадження № 2-а/595/65/2025
29.07.2025 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 496 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 21 січня 2025 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неї було складено протокол № 38 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сам протокол містить розбіжності, які викликають сумнів у його об'єктивності. Так, на штампі протоколу стоїть дата 16 грудня 2025 року, а у тексті протоколу зазначено, що він складений 16 січня 2025 року. Зі змісту протоколу та постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка відповідає за ведення військового обліку Золотопотіцької селищної ради, отримала відповідні розпорядження щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Золотопотіцькій селищній раді. У тексті протоколу зазначено: «Станом на 16.01.2025 у визначені терміни розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа, яка відповідає за ведення військового обліку ОСОБА_1 надала у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних. В ході перевірки карток первинного обліку було виявлено, що картки старого зразка, записи в картках первинного обліку згідно чинного законодавства не робляться. Повідомлення про зміни військово-облікових даних військовозобов'язаних не надаються». На думку відповідача, вона здійснила правопорушення в особливий період та порушила вимоги статті 16 Закону України «Про оборону України», статті 21, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статтю 32 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Разом з тим, у постанові №496 від 21 січня 2025 року, з якою ОСОБА_1 не була ознайомлена і яку отримала лише 7 квітня 2025 року, установлені кардинально інші обставини. Так, у тексті постанови вказано, що позивач не надала у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних. Суттєві протиріччя у протоколі № 38 та постанові № 496 від 21 січня 2025 року не усунуті, а тому висновок про наявність у її діях складу адміністративного проступку, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є необґрунтованим. Зауважує, що перевірка карток первинного обліку не повинна була проводитися. Висновок про те, «що повідомлення про зміни військово-облікових даних військовозобов'язаних не надаються» є надуманим і не підтверджується жодними доказами. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Однак, на момент прийняття оскаржуваного рішення воно було необґрунтованим, оскільки поняття «надала» - «не надала» є кардинально протилежними і ці протиріччя не можуть бути усунуті на стадії судового розгляду справи.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: поновити строк для оскарження постанови № 496 від 21 січня 2025 року; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 496 від 21 січня 2025 року.
Ухвалою судді від 06 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ухвали суду від 15 травня 2025 року у строк до 02 червня 2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Станом на час ухвалення рішення по даній справі (29 липня 2025 року) відповідачем ухвалу суду від 15 травня 2025 року про надання витребуваних доказів виконано не було.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить провести розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи.
Зважаючи на встановлені законом строки розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 16 січня 2025 року офіцером мобілізаційного відділення ОСОБА_3 складено протокол про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Встановлено, що 16 січня 2025 року посадова особа, яка відповідає за ведення військового обліку Золотопотіцької селищної ради ОСОБА_1 були отриманні розпорядження № 3/10403 від 05.12.2024, 3/10567 від 10.12.2024, 3/10953 від 28.12.2024, 1727/31 від 04.01.2025 щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Золотопотіцькій селищній раді. Станом на 16.01.2025 у визначені терміни розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа, яка відповідає за ведення військового обліку ОСОБА_1 , надала у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних. В ході перевірки карток первинного обліку було встановлено, що картки старого зразка, записи в картках первинного обліку згідно чинного законодавства не робляться. Повідомлення про зміни військово-облікових даних військовозобов'язаних не надаються. У зв'язку із вказаним посадова особа ОСОБА_1 здійснила правопорушення в особливий період, порушила вимоги статті 16 Закону України «Про оборону України», статті 21, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статтю 32 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 та своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
21 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 496 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивачку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працюючу завідувачем сектору, цивільного захисту та оборонної роботи, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн.
З постанови вбачається, 16 січня 2025 року посадова особа, яка відповідає за ведення військового обліку Золотопотіцької селищної ради ОСОБА_1 були отриманні розпорядження № 3/10403 від 05.12.2024, 3/10567 від 10.12.2024, 3/10953 від 28.12.2024, 1727/31 від 04.01.2025 щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Золотопотіцькій селищній раді. Станом на 16.01.2025 у визначені терміни розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа, яка відповідає за ведення військового обліку ОСОБА_1 , не надала у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуючі документи щодо оповіщення військовозобов'язаних. В ході перевірки карток первинного обліку було встановлено, що картки старого зразка, записи в картках первинного обліку згідно чинного законодавства не робляться. Повідомлення про зміни військово-облікових даних військовозобов'язаних не надаються. У зв'язку із вказаним посадова особа ОСОБА_1 здійснила правопорушення в особливий період, порушила вимоги статті 16 Закону України «Про оборону України», статті 21, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статтю 32 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, і своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
В силу ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Як слідує з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до абз. 11, 12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України; забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов'язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 32 Постанови КМУ від 30 грудня 2023 року № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:
- відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
- у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства;
- забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, будучи зобов'язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо його правомірності не надав.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачкою правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивачка вчинила дане адміністративне правопорушення. При цьому, суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушень належним чином не доведена, твердження позивачки не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 496 від 21 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд вважає, що слід поновити пропущений позивачкою строк для оскарження спірної постанови, визнавши причини його пропуску поважними, оскільки про дану постанову позивачка дізналася, отримавши її копію 07 квітня 2025 року, що підтверджено доданими до позову доповідною та складеним актом від 07 квітня 2025 року, та скористалася правом на оскарження постанови, своєчасно звернувшись до суду.
Керуючись ст. ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -
Поновити пропущений ОСОБА_1 строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № 496 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, провадження у справі - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: с. Соколів Чортківського району Тернопільської області.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська