465/5442/25
1-кп/465/1092/25
29.07.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
вході підготовчого судового засідання з розгляду обвинувального акта та клопотання прокурора - публічного обвинувача у кримінальному провадженні № 42024142410000242 від 06.12.2024 , відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними обвинувального акта громадянина України, уродженця м. Хирів, Старосамбірського (Самбірського) району, Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 (на час СЗЧ) та 3057 ( ОСОБА_4 на час розгляду справи), раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Учасники судового провадження:
Сторона обвинувачення - прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5
Згідно оголошеного в судовому засіданні прокурором - публічним обвинувачем клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42024142410000242 від 06.12.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 5 ст. 407 КК України, судом встановлено наступне.
За змістом обвинувального акта, призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2024 року № 102 старшого солдата ОСОБА_3 включено в списки особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 і визнано таким, що приступив до виконання службових обов?язків за посадою.
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу та початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу є день їх відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації старший солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний був неухильно додержуватись Конституції та Законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади. військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року Nо2102-1Х, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
У порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, старший солдат ОСОБА_7 , самовільно залишив місце служби тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
Так, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. І Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», статей 11, 16, 127, 128, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 27.05.2024 самовільно залишив, без поважних причин тривалістю понад три доби, місце служби - військову частину НОМЕР_1 , що розташовувалась на той час за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 до 30.10.2024 року.
30.10.2024 старший солдат ОСОБА_7 , прибув до військової частини НОМЕР_2 - Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , заявив про себе, та свій намір продовжити проходити військову службу, чим припинив вчинюване ним кримінальне правопорушення.
Відтак встановлено, що з 27.05.2024 по 30.10.2024 старший солдат ОСОБА_7 , проводив час на власний розсуд, обов?язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами військової частини приховував.
Під час незаконного перебування за межами військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об?єктивно мав можливість це вчинити.
Дані дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування, прокурором - процесуальним керівником та прокурором - публічним обвинувачем у кримінальному провадженні кваліфіковані як самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувальний акт поступив до суду від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 .
Відповідно до ухвали суду від 11.07. 2025 обвинувальний акт призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
До початку підготовчого судового засідання, прокурором - публічним обвинувачем у кримінальному провадженні подано клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42024142410000242 від 06.12.2024.
В судовому засіданні прокурор - публічний обвинувач клопотання підтримав та просив суд врахувати, що на даний час ОСОБА_3 уже проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ), а тому відпала необхідність покладання обов'язків на командування військової частини та самого підозрюваного. Просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 401 КК України.
Суд розглянувши клопотання, заслухавши висновки прокурора та пояснення і думку обвинуваченого приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
В судовому засіданні обґрунтовуючи клопотання, прокурор - публічний обвинувач покликається на те, що на час розгляду справи судом, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану», яким внесено зміни до положень ст. 401 КК України, зокрема частиною 5 вказаної статті визначені умови звільнення від кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні з клопотання прокурора погодився, підтвердив своє волевиявлення та просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, надавши згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК України.
Суд, заслухавши обвинуваченого та прокурора, вивчивши матеріали справи та подане прокурором клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Згідно з ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі, а звільнену особу зобов'язує не пізніше 72 годин прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Частиною 5 ст. 401 КК України, визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до прокурора з відповідним клопотанням та виявив бажання продовжити проходження військової служби, яку на час розгляду клопотання фактично проходить у складі військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ).
Командування вказаної військової частини дає згоду та клопоче про надання можливості продовження проходження обвинуваченим військової служби у складі військової частини.
Так, згідно письмової згоди командира військової частини НОМЕР_3 від 13.06. 2025, командування військової частини надає згоду на проходження військової служби старшого солдата ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Судом роз'яснено обвинуваченому підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Щодо документального підтвердження про наявність чи відсутність попередніх судимостей у обвинуваченого, на яке покликається прокурор - публічний обвинувач у кримінальному провадженні, а саме - довідку ОСК МВС України № 25035527414986705411 від 04.02.2025, зважаючи, що така частково виготовлена іноземною мовою - російською, суд констатує факт, що в ході судового розгляду кримінального провадження № 42024142410000242 від 06.12.2024 , МВС України надаючи вказану довідку частково сформовану іноземною мовою, порушило вимоги ст. 10 Конституції України статей 6,10,11,14 Закону України "Про засади державної мовної політики" та ст. 29 КПК України, а відтак визнає дану довідку недопустимим і неналежним документом, що характеризує особу.
Суд також констатує факт, що під час скерування матеріалів до суду, та розгляду обвинувального акту судом у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування прокурором - публічним обвинувачем у кримінальному провадженні, котримии використовувалася вказана вище довідка, теж порушено вимоги ст. 10 Конституції України, статей 6,10,11,14 Закону України "Про засади державної мовної політики" та ст. 29 КПК України.
Відтак суд констатує факт порушення зазначеними вище державними органами вимог ч. 7 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої, - статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя , які визначені цим Законом.
Суд в котре наголошує, що згідно цього ж Закону, статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації та є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
Крім цього, зазначення прізвища обвинуваченого у довідці російською мовою не може бути ідентифікованим з його прізвищем зазначеним в обвинувальному акті через різний правопис.
Суд наголошує, що закриття кримінального провадження з підстав, які передбачені ч. 5 ст. 401 КК України, за своїм змістом, не є підставами, які реабілітують особу, що роз'яснено обвинуваченому, і останній погодився на закриття кримінального провадження з цих підстав, а отже і відсутні підстави для роз'яснення обвинуваченому положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 44, ч. 5 ст. 401 КК України ст.182, п.1 ч. 2 ст. 284, ч.4 ст. 286, статтями 288, 314, 369 - 372 КПК України,-
Обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42024142410000242 від 06.12.2024 військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ) колишнього військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 вказаної норми Закону, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поновленим у продовженні проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (Національна Гвардія) з 11 січня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через суд, який постановив ухвалу.
У випадку відсутності апеляційних скарг, ухвала набирає законної сили з 05 серпня 2025 року.
Копію ухвали вручити ОСОБА_3 та скерувати командиру військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ) до відому та виконання.
Суддя ОСОБА_8