Провадження №2/447/849/25
Справа №447/1346/25
28.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Бачун О.І., за участю секретаря судового засідання Данилів О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави,
06.05.2025 року позивач звернувся до Миколаївського районного суду м. Миколаїв з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 89 176 гривень.
В обґрунтування позову покликається на те, що 25.07.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року у справі №447/2244/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП щодо нього закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що внаслідок незаконного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення завдало йому моральної шкоди, яка полягала у негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниженні гідності і втратою авторитету серед оточуючих. Просить позов задоволити.
Ухвалою від 08.05.2025 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання .
26.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
22.05.2025 року представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Гій А.А. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Позивачем ОСОБА_1 не доведено вчинення неправомірних дій працівниками поліції при складенні протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, а відтак відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано жодних належних чи допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, а тому просить у задоволені позову відмовити.
23.05.2025 року представник Державної казначейської служби України надіслав на адресу суду відзив, згідно якого вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та просить відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
04.06.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , подано відповідь на відзив.
04.06.2025року позивачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові письмові пояснення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Головне управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.07.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД №917184 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року у справі №447/2244/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 17.12.2024, що підтверджується копією постанови , долученої до матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що факт складення відносно нього адміністративного протоколу призвів до негативних емоцій, тривоги, стресу, переживань, емоційно напруженого стану, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також до приниження гідності і втрати авторитету серед оточуючих.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Застосовуючи статті 1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, складення протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду у справі №335/6977/22 від 22.01.2025 протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства, не є рішенням, що створює правові наслідки, і не змінює стан суб'єктивних прав особи. Оскільки таким рішенням є постанова, яка ухвалюється на підставі протоколу. Самий факт складання протоколу, якщо справа закрита за відсутності складу злочину, не є підставою вважати, що з моменту його складання особі завдано моральної шкоди. На переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд повинен врахувати, чи встановлено незаконність протоколу, яка зазначається під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб'єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону №266/94-ВР.
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надано об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв'язку з діями відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди з відповідачів, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 23, 1173-1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органу держави - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . .
Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79007, місто Львів, площа Генерала Григоренка, 3.
Повний текст рішення виготовлено 28.07.2025
Суддя Бачун О. І.