Справа №442/4950/25
Провадження №2-о/442/410/2025
15 липня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Крамара О.В.
з участю:
секретаря судового засідання - Малик О.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак Оксана Володимирівна про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини -
27.06.2025 заявник звернулася в суд із заявою, в якій просить: встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.10.1996 заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстований Стебницькою міською радою Львівської області, актовий запис №123, свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 .
Одразу після одруження почали проживати з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується письмовими поясненнями свідків. Однак, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою своєї сестри ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_2 . Згодом ОСОБА_4 звернулася в суд до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.09.2018 року, справа №442/4852/18, провадження 2/442/1775/2018 ОСОБА_2 , визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 . У вищевказаному рішенні зазначено, що брат-відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , однак останній не проживає за місцем своєї прописки вже понад п'ять років, оскільки має сім'ю та проживає разом зі своєю дружиною та дітьми за іншою адресою.
Заявниця вказує, що після рішення суду, не виявилося можливим прописати чоловіка за адресою їхнього спільного проживання, оскільки процедура оформлення спадщини після смерті своїх батьків була не завершеною.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 16.09.2024, видане Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області.
24.09.2024 заявник звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Кобак О.В. стосовно оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_2 , чоловіка заявниці який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Нотаріусом була заведена спадкова справа №70/2024. Нотаріус 06.05.2025 надала письмову відповідь заявниці, з рекомендацією звернутися в суд з заявою про встановлення місця фактичного проживання померлого, оскільки він не мав місця реєстрації проживання, у відповіді нотаріус вказала, що останнє відоме місце проживання померлого ОСОБА_2 , була АДРЕСА_4 . Відповідно до «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для встановлення останнього місця реєстрації проживання померлого, осіб які були з ним зареєстровані на момент смерті та кола спадкоємців, які прийняли спадщину до територіального органу нотаріусом було подано відповідний запит, однак інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 в Єдиному демографічному реєстрі, відсутня.
У зв'язку з цим, для захисту своїх прав, як єдиний спадкоємець, заявник була змушена звернутися до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ., оскільки встановлення факту постійного проживання має юридичне значення, оскільки надасть змогу реалізувати своє законне право на оформлення спадщини після смерті спадкодавця у встановленому законом порядку.
За таких обставин, у неї виникла необхідність звернутися з даною заявою в суд.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала на адресу суду надійшло клопотання про розгляд заяви у її відсутності, заявлені вимоги підтримує з підстав викладених в заяві. Заяву просить задоволити в повному обсязі.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, причини неявки невідомі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема з врахуванням ст.315 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Ст. 318 ЦПК України визначає, що у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Встановлення факту постійно проживання на час відкриття спадщини, заявнику необхідне для реалізації свого законного права на оформлення спадщини після смерті спадкодавця у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задоволити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що заява ОСОБА_1 підставна та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.
Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2025.
Суддя О.В. Крамар