Справа №591/13177/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.
Номер провадження 33/816/521/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 122-4 КУпАП
18 липня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Бороха В.М., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бороха В.М. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерка,
визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що 17 грудня 2024 року близько 15 год. 30 хв. в м. Суми по вул. Петропавлівській, 73, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 316 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , не будучи уважною, не врахувала дорожньої обстановки та під час руху заднім ходом, виїжджаючи з прилеглої території на головну дорогу допустила зіткнення з транспортним засобом «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Ford Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних ушкоджень з матеріальними збитками, після чого водій ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9, п. 2.10 а ПДР України та вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Борох В.М. подав апеляційну скаргу, відповідно якої просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року та закрити провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, матеріали справи не містять.
Зокрема, наявність письмових пояснень ОСОБА_1 та схеми місця ДТП свідчить про те, що остання була присутня на місці дорожньо-транспортної пригоди та не залишала його.
Окрім цього, як вбачається із пояснень ОСОБА_2 , їй не було створено небезпеку в русі чи будь-яких перешкод, оскільки удар був здійснений в стоячий автомобіль. Вказане свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 порушення п. 10.9 ПДР України.
Долучений потерпілою відеозапис із відеореєстратора не містить підтвердження вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди та залишення останньою місце ДТП, а тому є неналежним доказом.
За таких обставин, матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили те, що дорожньо-транспортна пригоди виникла внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із захисником Борохом В.М., які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, потерпілу ОСОБА_2 , котра заперечувала про задоволення апеляційної скарги, вважали постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема, на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 198799 від 17 грудня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 198792 від 17 грудня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- схему місця ДТП від 17 грудня 2024 року, яким зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і механічні пошкодження, отримані транспортним засобом «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: пошкодження заднього бамперу справа, заднє праве крило;
- фотозображення місця дорожньо-транспортної пригоди та автомобілів;
- письмові пояснення ОСОБА_2 , котра повідомила працівникам поліції, що рухалася по вул. Петропавлівській в м. Суми, де зупинилися на червоний сигнал світлофора. У цей час автомобіль «Mercedes-Benz 316 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з другорядної дороги заднім ходом, здійснив наїзд на її автомобіль. Після чого водій вказаного автомобіля намагалася залишити місце ДТП, у зв'язку з чим заїхала у двір будинку;
- відеозапис з відео реєстратора автомобіля «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_2 , на якому вбачається, як вказаний транспортний засіб знаходився в нерухомому стані перед червоним сигналом світлофора. У цей час відбувся удар в автомобіль, від чого він пошатнувся.
Вказані докази, суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Окрім цього, згідно п.2.10 а ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
На переконання суду апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 ПДР України, що перебуває у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, яка спричинила пошкодження транспортних засобів, а саме з них вбачається, що остання виїжджаючи з прилеглої території на головну дорогу заднім ходом, будучи неуважною, не врахувала дорожньої обстановки, допустила зіткнення з транспортним засобом «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка знаходилася на головній дорозі, чекаючи завершення червоного сигналу світлофора.
Вказані обставини також підтвердила потерпіла ОСОБА_2 , яка надала покази в суді апеляційної інстанції.
Так, остання повідомила суду, що 17 грудня 2024 року близько 15 год. 30 хв. по вул. Петропавлівській, 73 в м. Суми зупинилася на червоний сигнал світлофора. У цей час, відчула удар в правий бік автомобіля, вийшовши з транспортного засобу побачила автомобіль «Mercedes-Benz 316 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який намагався виїхати з прилеглої території житлового будинку. Водій ОСОБА_1 не вийшла з автомобіля, а заїхали назад у двір та зайшла в будинок.
Відсутність на транспортному засобі ОСОБА_1 механічних пошкоджень не може спростовувати наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, сукупність долучених доказів, яким надана судом першої інстанції належна оцінка, беззаперечно підтверджує порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з отриманими механічними пошкодженнями автомобіля ОСОБА_2 .
Зокрема, автомобіль «Ford Kuga», державний номерний знак НОМЕР_2 , в наслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження заднього бамперу справа та заднього правого крила, що відповідає механізму наїзду заднім ходом автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , яка виїжджала з прилеглої території житлового будинку.
На спростування доводів апелянта, апеляційний суд зауважує про те, що протокол відносно ОСОБА_1 було складено саме за порушення п. 10.9 ПДР України, яким визначено обов'язок водія не створювати небезпеку чи іншим учасникам руху під час руху транспортного засобу заднім ходом.
Вказаний пункт правил дорожнього руху визначає поведінку водія транспортного засобу, саме того, хто здійснює рух заднім ходом, а не іншого водія, зокрема потерпілої ОСОБА_2 .
Визнавати долучений потерпілою ОСОБА_2 до матеріалів справи відеозапис із відео реєстратора власного автомобіля, не належним доказом, в суді апеляційної інстанції підстави відсутні, оскільки його зміст не суперечать іншим зібраним працівниками поліції доказами та в сукупності беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, апеляційний суд вважає безпідставними, адже як вбачається із долучених письмових показів останньої, відібрані в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, вона не заперечувала що після зіткнення, заїхала на автомобілі назад у двір житлового будинку.
Тим самим підтвердила, що залишила місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що також доведено показами потерпілої ОСОБА_2 надані як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., в повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-36 КУпАП.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до ст. 252 КУпАП повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення у межах санкції статей та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини.
З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп., залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бороха В.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.