Справа № 522/15530/24-Е
Провадження № 2/522/2911/25
20 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
представника позивача - адвоката Діденка В. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, в якому просить визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 , та визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, з 2009 року сторони перебувають у фактичних шлюбних відносинах та проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька - ОСОБА_3 , про що 13 грудня 2010 року Виконавчим комітетом Магазинської сільської ради Красноперекопського району Автономної Республіки Крим складено актовий запис про народження дитини № 27.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька - ОСОБА_4 , про що 03 жовтня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нижньогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим складено актовий запис про народження дитини № 104.
Матір'ю дітей у свідоцтвах про їхнє народження вказано відповідачку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «батько» зазначено « ОСОБА_5 ». При цьому, оскільки сторони не перебувають у шлюбі, відомості про батька дітей на підставі ч. 1 ст. 135 СК України зазначені за вказівкою матері.
Позивач указує, що він є батьком дітей, а оскільки реєстрація народження дітей здійснена на підставі ч.1 ст.135 СК України, то внесення відомостей про нього як про батька можливе лише за умови подання спільної заяви або за рішенням суду.
Він та відповідачка проживають в Автономній Республіці Крим, що є тимчасово окупованою територією України. Відповідачка не має можливості виїхати разом з ним для подання спільної заяви до відділу ДРАЦС на підконтрольній Україні території через введений в Україні воєнний стан та через догляд за їхніми п'ятьма спільними дітьми.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та продовжено судовий розгляд.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Діденко В. Є. позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила про визнання нею позовних вимог у повному обсязі. Указувала, що позивач є батьком її п'ятьох дітей. Виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації батьківства за спільною заявою вона можливості не має через брак коштів та небезпеку через війну. Зазначила, що у випадку призначення судом генетичної експертизи від участі в її проведенні вона відмовляється через вищезазначені обставини, а також через релігійні переконання та до експертного закладу з'являтись не буде. Не заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з'явився, від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_3 , про що 13 грудня 2010 року Виконавчим комітетом Магазинської сільської ради Красноперекопського району Автономної Республіки Крим складено актовий запис № 27, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08.08.2023.
Матір'ю дитини є ОСОБА_2 .
Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00046443627 від 10.08.2024, виданим Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_4 , про що 03 жовтня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нижньогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим складено актовий запис № 104, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08.08.2023.
Матір'ю дитини є ОСОБА_2 .
Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00046443547 від 10.08.2024, виданим Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, відомості про батька дітей відповідачки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «… при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.
Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Згідно з висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Верховний Суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018, справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому позивачем клопотання про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи не заявлялося.
Водночас, як слідує з поданих сторонами заяв у справі, вони висловили категоричне заперечення щодо можливості призначення та проведення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також позивачем не надано й інших доказів, які б достеменно свідчили про походження дітей від позивача у справі.
Посилання позивача на те, що в актових записах про народження дітей відповідачкою зазначено ім'я та по батькові « ОСОБА_6 », які є непоширеними в Україні та співпадають з його ім'ям та по батькові, та те, що у них з відповідачкою є інші спільні діти, батьком яких він записаний на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у справі № 390/1874/23, що, на його думку, побічно підтверджує його батьківство щодо дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за відсутності належних та допустимих доказів походження дітей від позивача, не підтверджує з достовірністю біологічне батьківство позивача та не є підставою для задоволення позову.
Також не є достатнім для висновку про походження дітей від позивача, за відсутності інших доказів, і посилання його на укладення між сторонами мусульманського шлюбу та запис його як батька у свідоцтвах багатодітної сім'ї та про встановлення батьківства, виданих окупаційною владою на тимчасово окупованій території України.
Позивачем також не надано належних та допустимих доказів спільного проживання сторін, ведення ними спільного господарства до народження дітей або спільне їхнє виховання чи утримання.
Разом з тим, посилання позивача на неможливість виїзду сторін на підконтрольну Україні територію для подання спільної заяви до відділу ДРАЦС не підтверджено належними доказами. Крім того, як слідує з копій паспортів громадян України, виданих на ім'я позивача та відповідача, вони видані 27.11.2023, тобто в період дії воєнного стану в Україні, орган, що видав паспорти 2116 (Іршавський відділ Головного управління ДМС у Закарпатській області).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При цьому щодо визнання відповідачем позову суд зазначає, що саме лише визнання позову, без законних підстав для його задоволення, не може бути покладено в основу рішення про задоволення позову.
За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263 - 265, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код. ЄДРПОУ: 43428660, адреса: м. Херсон, вул. Рішельєвська, 21.
Повне судове рішення складено 29.07.2025.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА