Справа № 521/11379/25
Провадження № 2-з/521/131/25
28 липня 2025 м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м.Одеси Поліщук І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Івкової Лариси Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі № 521/11379/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна.
28 липня 2025 року через підсистему "Електронний суд" представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що під час шлюбу було набуто наступне майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
1) багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1, придбано у 2020 році в інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м.Львів), вартість 100 000 гри. ;
2) 3-х хвильовий мікроканальний діодний лазер, придбано у 2021 році в інтернет- магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »(м. Львів), вартість 320 000 грн.;
3) транспортний засіб - автомобіль Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний у жовтні 2022 року, зареєстрований за ОСОБА_2 , середня ринкова вартість 7 300 дол. США, що за курсом ІІБУ (станом на 02.07.2025 року 1 дол. США=41,8191 грн.) становить 305 279,43 грн.
Загальна вартість спільного сумісного майна подружжя становить 725 279,43 грн.
Позивач просить поділити спільне майно наступним чином:
-визнати за ним право власності на автомобіль Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_2 ;
-визнати за ОСОБА_2 право власності на багатофункціональний апарат для елос епіляції 4 в 1: E-LIGHT (IPL+RF); SHR, ND-YAG лазер, RF-ліфтинг, Код: злое (IPL+ RF) та 3-х хвильовий мікроканальний діодний лазер титаніум 755 + 808 + 1064 нм з потужністю 3000 Вт (лазер бар 1200 Вт).
З інформації, що розміщена на сайті АВТО.РІА, позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що автомобіль відповідачкою ОСОБА_2 виставлено на продаж. Враховуючи вищевикладене, представник позивача зазначає, що існує реальна загроза відчуження спірного майна відповідачем, що може унеможливити або істотно ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. З метою запобігання вчиненню дій щодо розпорядження автомобілем, який є предметом спору, представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , придбаний у жовтні 2022 року, зареєстрований за ОСОБА_2 . Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до відчуження спірного автомобілю будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі N 520/5745/18.
З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача ОСОБА_1 , невжиття заходів забезпечення може унеможливити або суттєво ускладнити виконання такого рішення, з огляду на наявну реальну загрозу подальшого відчуження спірного майна власником.
Таким чином, позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути спів мірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачці, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Івкової Л.В. про забезпечення позову у цивільній справі № 521/11379/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єктів рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна -задовольнити.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на автомобіль Ford Focus, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ірина Поліщук