Справа № 474/347/25
Провадження № 2/474/173/25
Іменем України
28.07.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.
розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою, -
встановив:
10.04.2025р. Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за угодою в сумі 18 016 грн. 44 коп.
Позов обґрунтований тим, що 09.08.2024р. о 22 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "DAF FT XF", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Koedel н.з. НОМЕР_2 , заднім ходом, не впевнився в безпеці руху, не скористався сторонньою допомогою, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору, в результаті чого було пошкоджено електроопору № 33 ПЛ-0,4кВ ф.4 від ТП-194, яка перебуває на балансі АТ "Миколаївобленерго". Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. "б" п. 2.3, п. 10.1, 10.9 ПДР України. Відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАП.
Позивач звернувся із заявою до ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, яка була зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.
Інспектором Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди та складений протокол про адміністративне правопорушення від 09.08.2024р. серії ААД №785667, із зазначенням схеми місця ДТП, за ст. 124 КУпАП.
Згідно з відповіддю ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 02.09.2024р. № 7422/69-2024 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. На водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення та направлений до Врадіївського районного суду Миколаївської області, перевірку за даним фактом припинено.
Відповідно до постанови Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26.09.2024р. по справі № 474/897/24, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Неправомірними діями відповідача позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 18 016 грн. 44 коп.
01.10.2024р. між АТ "Миколаївобленерго" та ОСОБА_1 за заявою відповідача від 01.10.2024р. укладена угода про відшкодування шкоди, спричиненої майну АТ "Миколаївобленерго".
Станом на 25.03.2025р. жодних платежів на виконання угоди від відповідача не надходило.
В зв'язку з невиконанням відповідачем умов угоди, 25.03.2025р. на підставі додаткової угоди № 1 угода була розірвана за домовленістю сторін.
Тож, пославшись на ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, які регулюють питання відшкодування шкоди, в тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за угодою.
Представниця позивача Галюк Л.В. в судові засідання 26.03.2025р., 08.07.2025р. та 28.07.2025р. не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду. Водночас 20.06.2025р. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги.
Також слід зазначити, що 11.07.2025р. та 15.07.2025р. до суду в електронній формі на офіційну електронну пошту суду надходили клопотання про витребування доказів та заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, автором яких вказано представницю позивачки Галюк Л.В. Водночас вказані клопотання та заяви не скріплені електронним цифровим підписом, а саме відсутні файли (один файл, окремі файли або архів із даними і підписом), що підтверджується актами про відсутність електронного цифрового підпису від 11.07.2025р. та 14.07.2025р.
Отже вказані клопотання та заява подані з порушенням приписів ч. 2 ст. 183 ЦПК України, згідно з якою письмові заява, клопотання підписуються заявником чи його представником, а тому повернуті заявнику на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
Відповідач в судові засідання 26.03.2025р., 08.07.2025р. та 28.07.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час та місце судового розгляду. Водночас 18.07.2025р. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій визнає позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення.
Частинами 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за угодою про відшкодування шкоди, укладеною між сторонами 01.10.2024р., зобов'язання за якою припиненні 25.03.2025р., у зв'язку з її розірванням.
Таким чином визнання відповідачем позовної вимоги про стягнення заборгованості за угодою, зобов'язання за якою припиненні до подачі позову до суду, суперечить приписам ст.ст. 3, 11, 598, 604, 627, 653 ЦК України.
За таких умов, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників судового розгляду, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі доказами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи, суд вважає встановленим таке.
12.08.2024р. за вих. № 12.03-011/4509 на ім'я ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 194-1 КК України, щодо пошкодження електроопори № 33 (ПЛ-0,4кв ф.2 ТП - 194).
02.09.2024р. ВП № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області повідомлено АТ "Миколаївобленерго" про припинення перевірки за фактом заяви про пошкодження майна зареєстрованої в ІКС ІПНП за № 1544 від 13.08.2024р. В ній же зазначено, що в ході проведення перевірки було встановлено що подія була внесена до бази ІКС ІПНП № 1518 від 09.08.2024р. по факту ДТП, де водій ОСОБА_1 на автомобілі "DAF", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Koedel, н.з. НОМЕР_2 , заднім ходом, не впевнився в безпеці руху, не скористався сторонньою допомогою, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору АДРЕСА_1 , за що до нього складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП, який скерований до Врадіївського районного суду.
26.09.2024р. постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області у справі № 474/897/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (09.08.2024р. о 22 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "DAF FT XF", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Koedel, н.з. НОМЕР_2 " заднім ходом, не впевнився в безпеці руху, не скористався сторонньою допомогою, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору), та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 850 грн. 00 коп.
У Паспорті № 194 (280194) повітряної лінії електропередач напругою нижче 1000в ВП-0,4кВ фт ТП-194 (280194) смт Врадіївка та Поопорній схемі - паспорту ПЛ-0,4 кВ ТП -280194 інв. № 2263 смт Врадіївка, зазначено адресу розташування електроопор, та наступні загальні характеристики повітряної лінії електропередач: напруга, кВ - 0,4кВ, інвентарний номер 2223, рік побудови - 1975, дата введення в експлуатацію - 1975, протяжність лінії, км - 4,12, № трансформаторного пункту до якого приєднана лінія - № 280194, кількість будинкових вводів - 158, а також характеристики лінії, опор за порядковими номерами 60 (61)-61 (62), та 1-51. При цьому, навпроти запису у паспорті щодо електроопори під порядковим № 33 наявний запис щодо капремонту як "08/2024". В розділі 6 "Капітальний і поточний ремонти, планові випробування та огляди" Паспорту зазначено про те, що у серпні 2024р. мав місце ремонт, вид (ТО), з виконання робіт щодо: 1) огляд електроопори монтером ОСОБА_2 об'єм якої 4,12, №№ ф. 1, 2, 3; 2) перев.заземл.пристр монтером ОСОБА_2 , електроопора об'єм якої 5, №№ ф. 1, 2; 3) вимір опору заземл. монтером ОСОБА_2 , електроопора об'єм якої 10, №№ ф. 1, 2, 3. В цьому ж розділі 6 зазначено про те, що у серпні 2024р. також мало місце вид ремонту (відбуд.) щодо виконання монтером ОСОБА_2 робіт із заміни збитої опори об'єм 1 №№ ф. 2 № 33 та щодо перетягування проводу, об'єм 0,158, №№ опори ф. 2 32-33-34 (33-35).
Відповідно до Довідки АТ "Миколаївобленерго" № 04.02/01-50-76 від 26.03.2025р., станом на 01.03.2025р. на балансі товариства обліковується об'єкт основних засобів: назва об'єкта ПЛ-0,4кВ ТП-280194 селище Врадіївка, інвентарний номер 2223, дата прийняття на облік 01.10.1975р.
Згідно з кошторисною документацією (Договірна ціна на будівництво відшкодування шкоди завданої АТ "Миколаївобленерго" пошкодженням опори № 33 ПЛ-0,4кВ від ТП-194 (ф.-2) внаслідок ДТП, що здійснюється у 2024р. станом на 13.08.2024р.; Довідка форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2024р. з відновлення вказаної електроопори; Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024р. форми № КБ-2в) вартість робіт по об'єкту будівництва (відшкодування шкоди завданої АТ "Миколаївобленерго" пошкодженням опори № 33 ПЛ-0,4кВ від ТП-1945 (ф.2) внаслідок ДТП) становить 18 016 грн. 44 коп., з яких: 1) 15 013 грн. 70 коп. - всього вартість виконаних робіт по об'єкту будівництва (без ПДВ), в тому числі ПЛ-0,4кВ (будівельні роботи 14 593 грн. 42 коп. та 420 грн. 28 коп. інші витрати); 2) 3 002 грн. 74 коп. - податок на додану вартість.
З виписки із Журналу обліку роботи за нарядами та розпорядженнями № 04 розпочатого 07.05.2024р. та закінченого 12.03.2025р. Врадіївської дільниці Північної РЕМ вбачається, що у ньому під номером наряду 391 наявний запис щодо місця та найменування робі наступного змісту "ПЛ-0,4Кв ф-2 № 280194 , - виконано заміну аварійної опори № 33", робота закінчена 10.08.2024р. об 11.20 год.
01.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про надання дозволу на виплату шкоди терміном на 17 місяців.
01.10.2024р. між АТ "Миколаївобленерго" та ОСОБА_1 укладено угоду про відшкодування шкоди, спричиненої майну АТ "Миколаївобленерго" заподіяної внаслідок ДТП 09.08.2024р. під час якої було пошкоджено електроопору № 33 ПЛ-0,4кв ф.2 від ТП-194, в якій сторони узгодили, згідно умов ст. 1166 ЦК України, порядок та умови відшкодування шкоди, що мало відбуватися в строк з 25.10.2024р. до 25.02.2026р. рівними щомісячними платежами - по 1 000 грн. щомісячно, окрім першого та останнього місяця періоду, в якій виплати мали становити 2 000 грн. та 1 016 грн. 44 коп., відповідно.
Угода підписана зі сторони позивача директором північного РЕМ С. Пашковським, зі сторони відповідача - останнім особисто.
Додатковою угодою № 1 від 25.03.2025р. укладеної до угоди про відшкодування шкоди, спричиненої майну АТ "Миколаївобленерго", сторони АТ "Миколаївобленерго" та ОСОБА_1 погодили вважати розірваною угоду про відшкодування шкоди від 01.10.2024р. (п. 1) Дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами (п. 2).
Додаткова угода підписана зі сторони позивача директором північного РЕМ С. Пашковським, зі сторони відповідача - останнім особисто.
Встановив вказані обставини, суд приходить до наступного висновку.
Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, при розгляді спору про цивільно-правові наслідки дій відповідача, стосовно якого ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей спір, суд не обговорює вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Водночас, слід наголосити на тому, що згідно зі ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ст. 12 ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
У постанові від 22.02.2024р. у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом позову є стягнення заборгованості за угодою, а підставою позову є укладення між сторонами 01.10.2024р. угоди про відшкодування відповідачем відповідно до ст. 1166 ЦК України шкоди, спричиненої майну позивача.
Згідно з ст. 202 та 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
З аналізу чинного законодавства слідує висновок, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а відтак сторони не мають права вимагати один від одного виконання зобов'язання за таким договором.
З огляду на чинне законодавство та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що недійсність додаткової угоди від 25.03.2025р. про розірвання угоди від 01.10.2024р. про відшкодування відповідачем шкоди, спричиненої майну позивача прямо не встановлена законом та вона не визнана судом недійсною, а відтак є правомірною.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, предмет спору, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за угодою, яка розірвана за домовленістю сторін, тобто зобов'язання по якій припиненні, не відповідає приписам чинного законодавства, є безпідставною та необґрунтованою. Обставини зазначені позивачем на обґрунтування позову та докази долученні до позовної заяви не свідчать про порушення відповідачем прав позивача в контексті укладеної між сторонами угоди від 01.10.2024р.
За таких умов позов є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою - відмовити.
Судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. покладається на Акціонерне товариство "Миколаївобленерго".
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний "29" липня 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол