Справа № 127/11342/25
Провадження № 2/127/2155/25
29 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
представника позивача Пінчука Р.С., відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, яка нарахована за період з 01 жовтня 2021 року по 29 лютого 2024 року в загальному розмірі 6750,72 грн, на підставі положень ст. 525, 526, 530, 610-612, 625, 651 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830, зі змінами. Свій позов мотивувало тим, що житлове помешкання у АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають відповідачі, забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Житловий будинок, де мешкають відповідачі, технічно під'єднаний до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року №2634 та від 21 липня 2022 року №1447 (зі змінами), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Забезпечення послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», здійснюється відповідно до умов, визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання за спожиті послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2021 року до 29 лютого 2024 року включно утворилася заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 6750,72 грн, яку і просить стягнути з відповідачів.
Відповідачі подали відзив з порушенням вимог ст.178 ЦПК України, а тому останній не прийнятий до розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в даній цивільній справі до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання; відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не прийнято до розгляду; прийнято до розгляду ряд доказів, наданих відповідачами.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2025 року (із занесенням до протоколу судового засідання без винесення окремого процесуального документа) надано дозвіл на надання позивачу додаткових пояснень щодо проведених нарахувань за теплопостачання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року витребувано в позивача детальний розрахунок вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні представник позивача КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» Пінчук Р.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. При цьому акцентував, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, у разі відключення його квартири від мереж централізованого опалення (теплопостачання). При цьому звертає увагу, що нарахування проведені відповідно до п.8 Методики №315.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову. При цьому зазначали, що вони не заперечують оплату витрат на загальнобудинкові потреби, однак вважають, що заборгованість нараховано неправомірно, оскільки місця загального користування не опалюються, а нарахування повинні бути проведені з урахуванням такої обставини.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
Судом установлено, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.
Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується, зокрема рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21 липня 2022 року №1447 та актами про відпуск теплової енергії.
В будинку встановлений лічильникмарки «SKS-3п», №00074697, який взятий на баланс КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», за результатами повірки проведеної 13 травня 2021 року - придатний до використання (акт опломбування приладу обліку ЦО від 07 жовтня 2021 року).
По помешканню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за цією адресою.
Квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи централізованого теплопостачання та обладнана автономною системою опалення, що не оспорюється сторонами.
Згідно оборотної відомості за період з 01 жовтня 2021 року по 29 лютого 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 6750,72 грн, з яких: 6091,06 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 161,51 грн - сума 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги, 498,15 грн - сума втрат від інфляційних процесів (а.с.7).
Як установлено судом ця сума є сумою нарахувань за обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до ст.7 цього закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
З 01 травня 2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про житлово - комунальні послуги», які передбачали нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання цих послуг, та визначено особливості укладання, зміни та припинення договорів.
Так, відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч.7 ст.14 цього Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Доступ до веб-сайту підприємства є відкритим.
Інформації, що мешканці будинку, де мешкають відповідачі, у визначений законом строк вибрали модель організації договірних відносин матеріали справи не містять.
Тобто з 01 листопада 2021 року почав діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, укладений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» зі змінами.
Враховуючи те, що в суду відсутні відомості, які свідчать, що співвласники багатоквартирного будинку, де мешкають відповідачі, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а тому між сторонами справи укладений договір та відповідно з 1 листопада 2021 року між ними існують правовідносини врегульовані цим Типовим договором.
Укладення таким чином договору не суперечать вимогам ст. 633, 634 ЦК України та відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому судом не встановлено, що відповідачі надавали у встановлений чинним законодавством термін заперечення або протокол розбіжностей до типового договору, а тому відповідачі є споживачами послуги, яка надається позивачем.
Суд звертає увагу, що квартира відповідачів від'єднана від системи централізованого теплопостачання та обладнана автономною системою опалення. Разом з тим, вказана обставина не виключає існування договірних відносин між сторонами на підставі Типового договору.
Судом не встановлено укладення індивідуального договору до 01 листопада 2021 року між сторонами. Разом з тим відсутність договору не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої виконавцем.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає передбачений п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послугищомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором.Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Крім того відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити спожиті житлово-комунальні послуги.
Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути заборгованість за послуги за період з 01 жовтня 2021 року по 29 лютого 2024 року, яка, як установлено судом, це витрати за обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потребами на опалення.
Відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 зі змінами відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Аналогічні положення містить і Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Згідно з п.п. 11 п. 41 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до абз. 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 зі змінами, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Тобто наявність договірних відносин та відповідно обов'язок щодо сплати за обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку споживачам, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер.
Відповідні висновки неодноразово висловлені і Верховим Судом, зокрема в постанові від 22 грудня 2020 року в справі № 311/3498/18.
Так, Верховний Суд зазначає, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Слід зазначити, що відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Отже споживачі, які відключені від систем централізованого опаленнязобов'язані сплатити за комунальну послугу (обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку).
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання будівлі визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за №1502/32954, затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якою встановлено порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (надалі Методика №315).
Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Як слідує з матеріалів справи, будинок, де мешкають відповідачі, приєднаний до мереж централізованого опалення та забезпечується послугами з централізованого теплопостачання.
Будь-яких доказів, які б свідчили про ненадання таких послуг чи надання їх неналежної якості матеріали справи не містять.
Отже у відповідачів наявний обов'язок щодо оплати цих комунальних послуг.
Суд звертає увагу, що відповідачі не заперечують щодо необхідності проведення плати за такі послуги, однак вважають нарахування з їх оплати необґрунтованими.
Відповідно до пункту 12 розділу IV вказаної Методики №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Дана Методика в частині визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачає можливість застосування виконавцем як розрахункового, за проектом/енергоаудитом, так і спрощеного методу визначення обсягу теплової енергії (розділ ІV Методики).
Застосування того чи іншого методу обумовлюється рядом факторів та є правом виконавця.
Так, відповідно до пункту 5 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги.
Енергоаудит - добровільне енергетичне обстеження, що проводиться за ініціативою споживача паливно-енергетичних ресурсів незалежною організацією з метою встановлення ефективності використання ними паливно-енергетичних ресурсів і вироблення економічно обґрунтованих заходів по зниженню витрат на паливо- і енергозабезпеченні для визначення способів підвищення енергоефективності підприємства, будівлі, тепломережі чи водоканалу.
Матеріали справи не містять інформації про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , проводився або ж вживалися заходи задля проведення енергоаудиту з метою визначення обсягу витрат теплової енергії та будь-якої інформації, що співвласники будинку приймали рішення щодо цього. Як і не містять відповідного проекту будинку.
Позивач проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до пункту 8 розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Так, згідно п. 8 розділу ІV Методики, затвердженої у новій редакції з 28 грудня 2021 року, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 % (в редакції від 22 листопада 2018 року - 16%); для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Застосування такого методу відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо застосування формули 24 Методики №315, на яку звертають увагу відповідачі, то такий метод можливий при наявності ряду показників: загальної площі місць загального користування та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будівлі, окрім підвалів, техпідпіль та горищ, загальної опалювальна площа будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, довжин трубопроводів системи опалення у підвалах, техпідпіллях, горищах та наявність на них теплової ізоляції та питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, що збільшуються на 100 %.
Наразі відомостей про те, що позивач володіє в повній мірі цими даними в будинку, де мешкають відповідачі, такі дані є актуальними та які б давали можливість застосувати його, матеріали справи не місять.
Відповідачі посилаються на дані, викладені в розрахунку, проведеному позивачем для квартири АДРЕСА_4 в їхньому будинку станом на 13 листопада 2018 року.
Однак, суд звертає увагу, що це розрахунок проведений відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2016 року №359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», який на даний час втратив чинність. Дані визначені по одному із під'їздів будинку,станом на 13 листопада 2018 року з урахування положень, які втратили чинність, що не є актуальними. А тому у суду відсутні підстави стверджувати про можливість застосування вказаних даних при визначені обсягів теплової енергії, витрачених на загальнобудинкові потреби опалення відповідно до нової Методики №315.
При цьому слід також звернути увагу, що технічні показники визначаються відповідними органом та не можуть здійснюватися розрахунково самостійно без відповідних правовстановлюючих документів.
Тобто позивач при визначенні плати за теплову енергію вправі був застосувати п.8 Методики та визначати частку від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку в розмірі 25% ( до грудня 2021 року - 16%).
Щодо відсутності опалення місць загального користування, про що вказують відповідачі, то вказане не впливає на правильність застосування вищевказаних норм при встановлених обставинах.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
Суд зауважує, що відповідно до п. 9 Методики №315, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Правових обґрунтувань не застосування п. 9 Методики №315 між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, позивачем не надано. Однак суд зважає, що врахування вищезазначеного коефіцієнту збільшить кількість теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби, оскільки буде розрахований відповідно до формул 25 та 26 Методики№315, а теплова енергія буде розподілена відповідно до пункту 12 пропорційно опалювальних площ квартир, що підвищить вартість нарахувань, а тому його не врахування не порушує права відповідачів.
Слід також звернути увагу, що Методика №315 в первинній редакції передбачала для трьохповерхового будинку частку в розмірі 16%.
28 грудня 2021 року вказана Методика, затверджена в новій редакції, та передбачає застосування частки в розмірі 25% для 1-5 поверхових будинків для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення. Наказ про затвердження Методики №315 в новій редакції набув чинності з моменту його опублікування - 28 січня 2022 року.
Наразі слід констатувати, що позивач до вересня 2022 року продовжував застосовувати частку в розмірі 16%, однак це не свідчить про порушення прав відповідачів.
При визначені розміру оплати за період з 01 листопада 2021 року до лютого 2024 року позивачем враховані термін опалювального сезону, показники лічильника, встановлені тарифи та розмір абонентської плати, про що наданий розгорнутий розрахунок.
Вказаний розрахунок суд бере до уваги та вважає його обґрунтованим.
Водночас матеріали справи та вказаний розрахунок не містить обґрунтування нарахування оплати за жовтень місяць 2021 року в розмірі 64,18 грн.
Суд зважає, що будинок забезпечувався послугами теплопостачання в цей період та відповідачі як споживачі цих послуг зобов'язані нести витрати в силу їх споживання, однак розмір таких витрат повинен бути обґрунтований та доведений. Наразі позивач, двічі обґрунтовуючи розмір нарахувань, вказану суму не обґрунтував та не довів, а тому суд дійшов висновку, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає стягненню.
За період з 01 листопада 2021 року до лютого 2024 року сума заборгованості за послуги теплопостачання становить 6026,88 грн.
Доказів, які б спростували вказані нарахування, матеріали справи не містять. Відповідачами іншого розрахунку заборгованості на спростування наданого позивачем розрахунку не надано. Відтак суд вважає, що дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів.
Оскільки житлове помешкання, в якому зареєстровані та проживають відповідачі, знаходиться у багатоквартирному будинку та, як встановлено судом, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання цього будинку, в тому числі і забезпечує функціонування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, тому відповідачі зобов'язані нести витрати на оплату послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, спільно з іншими власниками квартир цього будинку.
Суд також відмічає, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних в сумі 498,15 грн та 161,51 грн.
Суд враховує, що вказані нарахування проведені в цілому на суму боргу 6091,06 грн. Однак, зважаючи, що суд задовольнив вимоги в частині 6026,88 грн, тому вважає за необхідне провести розрахунок цих складових з урахуванням розміру задоволених вимог.
Так, інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по 01 березня 2024 року на суму боргу 6026,88 грн становитимуть 545,85 грн :
213,80 грн х 1,347762 - 213,80грн =74,35
265,73 грн х 1,339724 - 265,73 грн = 90,27
280,19 грн х1,322531 -280,19 грн =90,37
243,33 грн х1,301704 -243, 33 грн = 73,41
247,46 грн х 1,245649 -247,46 грн = 60,79
59,58 грн х 1,208195 -59,58 грн = 12,40
16,68 грн х1,176432 -16,68 грн = 2,94
16,68 грн х1,141059 -16,68 грн = 2,35
16,68 грн х 1,133127 -16,68 грн =2,22
16,68 грн х 1,120798 - 16,68 грн = 2,01
16,68 грн х 1,099900 -16,68 грн=1,67
67,62 грн х 1,073073 -67,62 грн =4,94
400,93 грн х 1,065614- 400,93 грн = 26,31
472,06 грн х 1,058207- 472,06 грн=27,48
473,75 грн х 1,049808 -473,75 грн =23,60
484,24 грн х 1,042510 -484,24 грн= 20,59
448,84 грн х1,027104 - 448,84 грн=12,17
127,58 грн х1,025054 -127,58 грн =3,20
16,68 грн х 1,019954 -16,68 грн = 0,33
16,68 грн х 1,011859 -16,68 грн = 0,20
16,68 грн х 1,017967 - 16,68 грн =0,30
16,68 грн х 1,032421 -16,68 грн = 0,54
16,68 грн х 1,027284 -16,68 грн = 0,46
123,96 грн х 1,019131 -123,96 грн = 2,37
397,16 грн х 1,014061 -397,16 грн = 5,58
383,40 грн х 1,007012 - 383,40 грн=2,78
740,13 грн х 1,003 -740,13 грн = 2,22, де індекс інфляції для кожного періоду визначений наростаючим підсумком за період прострочення.
3 % річних становитимуть 174,27 грн:
213,80 грн х 3% : 365 х 821днів=14,43
265,73 грн х3% : 365 х 790 днів =17,25
280,19 грнх 3% : 365 х 759 днів =17,48
243,33грн х 3% : 365 х 731 днів =14,62
247,46 грн х 3% : 365 х 700 днів=14,24
59,58 грнх 3% : 365 х 670 днів=3,28
16,68 грнх 3%: 365 х 639 днів =0,88
16,68 грнх 3% : 365 х 609 днів =0,83
16,68грн х 3% : 365 х 578 днів =0,79
16,68грн х 3% : 365 х 547 днів=0,75
16,68 грн х 3% : 365 х 517 днів =0,71
67,62 грн х 3% : 365 х 486 днів=2,70
400,93 грн х 3% : 365 х 456 днів=15,03
472,06 грн х 3% : 365 х 425 днів =16,49
473,75 грн х 3% : 365 х 394 днів=15,34
484,24 грн х 3% : 365 х 366 днів=14,57
448,84 грн х 3%: 365 х 335 днів =12,36
127,58 грн х3%: 365 х 305 днів=3,21
16,68 грн х 3% : 365 х 274 дні=0,38
16,68 грн х 3%: 365 х 244 дні=0,33
16,68 грн х 3% : 365 х 213 днів =0,29
16,68 грн х 3%: 365 х 182 дні=0,25
16,68 грн х 3% : 365 х 152 дні=0,21
123,96 грн х 3%: 365 х 121 день=1,23
397,16 грн х 3%: 365 х 91 день=2,97
383,40 грн х 3%: 365 х 60 днів=1,89
740,13 грн х 3%: 365 х 29 днів=1,76.
Визначені судом суми є більшими за ті, які заявлено позивачем, а тому суд, враховуючи положення ст.13 ЦПК України та заявлений позивачем розмір цих вимог, вважає за можливе стягнути з відповідачів 161,51 грн - 3% річних та 498, 5 грн - суму інфляційних втрат.
Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість в розмірі 6686,54 грн, з яких: 6026,88 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 161,51 грн - 3% річних та 498,15 грн - сума інфляційних втрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по 1499,61 грн з кожного (пропорційно задоволеним вимогам).
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, ст. 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (21021, м. Вінниця, вул.600-річчя, 13, код ЄДРПОУ 33126849) заборгованість в загальному розмірі 6686,54 грн, з яких: 6026,88 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 161,51 грн - 3% річних та 498,15 грн - сума інфляційних втрат, а також по 1499,61 грн судового збору з кожного.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код ЄДРПОУ 33126849,
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Суддя: