Ухвала від 28.07.2025 по справі 1-368/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-368/11Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/262/25 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - справи в порядку виконання

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 р.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року клопотання засудженого ОСОБА_7 про вирішення питання, яке виникло під час виконання вироку, на підставі п.14 ч.1 ст.537 КПК України, повернуто особі, яка його подала.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у поданому клопотанні засуджений ОСОБА_7 оспорював законність вироку, яким його засуджено до довічного позбавлення волі і ставив питання про застосування ст.48 КК України (в редакції 1960 р.), якою вирішувалось питання щодо строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також про закриття справи згідно ст.284 КПК України. Проте, відповідно до п.4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу. Тому, місцевий суд дійшов висновку, що вказане вище клопотання засудженого ОСОБА_7 не належить до розгляду Чортківським районним судом Тернопільської області.

Не погоджуючись з рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, за змістом якої вважає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України подане ним клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, повинно розглядатися місцевим судом в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначає про допущені помилки під час розгляду справи Печерським районним судом м. Києва, яким ухвалено вирок за яким він відбуває покарання, та які не були усунуті Апеляційним судом м. Києва, у зв'язку з чим вирок є протизаконним, необ'єктивним та несправедливим.

Стверджує, що висновок суду про доведеність його вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 ґрунтується на припущеннях та доказах, одержаних незаконним шляхом, а його дії за ст.ст.93, 166 КК України (в редакції 1960 р.) кваліфіковані неправильно.

Окремо звертає увагу на неоднакове визначення категорії тяжкості злочину, передбаченого ст.93 КК України (в редакції 1960 р.), скоєного до набрання чинності нового КК України та обчислення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, оскільки згідно ст.7-1 КК України (в редакції 1960 р.) злочин, передбачений ст.93 КК України (в редакції 1960 р.) відноситься до категорії “тяжких», але суд інкримінував його як “особливо тяжкий».

Вважає, що суд повинен винести рішення про звільнення його за строком давності, оскільки згідно ч.4 ст.48 КК України (в редакції 1960 р.) давність притягнення до кримінальної відповідальності становить 10 років, а вирок суду першої інстанції за ст.93 КК України (в редакції 1960 р.) постановлений 29.01.2013 р., коли строки притягнення до кримінальної відповідальності вже сплинули; на час розгляду справи Апеляційним судом м. Києва закінчився також і термін за скоєння “особливо тяжкого злочину» - 16.09.2015 р.

На переконання апелянта, системний аналіз законодавства, в частині призначення покарання у вигляді “довічного позбавлення волі», з урахуванням норм права, які регламентують застосування строків давності, вказують, що Печерський районний суд м. Києва безпідставно призначив йому покарання у вигляді “довічного позбавлення волі», оскільки не застосував закон, який підлягає застосуванню, а навпаки, застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Просить скасувати ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким звільнити його в залі суду, у зв'язку із спливом строку давності, а справу закрити на підставі ст.284 КПК України.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять її задовольнити; прокурора який заперечив відносно задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Так, судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2013 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів, передбачених за ч.2 ст.365, ч.3 ст.364 КК України і ч.3 ст.166 та п.п. “в», “і» ст.93 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.01.2016 року залишено без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисників, вирок Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2013 року відносно ОСОБА_7 , в порядку ст.365 КК України (в редакції 1960 року) змінено та постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі із позбавленням права обіймати атестовані посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади cтроком на три роки.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 02.07.2021 року вирок Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06.01.2016 року відносно ОСОБА_7 залишено без змін.

Вирок набрав законної сили і ОСОБА_7 відбуває призначене вказаним вироком покарання у Державній установі «Чортківська установа виконання покарань № 26».

Відповідно до п.14 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно приписів п.4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту клопотання, поданого засудженим ОСОБА_7 до Чортківського районного суду Тернопільської області, апелянт ставить питання про суперечності щодо визначення категорії “тяжкості» злочину за який його засуджено, що, на його переконання, дає підстави на даний час застосувати до нього положення закону щодо строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також закрити справ згідно ст.284 КПК України.

Згідно ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тому, сторони кримінального провадження повинні звертатися до компетентного суду у спосіб визначений законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, належним чином мотивував свій висновок про відсутність правових підстав щодо розгляду вказаного вище клопотання засудженого ОСОБА_7 , поданого до Чортківського районного суду на підставі п.14 ч.1 ст.537 КПК України.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі на вказане судове рішення ОСОБА_7 , стверджуючи про незаконність ухвали Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року, не наводить жодних доводів по суті наведених висновків Чортківського районного суду, не обґрунтовує в чому, на його думку, полягає їх неправильність та невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.

Натомість в апеляційній скарзі ОСОБА_7 наводить лише доводи про неправильне застосування кримінального закону при постановленні вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06.01.2016 року, які не можуть бути предметом судового розгляду в порядку виконання вказаного вироку та апеляційного розгляду при перевірці ухвали місцевого суду про повернення клопотання засудженого.

З огляду на викладене, колегія суддів порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, які перешкодили чи могли б перешкодити місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено, в зв'язку з чим апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 р., якою ОСОБА_7 повернуто клопотання про вирішення питання, яке виникло під час виконання вироку на підставі п.14 ч.1 ст.537 КПК України - без змін.

Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 6 ст. 539 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді