Єдиний унікальний номер судової справи №678/1162/25
Номер провадження №2-о-678-38/25
25 липня 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ходоровського І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження в залі суду селища Летичів справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Летичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи,
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
1. 24 липня 2025 року до суду для розгляду надійшла заява ОСОБА_1 за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті проживала по АДРЕСА_1 - на тимчасово окупованій території України.
Матір заявника поховали у червні 2025 року і йому у додаток «Телеграм» надіслали фотокопію свідоцтва про її смерть російською мовою, на бланку і з печаткою російської федерації.
У зв'язку із необхідністю отримання в органах державної реєстрації актів цивільного стану відповідного документа - свідоцтва про смерть та в подальшому оформлення спадкових прав заявник просить суд встановити факт смерті його матері.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2. 24 липня 2025 року до суду надійшла вказана заява.
3. 24 липня 2025 року ухвалою суду прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд призначено у порядку окремого провадження.
4. Судове засідання призначено на 25 липня 2025 року.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. 25 липня 2025 року заявник ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги і пояснив, що з 24 лютого 2022 року населений пункт - с. Змагання Нижньосірогозького району Херсонської області перебуває в окупації російської федерації, тому він із сім'єю виїхав на підконтрольну територію України, водночас, його мама ОСОБА_2 через свій вік відмовилась з ним їхати.
Під час спілкування із родичами він дізнався про смерть матері.
Він є єдиним сином у своїх батьків, його батьком є ОСОБА_3 , який помер понад 20 років назад, а матір'ю - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В усному порядку він звертався у державні органи з метою офіційної реєстрації смерті матері, оформлення відповідних документів, проте йому відмовляли і направили до суду.
Враховуючи те, що свідоцтво про смерть матері виготовлено російською мовою, на бланку і з печаткою російської федерації, просить суд встановити факт її смерті, адже має перешкоди як в отриманні свідоцтва про смерть встановленого законом зразка, так і в оформленні спадщини.
6. 25 липня 2025 року Летичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав суду письмові пояснення за змістом яких державна реєстрація смерті здійснюється на підставі визначених законодавством України документів, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду, її розгляд просять проводити у їх відсутність.
ІV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
7. ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Озірці Володимирецького району Ровенської області народилася ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , який видано 13 листопада 1996 року Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
04 березня 2002 року Нижньосірогозьким відділенням Генічеської МДПі для ОСОБА_2 видана картка фізичної особи - платника податків згідно якої ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
04 липня 2007 року УПФУ в Н-Сірогозах Херсонської області ОСОБА_2 , 1936 року народження, видане посвідчення серія НОМЕР_3 за змістом якого їй призначено пенсію за віком, пенсійна справа №104753.
8. ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Озерці Володимирецького району Ровенської області народився ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_4 , який видано 22 березня 1996 року Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 , яке видане 05 лютого 1970 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Озерці Володимирецького району Ровенської області, його батьками є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
05 квітня 2022 року Меджибізькою селищною радою Хмельницької області видана довідка №6810-7000271394 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за змістом якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Озерці, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання / перебування - АДРЕСА_3 .
9. Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_6 , виданого 31 травня 2025 року Нижньосірогозьким районним відділом запису актів цивільного стану Управління РАЦС Херсонської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Озерці Володимирецького району Ровенської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті вказано: російська федерація, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Змагання.
V. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
10. За змістом п. 3 ч. 2 і ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В силу до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абз. 2 ч. 1). Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (ч. 2). Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч. 4).
11. Відповідно до ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (ч. 2). Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 3). Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4).
12. Як зазначено у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Як зазначено у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (ч. 2). Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану (ч. 3).
13. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
14. У п. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5 визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
15. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (абз. 1 п. 1). Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання (п. 18).
16. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
17. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє й на даний час.
18. 17 липня 2020 року постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-IX утворено, зокрема, у Херсонській області: Генічеський район (з адміністративним центром у місті Генічеськ) у складі територій Генічеської міської, Іванівської селищної, Нижньосірогозької селищної, Новотроїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України (п. 1). Ліквідовано, зокрема, у Херсонській області: Бериславський, Білозерський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Генічеський, Голопристанський, Горностаївський, Іванівський, Каланчацький, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський, Новотроїцький, Олешківський, Скадовський, Чаплинський райони (п. 4).
19. 28 лютого 2025 року Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, за змістом якого з 24 лютого 2022 року Генічеський район Херсонської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
20. 05 червня 2025 року постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови» №4483-IX перейменовано окремі населені пункти, зокрема, у Херсонській області село Змагання Генічеського району на село Урожайне.
21. Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року у справі 183/3496/24 зазначив, що у зв'язку із введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану дія спрощеного порядку розгляду заяв про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, який визначений у ст. 317 ЦПК України, поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) сформульовані як «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23 лютого 2016 року) Суд приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23 лютого 2016 року, § 142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
22. При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про смерть та довідці медичного характеру як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт смерті особи.
Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації смерті відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду.
Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 319 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №607/5528/23).
VІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
23. Із наявних копій свідоцтва про народження й паспорта заявника ОСОБА_1 і паспорта, картки платника податків, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 вбачається, що заявник є сином померлої, вони народились в одному і тому ж населеному пункті, проживали до окупації території Генічеського району Херсонської області російською федерацією у сусідніх населених пунктах (за даними https://www.google.com/maps/) - у с. Вільне і у с. Змагання.
24. Із усних пояснень заявника ОСОБА_1 випливає, що наявна у нього копія свідоцтва про смерть його матері ОСОБА_2 , яке видане окупаційною владою на бланку і з печаткою російської федерації, не приймається органами державної влади України.
25. Оцінюючи досліджені письмові докази і пояснення заявника в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Населений пункт с. Змагання Херсонської області, де померла згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 мати заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , з 24 лютого 2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України (з 05 червня 2025 року село Змагання Генічеського району Херсонської області перейменовано на село Урожайне).
Хоча вказаний населений пункт є тимчасово окупованою територією України, однак в силу п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку ст. 1 цього Закону він невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
26. Встановити факт смерті матері в позасудовому порядку, тобто через органи реєстрації актів цивільного стану, заявник не може, адже у нього відсутні визначені законодавством України документи, які необхідні для реєстрації її смерті.
Надати оригінал свідоцтва про смерть матері заявник також не може в силу воєнного стану.
Водночас, встановлення юридичного факту має для заявника юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки і дає право звернутись до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті матері та оформлення після цього спадкових справ.
Таким чином, смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами, у тому числі заявником, своїх прав.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
27. Обставини, на які посилається заявник у заяві, знайшли своє підтвердження, тому заява про встановлення юридичного факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
VІІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
28. Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи те, що заявник звернувся із заявою про встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території України, він звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 34, 42-43, 49, 76-83, 89, 128, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315-319, 351-352, 354-355 ЦПК України,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Встановити факт смерті особи, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Озірці Володимирецького району Ровенської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Змагання Херсонської області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 липня 2025 року.
ЗАЯВНИК: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Озерці Володимирецького району Рівненської області, зареєстрований по АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , тел. НОМЕР_8 , відомості про наявність або відсутність електронної пошти і електронного кабінету - відсутні.
ЗАІНТЕРЕСОВАНА ОСОБА: Летичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: вул. Савіцького Юрія, 14/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21323440, тел. (03857) 9-15-39, електронна пошта: vcs@lt.km.drsu.gov.ua, наявний електронний кабінет.
Суддя підпис Ходоровський І.Б.
Суддя Ходоровський І.Б.