Ухвала від 28.07.2025 по справі 463/1043/25

Справа №463/1043/25

Провадження №1-кс/463/6708/25

УХВАЛА

про накладення арешту

28 липня 2025 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140140000111 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 25.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування,

встановила:

старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140140000111 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 25.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування, про накладення арешту.

В обґрунтування клопотання слідчий покликався на те, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62023140140000111 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 25.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 червня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тернопіль, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Так ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи у змові між собою, у складі організованої групи, у період часу з листопада 2022 року по грудень 2023 року, в умовах воєнного стану, своїми умисними незаконними діями у своїй сукупності, зокрема, у незаконному укладенні договору підряду та договору купівлі-продажу товарів по завищених цінах з метою подальшого внесення недостовірних даних до актів, заволоділи бюджетними коштами у сумі 1 705 664,11 грн., внаслідок чого заподіяли шкоду інтересам держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, що перевищує більш як на 1270 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відповідно до п. 4 Примітки до ст. 185 КК України, є особливо великими розмірами.

Згідно положень ст.96-8 КК України та санкції ч. 5 ст. 191 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З матеріалів кримінального провадження, а саме з інформації з Реєстраційної картки ТЗ NZA:НОМЕР_5, ОСОБА_6 має у власності:

-Транспортний засіб - автомобіль марки DACIA LOGAN, р.н.з. НОМЕР_1 р.в., VIN № НОМЕР_2 .

З матеріалів кримінального провадження, а саме з інформації з Реєстраційної картки ТЗ NZA:НОМЕР_6, ОСОБА_6 має у власності:

-Транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA, р.н.з. НОМЕР_3 , 2013 р.в., VIN № НОМЕР_4 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №436316007, ОСОБА_6 має у власності:

-Земельну ділянку площею 0,0663 га, з кадастровим номером: 6110100000:02:014:0106 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2576182661040);

-Гараж та господарьку будівлю загальною площею 107,7 кв.м. (Б-гараж площею 34,9 кв.м., В-господарська будівля площею 72,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2532527361040);

-житлового будинку, обєкт житлової нерухомості загальною площею 33 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2178752861101);

-Земельну ділянку площею 0,0079 га, з кадастровим номером: 6110100000:02:014:0022 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2163582761101);

-нежитлового приміщення, під літерою Б («Б штрих), загальною площею 399,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 896813461101);

-1/1 (на праві спільної сумісної власності) Земельної ділянки площею 0,0096 га, з кадастровим номером: 6110100000:01:014:0133 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 421608961101);

-3/100 приміщення групи зблокованих торгових павільйонів (під літ. «А» павільйон: 2-2 туал. Пл. 1,8 кв.м., 2-2 прим. Пл. 19,8 кв.м., 1-1 торговий відділ пл. 7,0 кв.м.) за адресою:АДРЕСА_4, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 272757661101)

-7/100 приміщення групи зблокованих торгових павільйонів за адресою: АДРЕСА_5, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 18784931).

Вказане майно може бути відчужене з метою його подальшого приховання та могло бути набутим ним в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_6 достовірно знаючи, що в разі визнання його винним у вчиненні злочину, належне майно підлягатиме конфіскації як виду покарання.

У зв'язку із викладеним, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення та здобуті під час досудового розслідування докази, на даний час в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що у разі незастосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження вказане майно, може бути відчужене, приховане, спотворене та витрачене, що негативно вплине на забезпечення завдань кримінального провадження.

А тому, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, недопущення їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, вимушені звертатись до суду з даним клопотанням.

Слідчий в судове засідання не з'явився, попередньо скерував заяву, згідно якої просив справу слухати у його відсутності, подане клопотання підтримує, участь власника майна не забезпечив.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та матеріали, що долучені до нього, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження

Положення ч. 3 ст. 132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації, конфіскації майна як виду покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, 25.08.2023 до ЄРДР за № 62023140140000111 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудове розслідування розпочато за фактом того, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи у змові між собою, у складі організованої групи, у період часу з листопада 2022 року по грудень 2023 року, в умовах воєнного стану, своїми умисними незаконними діями у своїй сукупності, зокрема, у незаконному укладенні договору підряду та договору купівлі-продажу товарів по завищених цінах з метою подальшого внесення недостовірних даних до актів, заволоділи бюджетними коштами у сумі 1 705 664,11 грн., внаслідок чого заподіяли шкоду інтересам держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, що перевищує більш як на 1270 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відповідно до п. 4 Примітки до ст. 185 КК України, є особливо великими розмірами.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Дослідження матеріалів клопотання, враховуючи викладену у ньому фабулу кримінального правопорушення, формує у слідчої судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінальних правопорушень, у зв'язку з яким подається клопотання, тому слідча суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідча суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування слідча суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини.

Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою звернувся слідчий для накладення арешту на майно, що знаходиться у володінні ОСОБА_6 за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, слідча суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідча суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

При розгляді клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 .

Слідча суддя звертає увагу, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідча суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Отже, слідча суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, та відповідає забезпеченню розумного балансу між завданнями кримінального провадження та майновими інтересами власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а тому таке підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, слід роз'яснити власнику чи володільцю майна, що ч. 2 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 40, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя

постановила:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140140000111 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке 25.08.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування, задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-Транспортний засіб - автомобіль марки DACIA LOGAN, р.н.з. НОМЕР_1 р.в., VIN № НОМЕР_2 .

-Транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA, р.н.з. НОМЕР_3 , 2013 р.в., VIN № НОМЕР_4 .

-Земельну ділянку площею 0,0663 га, з кадастровим номером: 6110100000:02:014:0106 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2576182661040);

-Гараж та господарьку будівлю загальною площею 107,7 кв.м. (Б-гараж площею 34,9 кв.м., В-господарська будівля площею 72,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2532527361040);

-житлового будинку, обєкт житлової нерухомості загальною площею 33 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2178752861101);

-Земельну ділянку площею 0,0079 га, з кадастровим номером: 6110100000:02:014:0022 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2163582761101);

-нежитлового приміщення, під літерою Б («Б штрих), загальною площею 399,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 896813461101);

-1/1 (на праві спільної сумісної власності) Земельної ділянки площею 0,0096 га, з кадастровим номером: 6110100000:01:014:0133 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 421608961101);

-3/100 приміщення групи зблокованих торгових павільйонів (під літ. «А» павільйон: 2-2 туал. Пл. 1,8 кв.м., 2-2 прим. Пл. 19,8 кв.м., 1-1 торговий відділ пл. 7,0 кв.м.) за адресою:АДРЕСА_4, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 272757661101)

-7/100 приміщення групи зблокованих торгових павільйонів за адресою: АДРЕСА_5, (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 18784931).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали доручити старшому слідчому першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідча суддя ОСОБА_1