Справа № 446/1751/15-ц
17.07.2025 м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Котормус Т. І.
за участі секретарів судового засідання Груба Л.М.;
Справа № 446/1751/15-ц;
учасники справи:
позивач за первісним позовом
та відповідач за зустрічним позовом АТ «Укрсиббанк»;
представник Ребрик Андрій Михайлович;
відповідач за первісним позовом
та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ;
представник ОСОБА_2 ;
третя особа ОСОБА_3 ;
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,
13 серпня 2015 року до суду звернулося ПАТ «УкрСиббанк» з позовними вимогами до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором №11236604000 від 19.10.2007 у розмірі 25 726,13 доларів США та пені у розмірі 81 845,52 грн.
В обґрунтування таких позовних вимог позовних вимог посилається на те, що між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір 19.10.2007 за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 24000,00 доларів США зі сплатою процентів у строк до 19.10.2017. В подальшому додатковою угодою цей строк було збільшено до 18.10.2022. Також, у забезпечення виконання зобов'язання між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 19.10.2007 за умовами якого він зобов'язувався відповідати за зобов'язаннями по кредиту. Однак, станом на 27.07.2015 заборгованість за кредитом, процентами та пенею існує і відповідачі не погашають її, а тому банк звертається до суду із даним позовом.
13 липня 2015 року до суду надійшла також позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», за участі третьої особи ОСОБА_3 у якому він просив суд визнати недійсним договір поруки від 19.10.2007 який укладений між ним та банком.
В обґрунтування такого позову посилався на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з квітня 1990 року по листопада 2014 року, і у червні 2015 року він дізнався про існування оскаржуваного договору поруки. Вказує, що він такий договір поруки не підписував, а доступ до укладення таких договорів мала його колишня дружина ОСОБА_3 , яка працювала начальником відділення банку.
Ухвалою суду від 20.10.2015 дані позовні заяви були об'єднані в одне провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.02.2025 дана справа передана у провадження судді Котормус Т.І.
Ухвалою судді від 10.02.2025 відкрито провадження у даній справі та визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.03.2025 закрито провадження у справі в частині вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 19.05.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відмовлено, закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» просив суд позовні вимоги банку задовольнити повністю, оскільки вважав, що існує непогашена заборгованість за кредитним договором, де відповідач є поручителем. Стосовно позичальника ОСОБА_3 то вказав, що сума коштів за кредитом з неї стягнена судом у межах кримінального провадження. Також заперечив проти задоволення вимог про визнання недійсним договору поруки вважаючи такі вимоги недоведеними.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ніяких зобов'язань перед банком у його довірителя не виникало, оскільки він не підписував договору поруки, а тому у справі необхідно було провести судому експертизу, у проведенні якої суд відмовив. А тому вважав, що вимоги за позовом банку не підлягають до задоволення, а вимоги за позовом ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 19.10.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11236604000 за умовами п. 1.1. якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 24000,00 доларів США у термін до 18.10.2007 із зобов'язанням сплати процентів шляхом сплати ануїтентного платежу у розмірі 305, 00 доларів США (том 1, а.с. 15-24).
12.02.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №11236604000, за умовами якого сторони визнали зокрема строк повернення кредиту до 18.10.2022. Крім того, у п. 8.1. цього договору визначено право банку на нарахування пені у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо сплати кредиту (том 1, а.с. 31).
Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11236604000, 19.10.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає за зобов'язаннями ОСОБА_3 перед банком (том 1, а.с. 41).
12.02.2009 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткова угода до договору поруки де було зафіксовано, що поручитель дає свою згоду на заміну зобов'язання за договором кредиту (том 1, а.с. 43).
22.06.2015 банк надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимогу щодо погашення заборгованості за кредитом, яка була отримана ОСОБА_1 26.06.2015 (том 1, а.с. 44-50).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №11236604000 від 19.10.2007 загальна сума заборгованості за кредитом становить 25 726,13 доларів США, а заборгованість за пенею становить 81 845,52 грн. (том 1, а.с. 66).
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).
Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на те, що судом встановлено факт укладення договору кредиту, а також факт укладення договору поруки, на забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту, а також встановлено наявність заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що вимога банку про стягнення боргу з поручителя підлягають до повного задоволення.
Судом не встановлено будь-яких підстав для відсутності чи припинення зобов'язань за договором поруки у відповідача, а тому з нього належить стягнути суму боргу за кредитом, як із солідарного боржника.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки недійсним, суд виходив з того, належних та допустимих доказів того, що відповідач не підписував цей договір суду не надано.
Щодо заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі, то суд у її призначенні відмовив з мотивів наведених у відповідній ухвалі 19.05.2025, а саме з тих підстав, що у справі вже призначалася експертиза попереднім складом суду і ОСОБА_1 не здійснив її оплати, а також не надав суду необхідних даних для її проведення, зокрема взірців вільних підписів та підписів для порівняння. Крім того, судом було запропоновано ОСОБА_1 взяти участь у засіданні та надати взірці його підписів, для чого було оголошено відповідну перерву, однак він не реалізував своє процесуальне право та не вчинив необхідних дій, які б забезпечили проведення такої експертизи.
Більше того, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.11.2024 у справі №204/8017/17 вказала, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
А тому, суд також констатує наявність нелажного способу захисту права особи, яка вважає, що її право порушено наявністю спірного договору поруки.
За таких обставин, позовні вимоги банку підлягають до задоволення, а вимоги про визнання недійсним договору поруки є такими, що не можуть бути задоволені судом.
Також, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11236604000 від 19.10.2007 у розмірі 25 726,13 доларів США та пені у розмірі 81 845,52 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» понесені судові витрати у сумі 3654,00 грн.
Повний текст рішення складено 28 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ 09807750;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Т.І. Котормус