621/2427/24
1-кп/621/93/25
іменем України
29 липня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області :
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024221260000293 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, одружений, працював водієм в ТОВ "Кантарелл Україна", зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,
27 квітня 2024 року близько 20:20 години в с. Чемужівка Чугуївського району Харківської області, на території належного ОСОБА_9 домоволодіння АДРЕСА_2 , після спільного вживання алкогольних напоїв, у ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, взяв зі столу скляну наповнену рідиною пляшку, ємністю 0,5 л, та нею наніс один удар по потилиці ОСОБА_5 , від чого останній впав на ґрунт, а ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати зазначений умисел, перевернув на спину ОСОБА_5 , сів на нього зверху і наніс не менше двох ударів скляною пляшкою по голові ОСОБА_5 .
Далі, продовжуючи реалізовувати зазначений умисел, ОСОБА_7 розбив вищевказану скляну пляшку об голову ОСОБА_5 , взяв фрагмент азбестової труби, діаметром 20 см, вагою 4,5 кг, яка була розташована поряд з ним праворуч, та наніс не менше двох ударів вказаним фрагментом азбестової труби по обличчю ОСОБА_5 , а потім, сидячи зверху, ОСОБА_7 наніс на ОСОБА_5 не менше двох ударів правим кулаком в обличчя. Після цього, на територію домоволодіння АДРЕСА_1 прийшов ОСОБА_10 , який відтягнув ОСОБА_7 від ОСОБА_5 .
Своїми діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_5 : як в сукупності так і кожне окремо легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми верхньої повіки правого ока, періорбітальні гематоми; легке тілесне ушкодження, що призвело до розвитку незначної стійкої втрати загальної працездатності 10 % у вигляді травматичної ампутації 21 зуба на верхній щелепі; як в сукупності так і кожне окремо легкі тілесні ушкодження, що спричинили собою короткочасний розлад здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, у формі струсу головного мозку, рвано-забійної рани спинки носа, лівої вушної раковини, верхньої губи, множинних рвано-забійних ран волосистої частини голови; тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді відкритого багатоуламкового перелому кісток носа та перелому кісткової частини носової перетинки, зі зміщенням кісткових уламків, перелому медіальної стінки орбіти з правого боку, які утворилися по єдиному механізму.
Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_7 частково визнав себе винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. У своїх показаннях обвинувачений повідомив, що він проходив повз двір своєї знайомої ОСОБА_9 , яка і його запросила його до столу у дворі, де вже були ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Вони випили по 100 г горілки. Далі, ОСОБА_9 сказала, що вони мало випили, і він у магазині придбав ще пляшку коньяку. Під час розпиття алкогольних напоїв він висловлював бажання піти додому, проте ОСОБА_10 з ОСОБА_5 вмовили його залишитись. Потім ОСОБА_10 пішов, стемніло, ОСОБА_9 увімкнула ліхтар. Він залишився удвох з ОСОБА_5 . Далі, ОСОБА_5 накинувся на нього, зірвав з нього футболку, і тоді він лівою рукою наніс удар ОСОБА_5 , від якого останній спіткнувся та упав. Він також впав, перечепившись через ОСОБА_5 . Коли, він піднімався ОСОБА_5 наніс йому удари. На його думку, коли ОСОБА_5 падав, він головою вдарився об камінь, і після цього у нього пішла кров. Після того, як підвівся, він попросив ОСОБА_9 викликати швидку і працівників поліції, а сам сів на лавку у дворі, і лише тоді прибув ОСОБА_10 і також вимагав викликати працівників поліції.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується у повному обсязі, крім зазначених вище показань самого обвинуваченого, наступними доказами, які є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності та взаємозв'язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Так, 27.04.2024 від ОСОБА_10 до служби "102" надійшло повідомлення про бійку ОСОБА_7 і ОСОБА_5 , що підтверджується рапортом чергового ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 27.04.2024, та рапортом інспектора СРПП ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 01.05.2024 (а. п. 89, 90).
Також, 27.04.2024 від лікаря Бригади № 1102 ОСОБА_11 до служби "102" надійшло повідомлення про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , якого побив ОСОБА_7 , що підтверджується рапортом чергового ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 27.04.2024 (а. п. 91-92).
Крім того, 27.04.2024 ОСОБА_12 звернулася до відділу поліції №2 Чугуївського району Харківської області з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_7 , який спричинив її чоловіку ОСОБА_5 тілесні ушкодження (а. п. 94, 95, 97).
Потерпілий ОСОБА_5 показав, що того дня на подвір'ї у ОСОБА_9 він в був у гостях, де вживав алкогольні напої. Там також перебував ОСОБА_10 , а потім до них приєднався ОСОБА_7 . Після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_10 пішов додому, а ОСОБА_9 зайшла до свого будинку. Коли вони залишились удвох з ОСОБА_7 , у них виникла сварка. Коли він зібрався йти додому, ОСОБА_7 з заду наніс йому один удар пляшкою по голові, від чого він упав. Потім ОСОБА_7 , сидячи на ньому, наносив удари кулаками. Щодо нанесення ударів трубою не пам'ятає. В результаті отриманих тілесних ушкоджень він проходив тривале лікування в обласній лікарні, проте обвинувачений ніякої допомоги йому не надав.
Під час слідчого експерименту 22.05.2024 потерпілий ОСОБА_5 показав на механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (а. п. 103-109).
Свідок ОСОБА_10 показав, що він разом з ОСОБА_5 і своєю тещею ОСОБА_9 , у неї на подвір'ї, вживали коньяк, потім до них приєднався ОСОБА_7 . Коли закінчилося спиртне, він разом з ОСОБА_7 їздив до магазину ще за алкоголем. Десь о 20:00 годині він пішов додому. Його малолітній син в цей час гуляв з друзями, а коли прийшов до бабусі, побачив бійку і подзвонив йому. Десь за 10 хвилин він прийшов до двору своєї тещі та побачив ОСОБА_5 , який вже був у жахливому стані, а ОСОБА_7 бив його кулаком. Він бачив не менше двох ударів. Підійшовши до них, він забрав ОСОБА_7 , а ОСОБА_5 повернув на бік, щоб не захлинувся кров'ю. Під час нанесення ударів ОСОБА_7 кричав, щоб він викликав поліцію, бо він вже його добиває.
Під час слідчого експерименту 22.05.2024 свідок ОСОБА_10 показав на механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а. п. 110-116).
Свідок ОСОБА_12 показала, що їй подзвонили зі швидкої і повідомили про її чоловіка ОСОБА_5 з черепно-мозговою травмою, у нього була сильна кровотеча, втрачав свідомість, не міг відкрити очі, в області серця великий синяк, подряпаний увесь. Тоді вона телефонувала ОСОБА_10 , який викликав швидку. Також, вказала, що зверталася до поліції з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_13 . Спричинені тілесні ушкодження її чоловікові змінили його життя, оскільки він втратив роботу, мав пригнічений стан, постійно вживає лікарські засоби.
Свідок ОСОБА_14 показала, що того дня вони садили картоплю у її матері ОСОБА_9 , потім вирішили це відсвяткувати, конфліктів не було. Далі, запросили ОСОБА_7 до столу, спілкувались всі спокійно, передумов для бійки не було. Потім, зі своїм чоловіком ОСОБА_10 вони пішли додому. Через деякий час чоловіку подзвонив син і повідомив про бійку між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Прибувши на місце, вони побачили весь двір у крові, у тому числі і азбестова труба, яка використовувалась, як горщик для квітів.
Неповнолітній свідок ОСОБА_15 , у присутності педагога ОСОБА_16 , показав, що зайшов у двір до своєї бабусі, де побачив лежачого ОСОБА_5 , якого бив ОСОБА_7 . Тоді він забіг до будинку і повідомив про це бабі ОСОБА_9 , а також зателефонував батькові ОСОБА_10 . Він чув, як ОСОБА_5 кричав, щоб його не били. Бачив як ОСОБА_7 бив ОСОБА_5 кулаками, поряд з ними лежала скляна пляшка.
Під час слідчого експерименту 12.06.2024 неповнолітній свідок ОСОБА_15 показав на механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а. п. 131-137).
Свідок ОСОБА_9 показала, що того дня вони садили картоплю, а ввечері разом випивали, конфліктів не було. Вона пішла відпочивати, потім до хати забіг онук і попросив телефон та розповів про бійку. Вона спершу не повірила, бо думала, що онук розігрує, але вийшовши у двір побачила, що все у крові.
З протоколу огляду місця події від 22.05.2024, з фототаблицею, вбачається, що на території домоволодіння АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено азбестову муфту діаметром 20 см, загальною вагою 4,5 кг, зі слідами речовини бурого кольору, яку в подальшому було визнано речовим доказом та передано на зберігання до відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області (квитанція № 545), а також ухвалою слідчого судді від 23.05.2024 на неї накладено арешт (а. п. 117-127).
Відомостями листів КНП ХОР "Обласна клінічна лікарня" № 29/1802 від 30.04.2024, № 29/2201 від 30.05.2024, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) № 9.7430, мультидетекторної комп'ютерної томографії головного мозку Європейський радіологічний центр від 30.04.2024, підтверджується, що потерпілий ОСОБА_5 був госпіталізований до КНП ХОР "Обласна клінічна лікарня" 27.04.2024 о 22:30 годині бригадою швидкої медичної допомоги до відділення екстреної медичної допомоги у стані алкогольного сп'яніння (вміст етанолу в крові - 1,98 %) з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носу зі зміщенням, стан після носової кровотечі, перелом медіальної стінки орбіти, рвано-забита рани спинки носа, лівої вушної раковини, верхньої губи, множинні рвано-забиті рани волосистої частини голови, гематома верхньої повіки правого ока, періорбітальні гематоми. Перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні з 27.04.2024 по 08.05.2024 (а. п. 96, 99, 101, 128).
Відомостями виписки ДУ "Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України" № ІХ-2405082095 підтверджується, що потерпілий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.05.2024 по 20.05.2024 (а. п. 100)
Під час слідчого експерименту 21.06.2024 обвинувачений ОСОБА_7 показав на механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а. п. 140-151).
Даними заяви потерпілого ОСОБА_5 із доданими до неї 13 фотокартками, протоколу огляду речей від 24.06.2024 підтверджуються наслідки завданих ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (а. п. 154, 155, 162).
Висновками судово-медичної експертизи № 12-14/107-Зм/24 від 04.06.2024, додаткових судово-медичних експертиз № 12-14/126-Зм/24 від 26.06.2024, № 12-14/127-Зм/24 від 26.06.2024, підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_5 мали місце: закрита черепно-мозкова травма, у формі струсу головного мозку, рвано-забійна рана спинки носа, лівої вушної раковини, верхньої губи, множинні рвано-забійні рани волосистої частини голови, гематома верхньої повіки правого ока, періорбітальні гематоми; травматична ампутація 21 зуба на верхній щелепі; відкритий багатоуламковий перелом кісток носа та перелом кісткової частини носової перетинки, зі зміщенням кісткових уламків, перелом медіальної стінки орбіти з правого боку.
Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо внаслідок нанесення ударів кулаком, скляною пляшкою та бетонною муфтою нападаючим, з місцем прикладання сили в область голови та обличчя потерпілого, і могли утворитися в строк і за обставин, зазначених вище.
По ступеню тяжкості гематома верхньої повіки правого ока, періорбітальні гематоми, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п. 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
По ступеню тяжкості травматична ампутація 21 зуба на верхній щелепі відноситься до легких тілесних ушкоджень, що призвели незначної стійкої втрати загальної працездатності до 10 % (згідно п. 2.3.4 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
По ступеню тяжкості закрита черепно-мозкова травма, у формі струсу головного мозку, рвано-забійна рана спинки носа, лівої вушної раковини, верхньої губи, множинні рвано-забійні рани волосистої частини голови, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я (згідно п. 2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
По ступеню тяжкості відкритий багатоуламковий перелом кісток носа та перелом кісткової частини носової перетинки, зі зміщенням кісткових уламків, перелом медіальної стінки орбіти з правого боку, в своїй сукупності, що утворилися по єдиному механізму відносяться досереднього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров'я, характерні для цього виду травми та її тяжкості (згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
Діагнози: ІХС, стабільна стенокардія напруження 111 функціональний клас, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 111 ст. 3 ст., серцева недостатність стадія С зі збереженою ФВ ЛШ (ФВ 53%) ХСН 11 А ст.., при оцінці ступеню тяжкості не враховувалися, так як ці хворобливі стани у ОСОБА_5 мали місце раніше (згідно п. 4.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).
Виключена можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні ОСОБА_5 з висоти власного росту, або внаслідок самоспричинення.
Показання потерпілого ОСОБА_5 , надані під час слідчого експерименту, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення йому тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення.
Показання свідка ОСОБА_10 , надані під час слідчого експерименту, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілому ОСОБА_5 .
Показання свідка ОСОБА_15 , надані під час слідчого експерименту, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілому ОСОБА_5 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 , надані під час слідчого експерименту, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілому ОСОБА_5 , а суперечать в частині кількості та локалізації нанесених тілесних ушкоджень, і не відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим під час проведення судово-медичної експертизи (а. п. 129, 130, 138, 139, 152, 153).
Оцінивши зазначені вище докази, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та взаємозв'язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 є винуватим в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, і його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він спричини тілесні ушкодження захищаючись від нападу ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Будь-яких доказів наявності у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень матеріали справи не містять. А показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15 свідчать про відсутність з боку потерпілого ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Отже, часткове заперечення своєї вини ОСОБА_7 суд розглядає як обраний спосіб захисту, що не спростовує його винуватості в інкримінованому йому злочині.
Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином;
- відсутність обставин, що пом'якшують покарання, передбачені частиною 1 статті 66 Кримінального кодексу України;
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий (а. п. 161), під наглядом в психіатричному і наркологічному кабінетах не перебував (а. п. 157, 158); скарг на нього за місцем проживання не надходило (а. п. 85), на час вчинення кримінального правопорушення мав постійне місце роботи, на час судового розгляду, з 29.10.2024, також має постійне місце роботи, працює водієм в ТОВ "Мегасофт МЛ" (а. п. 192-194).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються: 13) вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Разом з тим, відповідно до статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В обвинувальному акті зазначено, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні. Тому, дотримуючись вимог статті 337 Кримінального процесуального кодексу України щодо меж судового розгляду, суд не враховує перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання.
Частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України передбачає можливість призначення покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Проте, відповідно до положень статей 57, 61 Кримінального кодексу України, покарання у виді виправних робіт та обмеження волі не застосовуються до осіб, що досягли пенсійного віку.
Отже, обвинуваченому ОСОБА_7 , який досяг пенсійного віку, може бути призначене за вчинене кримінальне правопорушення лише покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який досяг пенсійного віку, суд дійшов висновку, що застосування одного з більш м'яких видів покарання, що передбачені санкцією частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України, є неможливим відповідно до положень статей 57, 61 Кримінального кодексу України, тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України.
Крім того, при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує 5 років, враховуючи, що вчинене ним кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, відсутні обставини, які суд визнав такими, що обтяжують покарання, обвинувачений, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, хоча і частково заперечував свою вину, однак просив вибачення у потерпілого, висловив готовність нести передбачену законом відповідальність, в тому числі і цивільну, та просив не призначати реальне покарання у виді позбавлення волі, що йому необхідно для можливості працювати та заробляти кошти, необхідні для відшкодування шкоди потерпілому, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та про наявність підстав для прийняття рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 127-129 Кримінального процесуального кодексу України, під час вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди (а. п. 43-45), суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частин 1-4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Потерпілий ОСОБА_5 у позовній заяві просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на його користь 250 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди зазначено, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_7 було непоправно понівечене обличчя ОСОБА_5 , внаслідок цього він мав сильні емоційні страждання, значно погіршилося його самопочуття, докорінно змінилися уклад та спосіб його життя. Він має проблеми з психоемоційним станом і сном. Факт лікування потерпілого ОСОБА_5 наслідків тілесних ушкоджень, що були йому спричинені ОСОБА_7 , підтверджується відомостями листів КНП ХОР "Обласна клінічна лікарня" № 29/1802 від 30.04.2024, № 29/2201 від 30.05.2024, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) № 9.7430, мультидетекторної комп'ютерної томографії головного мозку Європейський радіологічний центр від 30.04.2024 (а. п. 96, 99, 101, 128).
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував, що потерпілому завдано моральну шкоду, проте визнав частково. Захисник ОСОБА_8 висловив позицію сторони захисту щодо можливого часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди на суму 20 000 грн., а також пропорційно до вказаної суми вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
За таких обставин, виходячи із наведених вище конкретних обставин та ступеню тяжкості вчиненого у відношенні потерпілого ОСОБА_5 умисного злочину, характеру моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, дотримуючись принципів розумності та справедливості, позовна заява про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
Застосований щодо речового доказу арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 23.05.2024 належить скасувати. Долю речового доказу належить вирішити у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_7 винуватим у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки.
Відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Скасувати застосований на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 23.05.2024 арешт тимчасового вилученого майна.
Речовий доказ - азбестову муфту, діаметром 20 см, загальною вагою 4,5 кг, зі слідами речовини бурого кольору, яка передана на зберігання до відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області (квитанція № 545), повернути власнику ОСОБА_9 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити учасникам судового провадження.
Головуючий: ОСОБА_1