28.07.2025
копія
Справа № 401/318/25 Провадження № 2/401/561/25
21 липня 2025 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Мельничика Ю.С.,
за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,
сторони справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача, адвокат Денисенко В.В.,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату комунальних послуг за період з 11 грудня 2023 року по 14 січня 2025 року, -
Процедура (рух справи) :
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Денисенко В.В., звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 витрат на оплату комунальних послуг у розмірі 7056 грн.54 коп. Також просить стягнути судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 21 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
Аргументи позивача, ОСОБА_1 :
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивачка у вказаній квартирі зареєстрована та постійно проживає. Власником другої 1/2 частини вказаної квартири є ОСОБА_2 , яка набула права власності на частку, на підставі договору дарування від 27.11.2023 р. Того ж дня ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання з малолітньою дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.04.2023 р, у справі №401/4644/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та встановлення порядку користування спільним житлом, стягнення моральної шкоди було задоволено позов ОСОБА_2 і було прийнято рішення про її вселення за адресою місця реєстрації. Але, фактично ОСОБА_2 , разом з донькою, жодного дня не проживали у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки має постійне місце проживання разом з дитиною та чоловіком у квартирі АДРЕСА_2 . Вказана квартира перебуває у власності чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . При цьому, наявність факту реєстрації місця проживання відповідачки разом з малолітньою донькою за адресою: кв. АДРЕСА_1 напряму впливає на збільшення вартості комунальних послуг при визначенні вартості надавачами таких послуг. Позивачка пенсіонерка, не має інших доходів крім пенсії, і тому змушена виключно за рахунок пенсії утримувати квартиру та оплачувати комунальні послуги, оскільки усі рахунки по комунальним послугам зареєстровані на її ім'я. При цьому, збільшення вартості комунальних послуг у зв'язку з реєстрацією відповідачки та малолітньої доньки, покладено на неї, оскільки відповідачка, з моменту набуття права власності на частку у квартирі, жодного разу не повідомила її про своє бажання приймати участь в утриманні квартири. Також, вона жодного разу не надавала їй кошти для спільної оплати комунальних послуг по утриманню квартири. Всього, позивачкою за період з 11 грудня 2024 р. по 14 січня 2025 року, за комунальні послуги було сплачено 12325,50 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_2 , як власниця 1/2 частини квартири, повинна нести щомісячно витрати на комунальні послуги у розмірі 50% вартості загальних витрат нарахованих надавачами комунальних послуг на утримання квартири АДРЕСА_1 . Тому, з урахуванням викладеного, вважає що ОСОБА_2 повинна повернути їй кошти у розмірі 6 162, 75грн., що є 50% від загальної вартості сплачених нею комунальних послуг на утримання квартири АДРЕСА_1 , за період листопад-грудень 2024 р. Також просить стягнути 690,67 грн. інфляційних витрат та 203,12 грн. штрафних санкцій та сплачений судовий збір.
У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, пояснила що відповідач в квартирі не проживає, проте вона вставила замок на одну кімнату, тому має оплачувати комунальні послуги разом з позивачкою. В квартирі встановлено індивідуальне електричне опалення, кімната відповідача теж опалюється, тому вона має сплачувати половину комунальних послуг. Пропонувала розділити особові рахунки, але в ЦНАПі відмовили, письмової відповіді немає. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Позиція відповідача, ОСОБА_2 :
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечила, оскільки доводи позову належними та достатніми доказами не підтверджені. Відзив на позов обґрунтовує ти, що вона дійсно є власником 1/2 квартири АДРЕСА_1 . Позивачка не впускала в квартиру її та її малолітню доньку. Лише після звернення до суду її право було захищене і рішенням від 04 квітня 2024 року ухвалено вселити її та її малолітню дитину у вказану квартиру та встановлено порядок користування нею. Згідно акту Світловодської ДВС від 13 червня 2024 року її з донькою було вселено у вказану квартиру. До цього вона не користувалась комунальними послугами взагалі. У вказаній квартирі вона не проживала та не проживає через неприязні стосунки з позивачкою. На її ім'я відкрито особовий рахунок зі сплати послуг по утриманню будинку, за які вона сплачує, і немає заборгованості. Також нею здійснюється оплата за вивіз сміття та за домофон. Послугами водо-, газо-, електропостачання в квартирі АДРЕСА_1 вона не користується так як не проживає у квартирі, тому відсутні підстави для стягнення з неї коштів на користь позивачки.
У судовому засіданні просила відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 . Пояснила суду, що домовитись з позивачкою щодо викупу частини квартири не змогла. Надалі буде сплачувати за послуги ОСББ, домофон та вивіз сміття.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву. Вважає, що твердження ОСОБА_2 про те, що вона фактично проживає з чоловіком та дитиною за адресою: АДРЕСА_3 не є підставою для звільнення її від обов'язку як власника майна щодо несення обов'язкових платежів на утримання власного майна в розумінні ст. 360 Цивільного кодексу України. Стосовно наданих ОСОБА_2 до відзиву копій квитанцій з нібито доказами оплати на утримання квартири АДРЕСА_1 , позивач не погодився оскільки вказані квитанції не підтверджують факт понесення відповідачкою витрат, оскільки усі надані квитанції мають призначення платежу "квартплата ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ", замість «кв. АДРЕСА_1 ».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Встановлені судом обставини справи:
Згідно договору дарування частини квартири від 11 липня 2018 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 липня 2018 року.
На підставі договору дарування частини квартири від 27 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_6 як дарувальником та ОСОБА_2 як обдаровуваною, ОСОБА_2 також є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1595418435109.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 04 квітня 2024 року, яке постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишено в силі, задоволено позов ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення, встановлення порядку користування житлом, стягнення моральної шкоди. Ухвалено вселити ОСОБА_2 та її малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено порядок користування приміщенням квартири АДРЕСА_1 , а саме: виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12, 1 кв.м з лоджією площею 2, 9 кв.м, а також вбудовану шафу площею 0,8 кв.м; виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 15, 8 кв.м; кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор залишено у спільному користуванні співвласників.
З витягу з реєстру територіальної громади, вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_1 , з 28 листопада 2023 року.
З акту державного виконавця вбачається, що рішення суду про вселення ОСОБА_2 та її малолітньої дочки ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 було виконане 13 червня 2024 року.
З довідки ОСББ "Дружна оселя 2017", вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 з 28.11.2023 року по теперішній час.
З довідок наданих ОКВП "Дніпро-Кіровоград", ГП "Нафтогаз", ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" вбачаться, що заборгованість по оплаті комунальних послуг позивач не має.
З довідки наданої ОСББ "Фенікс-68" у ОСОБА_2 відсутній борг з оплати внесків на утримання будинку за 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Також судом досліджено копії квитанцій про сплату комунальних послуг надані позивачем та відповідачем.
З довідки надано відповідачам вбачається, що заборгованості по оплаті послуг ОСББ "Фенікс-68" у неї немає, що також підтверджується копіями квитанцій.
З висновку експерту № 1/2-25 від 20.01.2025 року наданого позивачем вбачається, що виділення в натурі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 не є можливим.
Оцінка суду :
Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 322 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, правовідносини з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, а саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Крім того, відповідно до п.п. 2, 13, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
- виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач;
- індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
При цьому, ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов'язки споживачів. Зокрема, індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 725/3790/16-ц, тлумачення ст. 360 ЦК України свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.
Висновок суду:
Позивач, ОСОБА_1 , та відповідач, ОСОБА_2 , є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яким належить по частини квартири.
Позивач, ОСОБА_1 , постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Іншого житла немає.
Відповідач, ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_1 , ніколи не проживала і не проживає. Має інше житло в якому проживає з чоловіком і дитиною.
Матеріалами справи підтверджується, що як позивачка, так і відповідачка здійснюють витрати на утримання квартири, що належить їм на праві спільної часткової власності, оплачуючи вказані послуги до ОСББ "Фенікс-68", заборгованості не мають.
При цьому, під час судового розгляду позивачка не заперечила факт оплати відповідачкою частини витрат на комунальні послуги, однак вважає, що така оплата здійснена не в повному обсязі, та відповідач має сплачувати половину витрати на водо-, газо-, електропостачання.
Суд зазначає, що оскільки квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому співвласники квартири несуть обов'язок з її утримання, в тому числі і сплати спожитих житлово-комунальних послуг.
До витрат, які просить стягнути позивачка, включено в тому числі і витрати за спожиту електроенергію, водопостачання та газопостачання, які при загальному лічильнику розподіляються пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника.
При цьому, позивачка не зазначила, які побутові електричні прилади перебувають у її користуванні, а які у користуванні відповідачки, і не розрахувала витрати за спожиту електроенергію пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника. Крім того в судовому засіданні встановлена та визнано позивачкою, що відповідачка жодного дня не проживала у квартири, а отже і не користувалась вказаними послугами.
Як встановлено з матеріалів справи, оплата послуг з газопостачання та електричної енергії та водопостачання здійснюється згідно з показниками засобів обліку, відповідно до кількості спожитих послуг.
Відповідач ОСОБА_2 разом зі свою донькою у квартирі не проживають, не користуються послугами з газопостачання та електричною енергією, та водопостачання і водовідведення, а тому зазначені послуги споживаються лише позивачем та оплата здійснюється відповідно до поданих нею показань засобів обліку.
Стягнення з відповідача частини вартості послуг, які вона не отримувала, не відповідатиме критерію справедливості.
Звертаючись до суду з позовом, позивач надала квитанції по сплаті за житлово-комунальні послуги, однак не надала доказів того, що відповідач користувалася житлово-комунальними послугами в належній сторонам квартирі.
Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом частини першої ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що витрати власника на сплату послуг з постачання природного газу, електричної енергії, водопостачання не є витратами, які входять до складу витрат на утримання, управління і збереження майна (квартири) у розумінні ст. 360 ЦК України, оскільки відсутність у квартирі газу, електричної енергії не призводить до погіршення фізичних властивостей квартири, її руйнування, а наявність газопостачання, постачання електроенергії є додатковими благами, необхідними для використання квартири її мешканцями, плату за які вони вносять згідно тарифу за фактично отримані послуги, обсяги яких фіксуються показниками лічильників.
Житлово-комунальні послуги з утримання будинків та прибудинкової території, а також централізоване опалення за своїм змістом є такими, що надаються незалежно від наявності фактичного проживання власника (користувача), оскільки є необхідними для утримання і збереження майна (квартири), у зв'язку з чим, тягар з оплати цих послуг несуть власники (співвласники) квартири незалежно від проживання у ній.
При цьому, стягнення витрат за послуги з електропостачання позивач обгрунтовує необхідністю опалення квартири, проте не розмежовує витрати на опалення самої квартири та витрати, які споживаються виключно позивачем. Також не підтверджує жодним доказом, що квартира не опалюється централізовано, а в ній наявне автономне опалення.
Житлово-комунальні послуги з утримання будинків та прибудинкової території, а також централізоване опалення за своїм змістом є такими, що надаються незалежно від наявності фактичного проживання власника (користувача), оскільки є необхідними для утримання і збереження майна (квартири), у зв'язку з чим, тягар з оплати цих послуг несуть власники (співвласники) квартири незалежно від проживання у ній.
Відповідачем надано належні докази та визнано позивачем, що вказані витрати відповідач сплачує в повному обсязі та заборгованості з них не має.
Отже, зважаючи на ст. 12, ст. 13, ст. 81 ЦПК України, вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на те, що обставини позовних вимог не знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату комунальних послуг за період з 11 грудня 2023 року по 14 січня 2025 року.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Копію судового рішення в порядку, визначеному ст.272 ЦПК України, направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 28 липня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом